Ухвала

від 08.04.2013 по справі 2а-14048/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14048/12/0170/4

08.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна рівьєра"- Первенкова Вікторія Вікторівна, довіреність № б/н від 08.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 14.02.13 у справі № 2а-14048/12/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна рівьєра" (пров. Потьомкінський, 4, кв. 5, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від выд 14.02.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рівьєра" задоволено:визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0005882301 від 03.12.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Південна Рівьєра" (ідентифікаційний код юридичної особи 33386017) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76876,00грн.,у тому числі: 76875,00грн.-основний платіж та 1,00грн.-штрафні санкції, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0005892301 від 03.12.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Південна Рівьєра" (ідентифікаційний код юридичної особи 33386017) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61501,00 грн., у тому числі: 61500,00 грн. -основний платіж та 1,00 грн. -штрафні санкції, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Піденна Рівьєра"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012:№0005882301 та №0005892301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівного контрагенту, що мають ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 03.12.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення:№0005882301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76876,00грн.,у тому числі: 76875,00грн.-основний платіж та 1,00грн.-штрафні санкції та №0005892301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61501,00 грн., у тому числі: 61500,00 грн. -основний платіж та 1,00 грн. -штрафні санкції.

Передумовою збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість став акт від 21.11.2012 №2440/22-01/33386017/234 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес комфорт" (ЄДРПОУ35670671) за березень 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 1.31, пункту1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року у сумі 76875,00 грн.; підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 61500,00 грн.

Як свідчать матеріали справи перевіркою встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком додану вартість за березень 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в пункті 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зазначено, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011. До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Отже, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту. Згідно статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності(пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою ( пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до підпункту 14.1.191. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом не прийнято до складу валових витрат витрати, які підтверджені документально, та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ТОВ "Бізнес комфорт".

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо заниження податку на прибуток у сумі 76875,00грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 307500,00 грн. через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 25.03.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Бізнес комфорт" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №032501, предметом якого є товар в асортименті та в обсязі згідно накладних на момент передачі. На виконання умов цього договору ТОВ "Бізнес комфорт" у березні 2011 року здійснило на користь позивача продаж товарів (засувка фланцева, фланець сталевий) на загальну суму 369000,00 грн., у тому числі, податок на додану вартість- 61500,00 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що за наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про придбання товарів, а саме, отримання відповідних товарів підтверджується видатковою накладною від 30.03.2011 №БК-0330009 на суму 369000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість- 61500,00 грн. Оплата за товари підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з зазначеним вище контрагентом, зокрема, платіжними дорученнями: №203 від 19.07.2011,№308 від 01.11.2011, №315 від 15.11.2011, №316 від 28.11.2011,№38 від 23.02.2012,№44 від 05.03.2012,№148 від 29.05.2012.Зберігання товарів здійснювалося у орендованих позивачем приміщеннях за договорами №5 від 01.12.2010,від 06.12.2011.

Як свідчать матеріали справи, що за 1 квартал 2011 року позивачем задекларовано скореговані валові сумі 307500,00 грн. пов'язані із отриманням товарів по правовідносинам з ТОВ "Бізнес комфорт" (ЄДРПОУ35670671).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що сума вартості товарів, отриманих позивачем від ТОВ "Бізнес комфорт", включені позивачем до складу скорегованих валових витрат за 1 квартал 2011 року всього у сумі 307500,00 грн., а сума вартості податку на додану вартість, у складі вартості цих товарів, включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 61500,00 грн. за березень 2011 року.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ "Бізнес комфорт" товарів підтверджується документами щодо подальшої реалізації позивачем придбаних товарів: ПП "Рабмер", ПП "Інженерні системи": видатковими накладними, податковими накладними. Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що скориговані валові витрати, що відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2011 року у сумі 307500,00грн. по правовідносинам з ТОВ "Бізнес комфорт" підтверджені документально, а висновки відповідача, щодо заниження податку на прибуток у сумі 76875,00 грн., за 1-й квартал 2011 року в результаті завищення скоригованих валових витрат, є безпідставними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Згідно приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 61500,00 грн. визначена відповідачем у зв'язку з завищенням податкового кредиту, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівним" контрагентом, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми 61500,00 грн. у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що за березень 2011 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 61500,00 податку на додану вартість, пов'язаний із придбаням товарів по правовідносинам з ТОВ "Бізнес комфорт". Факт отримання товарів підтверджується видатковими накладними, сплата вартості товарів підтверджується платіжними документами.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що за датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ "Бізнес комфорт" виписано податкову накладну №165 від 30.03.2011на суму податку на додану вартість в розмірі 61500,00 грн. Отримана податкова накладна, яка має усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1, пунктом201.4, пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, відображена позивачем у Розділі І "Реєстру податкових накладних" за відповідний період.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що по даті отримання податкової накладної відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивач за березень 2011 року нарахував податковий кредит у сумі 61500,00 грн. податку на додану вартість. Отримані товари, щодо яких був нарахований податковий кредит в сумі 61500,00 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий кредит у сумі 61500,00 грн., що нарахований (сплачений) позивачем за березень 2011 року щодо отримання товарів від ТОВ "Бізнес комфорт", у повному обсязі відповідає вимогам норм Податкового кодексу України та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку. Отже, первинними документами бухгалтерського обліку обґрунтованість висновків відповідача щодо заниження позивачем податкового кредиту та відповідно податку на додану вартість у сумі 61500,00грн. спростовується у повному обсязі. Податковий кредит у розмірі 61500,00 грн. по правовідносинам з ТОВ "Бізнес комфорт" позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про нікчемність господарської операції, оскільки як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку Цивільного кодексу України був укладений договір та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом та отриманий товар.

Частина друга статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договору купівлі-продажу від 25.03.2011 №032501 відповідачем в акті перевірки не наведено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині 1 статті 204 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Судова колегія зауважує, що платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Згідно приписів статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В той час, відповідачем при проведенні перевірки зазначено про начебто використання первинних документів позивача, проте з суті Акту перевірки вбачається, що він базувався на висновках акту перевірки №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень 2011 року" та відомостях комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем.

В акті перевірки відсутній аналіз первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки та саме на них мали бути засновані висновки документальної перевірки в силу положень статті 75 Податкового кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що правові підстави для використання під час проведення перевірки позивача висновків акту №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт" у відповідача були відсутні, оскільки постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2011, яка залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011, у справі №2а-6608/11/0170/4 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, які полягали у проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес комфорт", в результаті якої було складено акт №5981/23-4/35670671 від 13.05.2011"Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес комфорт" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень 2011 року".

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкових зобов'язань за наслідками документальної перевірки позивача то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Отже, акт перевірки акт від 21.11.2012 №2440/22-01/33386017/234 є доказом, якій був одержаний відповідачем з порушенням закону, а тому встановлені ним обставини не можуть бути прийняті судом до уваги під час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема, відповідачем не було надано доказів, які б вказували на нікчемність правочів, укладених між позивачем та ТОВ "Бізнес комфорт", зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012:№0005882301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76876,00грн. та №0005892301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61501,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави щодо збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 76876,00грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 61501,00 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2013 у справі № 2а-14048/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко