Постанова

від 08.04.2013 по справі 826/3420/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2013 року 15:47 № 826/3420/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, за участю:

представника позивача: Шульги К.В., Мельникової О.В.

представника відповідача: Литвиненка С.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003992220 від 08.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» з ТОВ «Праймторг» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже під час перевірки були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства на підставі належним чином складених податкових накладних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та матеріали кримінальної справи № 56-3089, відповідно до яких встановлено відсутність поставок від ТОВ «Праймторг» до ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн». За таких обставин, висновок про порушення позивачем податкового законодавства та про безпідставне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Праймторг» є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Посадовими особами відповідача на підставі направлення від 11.10.2012 № 2146/22-2011, наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби № 1478 від 11.10.2012 та відповідно до підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн».

За результатами перевірки складено акт № 320/22-20/37164784 від 23.10.2012 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» (ЄДРПОУ 37164784) з питань взаємовідносин з ТОВ «Праймторг» (ЄДРПОУ 37240655) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012 (далі - акт перевірки від 23.10.2012).

Відповідач дійшов висновку, що правочини здійснені між ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» та ТОВ «Праймторг», згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України є нікчемними та в порушення пп. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.6, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 050 597 грн. в т.ч. за січень 2012 року на суму 40 416 грн., за лютий 2012 року на суму 1 010 181 грн.

На підставі акту перевірки від 23.10.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.11.2012 № 0003992220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 313 246,25 грн., в т.ч. 1 050 597,00 грн. - основний платіж та 262 649,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0003992220 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 10.01.2013 № 191/10/12-314 та рішенням Державної податкової служби України № 2164/6/10-2115 від 12.03.2013 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0003992220 - без змін.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» виходячи з наступного.

Суд встановив, що 11.01.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Праймторг» (Постачальник) укладено Договір № 110112 про поставку товару, на підставі якого ТОВ «Праймторг» виписало на адресу позивача податкові накладні від 15.02.2012 № 16, від 08.02.2012 № 6, від 27.02.2012 № 26, від 27.02.2012 № 25, від 01.02.2012 № 2, від 26.01.2012 № 14, від 30.01.2012 № 17, від 30.01.2012 № 18, від 24.01.2012 № 13, від 12.01.2012 № 3.

На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 050 597 грн.

Позивач на підтвердження виконання Договору № 110112 від 11.01.2012 надав копії:

- видаткових накладних, відповідно до яких загальна вартість поставленого товару складає 6 303 578,6 грн. в т.ч. ПДВ 1 050 597,00 грн.;

- податкових накладних, відповідно до яких загальна вартість поставленого товару складає 6 303 578,6 грн. в т.ч. ПДВ 1 050 597,00 грн.;

- копії банківських виписок про перерахування на рахунок ТОВ «Праймторг» грошових коштів у розмірі 3 912 504,58 грн. на виконання умов Договору № 110112 від 11.01.2012.

Позивач посилався на те, що в подальшому, усі поставлені товари були використані в господарській діяльності позивача, на підтвердження чого надав копії договорів, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, платіжних доручень стосовно взаємовідносин з ТОВ «Луганська Телефонна Компанія», ТОВ «Інтеграційні системи», ТОВ «ЮТІМ», ТОВ «Ай-Теко Україна»,

Позивач зазначив, що вищезазначені первинні документи є підтвердженням реальності господарських операцій з ТОВ «Праймторг» та, на його думку, є підставою для формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Праймторг».

Відповідач, в свою чергу, наполягав на тому, що операції між позивачем та ТОВ «Праймторг» є нікчемними, а отже не спричиняють будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки від 23.10.2012 відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 06.07.2012 № 2264/22-3/372406551 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймторг» та матеріали кримінальної справи № 56-3089, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України відносно невстановлених слідством осіб, які підробили та використали завідомо підроблені документи ТОВ «Праймторг».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «Праймторг» надав копії договору, видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень, банківських виписок, витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Однак, у пункті 3.2 Договору № 110112 від 11.01.2012 зазначено: «Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачаються, вказуються у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках-фактурах, товарних накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору».

Передбачених Договором № 110112 від 11.01.2012 товарних накладних та/або актів приймання-передачі товарів (виконаних робіт) позивач суду не надав.

У видаткових накладних, складених від імені ТОВ «Праймторг» на виконання Договору № 110112 від 11.01.2012, містяться посилання на довіреності для одержання товару.

Позивач надав до матеріалів справи копії журналу довіреностей та в судовому засіданні суд оглянув оригінал даного журналу.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі - Інструкція), бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Суд встановив, що в порушення вимог п. 3 Інструкції, журнал довіреностей, наданий позивачем не пронумерований, не прошнурований та не скріплений підписами керівника і головного бухгалтера позивача.

Крім того, відповідно до записів, вчинених в журналі довіреностей, вбачається, що довіреності, на які є посилання у видаткових накладних, директор ТОВ «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» виписав на власне ім'я. Позивач не надав пояснень стосовно мети та необхідності видання таких довіреностей.

Позивач також не надав доказів транспортування товару від ТОВ «Праймторг». Водночас, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, правила оформлення документів на перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно із положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, позивач не надав суду складених у відповідності до вимог законодавства первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 1 050 597 грн. по операціям з ТОВ «Праймторг», враховуючи відсутність первинних документів, які мали бути складені за результатами здійснення операцій з поставки товарів та надання послуг ТОВ «Праймторг» позивачу, зокрема, довіреності, рахунки-фактур, на які є посилання у видаткових накладних, а також товарно-транспортні накладні, що мали бути складені у разі здійснення перевезення товару на виконання угод з ТОВ «Праймторг» та складання яких передбачено умовами Договору № 110112 від 11.01.2012.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 69, 70, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюре Нетворкінг Дістрібьюшн» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський