Постанова

від 02.04.2013 по справі 817/788/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/788/13-а

02 квітня 2013 року 15год. 32хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троцька І.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - Україна" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідача - Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0005962342 від 21 грудня 2012 року, №0005972342 від 21 грудня 2012 року , які були прийняті на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №665/22-200/33334990 від 07.12.2012 року, згідно яких йому занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 759 грн. та занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 660 грн. з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 330 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були винесені за результатами проведеної Відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Високовольтний союз - Україна" (код ЄДРПОУ 33334990) щодо підтвердження взаємовідносин з ПП "СДМ-Сервіс"(код ЄДРПОУ 30781741) за період з 01.12.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої було складено акт за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Високовольтний союз - Україна" №665/22-200/33334990 від 07.12.2012 року (далі - акт).

В обґрунтування позовних вимог, Позивач вказав, що не погоджується з висновками акту перевірки та вищевказаним заниженням податку на прибуток та заниженням податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, оскільки ним виконано всі вимоги ПК України щодо відображення податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаними операціями. Операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами.

Позивач зазначає, що висновок про недійсність операцій з ПП «СДМ-Сервіс» фактично зроблено на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва "про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СДМ-Сервіс"(код ЄДРПОУ 30781741) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень 2012 року від 16.08.2012 року №3135/22-9/30781741". Ці висновки на переконання позивача є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.

Відповідач проти позову заперечив подавши суду письмове заперечення. В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив наступне.

Підставою для встановлення вищезазначених порушень з боку ТОВ "Високовольтний союз - Україна" стало отримання ДПІ у м. Рівному акту ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СДМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30781741) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень 2012 року від 16.08.2012 року №3135/22-9/30781741".

При проведенні аналізу податкової звітності ПП "СДМ-Сервіс" згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент проведення перевірки за період грудень 2011 року, січень 2012 року встановлено недійсність відповідних декларацій. Декларації з ПДВ не визнані як податкова звітність. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.04.2012 року. На ст. 10 акту перевірки ПП "СДМ-Сервіс" зазначено, що правочини, здійснені з підприємствами-покупцями без мети настання реальних наслідків є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю". Відповідач зазначає, що в ході перевірки ПП "СДМ-Сервіс" не встанвлено факту передачі товарів від ПП "СДМ-Сервіс" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-перпедачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП "СДМ-Сервіс", підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ПП "СДМ-Сервіс" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Відтак, Відповідач вважає, що Позивач не має права на віднесення до витрат сум сплачених ПП "СДМ-Сервіс", а відтак занизив податок на прибуток, а також не має права віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, внаслідок чого занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю. Оскаржувані повідомлення-рішення вважає обґрунтованими і правомірними, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання призначене на 02.04.2013 представник позивача не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінивши подані докази у їх сукупності судом встановлено наступне.

ТОВ «Високовольтний Союз -Україна» (ЄДРПОУ 33334990) діє на підставі статуту зареєстрованого 30 грудня 2004 року №16081020000000840 (остання редакція статуту зареєстрована 25 травня 2007 року №16021050010006840) свідоцтво про державну реєстрацію від 24 травня 2007 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Рівне за №28-124/2805.

На підставі наказу від 30 листопада 2012 року №1025 Державною податковою інспекцією в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Високовольтний Союз-Україна» з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «СДМ-сервіс» за період з 01 грудня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За наслідком проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, пп.138.1.1 п.138.1 Є пп.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2012р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 759 грн., в т.ч. За 4 квартал 2011року у розмірі 759 грн. та п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, всього у розмірі 660 грн. в.т.ч. за березень 2012 року на суму ПДВ 660 грн.

Як встановлено судом, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Високовольтний Союз-Україна» мав взаємовідносини з ПП «СДМ-сервіс» (код ЄДРПОУ 3081741).

Зокрема позивачем було придбано у ПП «СДМ-сервіс» рекламну продукцію - сумки спанд-бод кількістю 200 штук на підставі рахунку-фактури №СФ-1184 від 07 грудня 2011 року.

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивачем надавались для перевірки видаткова накладна №РН-0001184 від 07 грудня 2011 року та податкова накладна №56 від 07 грудня 2011 року на сум у 3960грн. (в т.ч. ПДВ 660грн)

Разом з тим, на адресу ДПІ у м. Рівному надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СДМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30781741) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень 2012 року від 16.08.2012 року №3135/22-9/30781741".

Як вбачається з змісту вказаного акта, при проведенні аналізу податкової звітності ПП "СДМ-Сервіс" згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент проведення перевірки за період грудень 2011 року, січень 2012 року встановлено недійсність відповідних декларацій. Декларації з ПДВ не визнані як податкова звітність. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.04.2012 року. На ст. 10 акту перевірки ПП "СДМ-Сервіс" зазначено, що правочини, здійснені з підприємствами-покупцями без мети настання реальних наслідків є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю".

Враховуючи наведені обставини, посадові особи відповідача прийшли до висновку про нікчемність господарських операцій між ТОВ «Високовольтний Союз-Україна» та ПП «СДМ-сервіс» у зв'язку із чим прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Судом встановлено, що Позивачем було замовлено у ПП "СДМ-Сервіс" товар, а саме - сумки спанд-бонд у кількості 200 штук., оплату за який Покупець (ТОВ "Високовольтний союз-Україна", м. Рівне) повинен перерахувати на підставі рахунку-фактури, виставленого Продавцем (ПП "СДМ-Сервіс"). Продавцем було виставлено рахунок - фактуру №СФ-1184 від 07 грудня 2011 року на оплату сумок спанд-бонд в кількості 200 штук за ціною 16,50 грн., на загальну суму 3960,00 грн. з ПДВ. Покупець прийняв товар (уповноваженою особою Руденко Г.О.), що підтверджується видатковою накладною РН№000184 від 07.12.2011р. Після цього, Продавцем було виписано податкову накладну №56 від 07.12.2011р. на суму 3 960,00 грн. Оплата товару здійснена Покупцем в повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення №32758 від 12 грудня 2011р. та випискою з банку за 12.12.2011року.

Рух товару по підприємству підтверджено накладною-вимогою ТРЕБ 001717 від 30.12.2011р., прибутковим ордером №1621 віл 30.12.2011 року, оборотними відомостями по рахунку 209 по підрозділах, які є доказами передачі товару на склад та видачі товару зі складу до конкретного підрозділу (відділу реклами) з метою подальшого використання у рекламних цілях. Згідно оборотної відомості по рахунку "інші матеріали" сумки перебували на рахунку підрозділу реклами. В подальшому вказані товари були списані, що підтверджується актом списання від 25.01.2012 року.

Вказані товари були використані Позивачем на рекламні цілі під час вітання з Новим роком і відряджень менеджерів. Позивачем до матеріалів справи долучено речовий доказ реальності здійснення господарської операції - сумку спанд-бонд, а також роздруківку електронної переписки представника Позивача з ПП "СДМ-Сервіс", з якої вбачається реальність замовлення Позивачем вказаного товару, визначеної кількості, домовленість про ціну та інші особливості товару (колір, розмір, логотип).

Відповідно до п. 138.1.1. ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2. ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат прямо пов'язаних з виробництвом, виконанням робіт, наданням послуг в тому числі відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 - витрат на рекламу.

Відповідно до пп.139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки витрати Позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, таким чином, при віднесенні до валових витрат сум вартості отриманого товару Позивачем по господарських операціях із ПП "СДМ-Сервіс" не було порушено норм чинного законодавства.

Щодо вказаного у акті перевірки "порушення" - п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, всього у розмірі 660 грн. в.т.ч. за березень 2012 року на суму ПДВ 660 грн., Позивач зазначає наступне:

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України - Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Оскільки таке придбання підтверджено податковою накладною №56 від 07.12.2011р., то і право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у Позивача виникає.

Крім того, на момент існування господарських правовідносин між Позивачем і ПП "СДМ-Сервіс", останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином було зареєстроване платником ПДВ.

Відтак, судом встановлено, що віднесення Позивачем до складу податкового кредиту за березень в сумі 660 грн. сум ПДВ сплачених ПП "СДМ-Сервіс" в ціні за товар, є правомірними і таким, що відповідає вимогам 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд встановив, що формування податку на прибуток Позивача та формування податкового кредиту є наслідком фактичного проведення господарської операцій, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковою накладною №56 від 07.12.2011р.

Щодо посилань Відповідача на норми цивільного законодавства як на підставу визнання недійсності правочину, необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою Відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, господарська операція підтверджена усіма необхідними документами бухгалтерського обліку, а реальність її здійснення підтверджена доказами, наданими Позивачем.

Крім того, посилання ДПІ у м. Рівному ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, Позивач не відповідає за дії ПП "СДМ-Сервіс" та порушення встановлені на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012 року №3135/22-9/30781741".

Суд дійшов до висновку про відсутність порушення п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, пп.138.1.1 п.138.1 Є пп.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2012р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) та п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією Позивача про наявність у нього права віднесення до валових витрат сум вартості отриманого товару по господарських операціях із ПП "СДМ-Сервіс" та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2012 року. Виникнення такого права є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковою накладною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що винесені Відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині збільшення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 759 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 660 грн. , внаслідок чого нараховано штрафних санкцій у сумі 330 грн. через порушення Позивачем п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, пп.138.1.1 п.138.1 Є пп.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2012р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) та п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) є безпідставним.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 21.12.2012 №0005972342 та №0005962342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.