Ухвала

від 08.04.2013 по справі 801/257/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/257/13-а

08.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пангео"- Гололобов Андрій Вячеславович, довіреність № б/н від 15.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 04.02.13 у справі № 801/257/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пангео" (вул. Ростовська, 22, кв. 111, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95050)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 адміністративний позов, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пангео" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 12.12.2012:№0008141501/0 та №0013581502, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Пангео" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012: №0008141501/0,яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 77169,00грн. та №0013581502, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 67103,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 16776,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівних контрагентів, що мають ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.12.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення:№0008141501/0,яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 77169,00грн. та №0013581502, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 67103,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 16776,00грн.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість став акт від 29.11.2012 №9481/15-2/36071191 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: Фірмою "Капітель Плюс", ТОВ "Кримстройіндустрія", ТОВ БП "Строитель-Плюс" за період: травень, липень, листопад, грудень 2011року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту44.1, статті 44, пункту 138.1, пункту138.2, пункту 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 77169,00грн., пункту 185.1 статті185, пункту198.1, пункту198.3, пункту198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 67103,00грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у травні, липні, листопаді, грудні 2011року набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно підпункту 14.1.36 статті14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з пунктом 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1. статті 187 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.1.статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість позивач безпідставно відніс до його складу суми податку на додану вартість, сплачені: Фірмі "Капітель Плюс", ТОВ "Кримстройіндустрія", ТОВ БП "Строитель-Плюс" при проведенні розрахунків за послуги, які були надані ними на виконання укладених сторонами договорів, у зв'язку з наступним.

Як свідчать матеріали справи основними видами діяльності позивача є діяльність інжинірингу геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, інша діяльність у сфері інформаційних технологій та комп'ютерних систем.

Судом першої інстанції безперечно встановлено,що згідно договору оренди №301 від 11.01.2011, укладеному позивачем з Фірмою "Капітель Плюс", предметом якого було надання у платне строкове користування обладнання-тахометрів Trimble у кількості двох штук- для здійснення тахєометрічної зйомки місцевості. Сторони домовились,що обладнання повертається позивачем не пізніше 16.05.2011, вартість оренди обладнання була узгоджена сторонами у розмірі 9000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт надання Фірмою "Капітель Плюс" послуг по оренді тахометрів Trimble на суму 9000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість) підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач, здійснюючи свою статутну діяльність, уклав з низкою установ та організації договори, предметом яких було проведення робіт по виконанню топографічної зйомки земельних ділянок. Так, 19.07.2010 був укладений з ТОВ "Крим -Ірей" договір №1907/2010 про складання науково технічної продукції, предметом якого розробка землевпорядної документації для укладення договору сервітуту , 30.09.2011 з Виконавчим комітетом Ароматнинської сільської ради був укладений договір №2208-11 на виконання топографічної зйомки за програмою охорони земель, предметом якого виконання топографічної зйомки масштабу 1:2000 с. Ароматне площею 186,8га та вертикальну зйомку масштабу 1:500 вулиць та під'їздів с.Ароматне площею 16,1 га, 17.05.2011 були укладені договори: №10515/1, № 10515/2 , № 10515/3, № 10515/4 з ТОВ "Бета Солар", предметом яких було виконання відповідно топографічної зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки 40 га, розташованої у с.Ключі Перовської сільської ради, топографічної зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки площею 20 га у с.Ключі Перовської сільської ради, топографічної зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки 40 га, розташованої у с.Ключі Перовської сільської ради, 05.10.2011 р. з КРП "Чистий город" був укладений договір на виконання топографічної зйомки № 0510-11, предметом якого було виконання топографічної зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки площею 51.48 га, розташованого в районі вулиць Ж.Дерюгіної та Кубанської, 26.10.2011 та 28.10.2011 були укладені договори на виконання землевпорядних робіт з ТОВ "АтомВінд-Краматорськ" №2610-11 та №2810-11, предметом яких було виконання землевпорядних робіт по оформленню документів на земельні ділянки для будівництва та експлуатації Краматорської ВЕС.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що укладені з: Фірмою "Капітель Плюс", ТОВ "Кримстройіндустрія" договори на виконання топографічної зйомки об'єктів (земельних ділянок) були виконані, роботи прийняти та ним оплачена їх вартість, що підверджкється відповідними документами бухгалтерської та податкової звітності позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що надані позивачем документи свідчать про те,що для виконання умов договорів, укладених в період часу, що перевірявся, з: ТОВ "Крим -Ірей", Виконавчим комітетом Ароматнинської сільської ради, ТОВ "Бета Солар", КРП "Чистий город" ,ТОВ "АтомВінд-Краматорськ" , позивач був вимушений укласти з ТОВ БП "Строітель Плюс" договори: №600 від 18.01.2011, № 1 від 18.01.2011, №2 від 10.03.2011,предметом яких було надання транспортних послуг для проведення топографо-геодезичних робіт.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з умовами вказаних договорів ТОВ БП "Строітель Плюс" відповідно до актів, підписаних сторонами:№1 від 16.05.2011, №2 від 16.05.2011, №3 від 19.07.2011, №3 від 09.12.2011, надані послуги на суми відповідно:12000,00 грн.(у тому числі податок на додану вартість), 2200,00грн.(у тому числі податок на додану вартість), 16800,00грн.(в тому числі податок на додану вартість); 24800,00грн.(в тому числі податок на додану вартість).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки до основних видів діяльності позивача, відноситься, зокрема, діяльність інжинірингу геології та геодезії, тому доведеним вважається факт надання: Фірмою "Капітель Плюс", ТОВ "Кримстройіндустрія", ТОВ БП "Строитель-Плюс" послуг в обсягах, відображених у звітності позивача, правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу валових витрат підприємства, внаслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цими контрагентами, викладені в акті перевірки №9481/15-2/36071191 від 29.11.2012,не відповідають дійсним обставинам справи, у позивача були правові підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про нікчемність господарських операцій через наступне.

Частина друга статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договорів відповідачем в акті перевірки не наведено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині першої статті 204 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Судова колегія зауважує, що платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками документальної перевірки позивача то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Отже, акт перевірки від 29.11.2011 №9481/15-2/36071191 є доказом, якій був одержаний відповідачем з порушенням закону, а тому встановлені ним обставини не можуть бути прийняті судом до уваги під час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема, відповідачем не було надано доказів, які б вказували на нікчемність правочів, укладених між позивачем та його контрагентами, зокрема, доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочинів недійсними, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів того,що виконані Фірмою "Капітель Плюс", ТОВ "Кримстройіндустрія" роботи не були пов'язані з виконанням позивачем умов договорів, укладених з ТОВ "Крим -Ірей", Виконавчим комітетом Ароматнинської сільської ради з: ТОВ "Бета Солар", КРП "Чистий город", ТОВ "АтомВінд-Краматорськ", ними взагалі не виконувались, а також відсутні докази того,що позивач мав можливість виконати умови договорів, укладених з ТОВ "Крим -Ірей", Виконавчим комітетом Ароматнинської сільської ради з ТОВ "Бета Солар", КРП "Чистий город", ТОВ "АтомВінд-Краматорськ" , без отримання від СПП "Строітель Плюс" транспортних послуг, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012:№0008141501/0,яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 77169,00грн. та №0013581502, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 67103,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 16776,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 77169,00грн. та з податку на додану вартість в сумі 83879,00грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 у справі № 801/257/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко