Рішення

від 04.03.2013 по справі 922/145/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 922/145/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - виробниче об"єднання "Східбуд", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс", м. Харків про про стягнення 12195,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шерстюка О.В., довіреність від 03.01.2013 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - виробниче об"єднання "Східбуд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс" 12195,92 грн. боргу з урахуванням пені, та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 190801 від 19.08.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати послуг перевезення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 січня 2013 року.

24 січня 2013 року та 28 січня 2013 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 січня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 березня 2013 року.

01 березня 2013 року представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 10000 грн. основного боргу та судовий збір.

Суд, дослідивши зміни до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дані зміни стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана директором позивача Вітренко В.В.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.13 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 002247/1.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

19 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово - виробниче об"єднання "Східбуд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс" (відповідач) був укладений договір №_190801_, у відповідності до умов якого позивач по заявці відповідача організовує транспортно - експедиторські послуги, здійснює автоперевезення, надає диспетчерські послуги, а відповідач приймає і оплачує надані послуги.

Відповідно до п. 2.3 договору, датою фактичного надання послуги є дата підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем протягом 3-х банківських днів з моменту фактичного надання послуги.

Згідно з п. 8 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 11448 грн., що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № СХІ-800390 від 23.08.2011 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств.

Позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок-фактура № СХІ- 001511 від 23.08.2011 р.

Сторони передбачили у договорі строк для оплати послуг - протягом 3-х банківських днів з моменту фактичного надання послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 11448 грн. заборгованості, що підтверджується поштовим описом вкладення та повідомленням.

Відповідач частково оплатив послуги на суму 1448 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 205 від 16.03.2012 р., в графі призначення платежу якого зазначено: "плата за транспортно - експедиційні послуги згідно рахунку № СХІ-001511 від 23.08.2011 р.".

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 10000 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 10000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс" (61174, м. Харків. пр. Перемоги, 67, кв. 464, код ЄДРПОУ 37093326, р/р № 260029427 у ПАТ "Полтава-Ганн" м. Полтави, МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - виробниче об"єднання "Східбуд"(61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 34859198, р/р № 26002052301194 у КБ "Приватбанк", ГРУ, м. Харків, МФО 351533) 10000 грн. заборгованості, 1720,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.