Постанова

від 18.03.2013 по справі 2а-15959/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2013 року 14:16 № 2а-15959/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тек» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 №0000072270; від 16.01.2013 №0000052653 за участі представників:

від позивача: Лобко С.С., Газдюк;

від відповідача: Оксентюк К.П.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тек» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 №0000072270; від 16.01.2013 №0000052653.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-15959/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 14.01.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято спірні податкові повідомлення рішення (надалі - ППР), а саме:

- від 25.07.2012 №0000072270, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 333 936грн., в тому числі за основним платежем на 278280грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 55656грн.;

- від 16.01.2013 №0000052653, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 13914грн., в тому числі за основним платежем 0грн., штрафними фінансовими санкціями в сумі 13914грн.

Підставою для прийняття спірного ППР від 25.07.2012 №0000072270 стали висновки акту перевірки від 16.07.2012 №1758/22-621/36972537 в частині порушення позивачем п.3 ст.198.6 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 2012 на 278280грн.

Підставою для прийняття спірного ППР від 16.01.2013 №0000052653 стало рішення ДПС у м. Києві від 01.10.2012 №6197/10/12-14 (відповідачем в даному ППР помилково зазначено підставу: рішення №8528 - насправді №6197..), відповідно до якого ДПС у м. Києві донараховано позивачу 13914грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з Акту перевірки, Рішення про результати розгляду скарги, а також письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкції, ґрунтується на наступних обставинах.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ЗАТ «Турбо Ексім Нафто-Газ обладнання» за лютий 2012 щодо купівлі-продажу товарів (зчитувальних карток, блоків живлення, терміналів GSM-card) та надання послуг (розробка проектної документації та технічного завдання) на загальну суму 1669680грн., в т.ч. ПДВ - 278280грн.

Згідно отриманого акту від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 05.07.2012 №707/22-40/30972746 про неможливість проведення зустрічної звірки ЗАТ «Турбо Ексім Нафо-Газ обладнання» встановлено неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку із тим, що посадові особи підприємства за юридичною адресою не знаходяться.

В подальшому, як зазначає представник відповідача, з метою забезпечення проведення перевірки, співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС був здійснений виїзд за місцем реєстрації ЗАТ «Турбо Ексім Нафто-Газ обладнання», в ході якого встановлено відсутність посадових осіб підприємства за адресою реєстрації, що вказана в останній декларації з ПДВ, про що складено акт відсутності посадових осіб за місцезнаходженням підприємства від 20.06.2012 №371/2240.

З урахуванням зазначених обставин, податковим органом складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача від 20.06.2012 №372/2240/30972746.

Крім того, згідно акту перевірки, при проведення аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, встановлено відсутність інформації про наявність у контрагента позивача основних фондів; кількість працюючих - 3 особи, свідоцтво платника ПДВ від 23.06.2000 №38988480 анульовано 07.02.0212; за лютий 2012 контрагентом позивача додаток 5 до податкової декларації з ПДВ не подавався; сума податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2012 ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» складає 0,00грн.

Враховуючи вказані обставини, податковий орган прийшов до висновку про те, що правочини, укладені між ТОВ «Нафтогназ Тек» та ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» не спричинили реального настання юридичних наслідків, внаслідок чого, на підставі п.198.3 позивача позбавлено права на податковий кредит внаслідок збільшення спірним ППР №0000072270 суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких висновків податкового органу, тим самим вважаючи, що спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору №21/07-11 від 21.07.2011, Додаткових угод №1-7 від 21.07.2011, Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №06/02-3 від 06.02.2012 та №03/02-2 від 03.02.2012 ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» проведено роботи по розробці проектної документації СРВНС ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» та роботи по розробці проектної документації СРВНС ПрАТ «Підгороднянський елеватор» на загальну суму з ПДВ 231600грн.

За наслідками виконання даного Договору ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» на позивача виписано податкові накладні №11 від 06.02.2012 на суму ПДВ30500грн. та №7 від 03.02.2012 на суму ПДВ 8100грн.

Згідно Договору №09/09-11 від 09.09.2011, технічного завдання на розробку моделі бізнес процесів автоматизованої нафтобази від 01.08.2011, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» проведено роботи з опису бізнес-процеса нафтових сховищ на загальну суму 583333,33грн.

За наслідками виконання даного Договору ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» на позивача виписано податкову накладну №9 від 03.02.2012 на суму ПДВ116666,67грн.

Позивачем проведено оплату за Договором №09/09-11 від 09.09.2011, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень №1288 від 16.02.2012 та №1308 від 21.02.2012.

Згідно Договору №03/02-2012 від 03.02.2012, Додатку №1 до Договору від 03.02.2012, видаткової накладної №03/02-1 від 03.02.2012 ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» проведено роботи по розширенню спеціального функціоналу СЕККА та роботи по заміні існуючих функціоналів СЕККА на загальну суму з ПДВ в розмірі 610080,00грн.

За наслідками виконання даного Договору Контрагентом на позивача виписано податкову накладну №8 від 03.02.2012 на суму ПДВ 101680грн.

Згідно належним чином завіреної копії платіжного доручення №1319 від 23.02.2012 позивачем частково проведено оплату по Договору №03/02-1 на загальну суму 150000грн.

Згідно Договору №04/10-2011 від 04.10.2011, Додаткових угод №1-6, технічного завдання, актів здачі приймання робіт (надання послуг) №06/02-4 від 06.02.2012, №06/05-5 від 06.02.2012, №30/02-4 від 03.02.2012, 01/02-2 від 01.02.2012 Контрагентом позивача виконано монтаж газових модулів та резервуари та підключення їх до прибору УУС на об'єктах ПАТ «Укрнафта»; розроблено положення про службу ЗІ політики безпеки інформації, виготовлено деталі та вузли генератора сигналів, проведено роботи з розробки програмних компонентів оцінювання механізмів та функцій захисту від несанкціонованого доступу.

За наслідками виконання даного Договору, контрагентом на позивача виписано податкову накладну №4 від 01.02.2012 на суму ПДВ 8333,33грн., а позивачем в повній мірі проведено оплату наданих послуг в сумі 50000грн. (з ПДВ), що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №1275 від 01.02.2012.

Враховуючи зазначене, суд не вважає за можливе погодитись з твердженнями відповідача щодо відсутності настання реальних наслідків за вказаними вище договорами, адже такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно та твердженнях щодо порушення саме контрагентом позивача податкового законодавства, неможливістю проведення перевірки останнього, не знаходження підприємства за податковою адресою.

В той же час, застосовуючи до позивача юридичну відповідальність у формі спірних ППР, податковим органом не прийнято до уваги того, що згідно ст. 16 ПК України кожен платник податків повинен вести в установленому законом порядку облік доходів та витрат, складати звітність щодо обчислення та сплати податків, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Не зважаючи на те, що до перевірки позивачем на запит ДПІ були надані витребувані документи, не приймаючи змісту та обсягу господарських операцій між позивачем та контрагентом, що відображено в наданих документах, податковий орган прийшов до вищевказаних висновків приймаючи до уваги недобросовісність поведінки контрагента позивача, в той же час не надавши до матеріалів справи доказів визначення контрагенту податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, станом на момент отримання позивачем податкових накладних, контрагент позивача мав дійсне свідоцтво платника ПДВ, що представником ДПІ під сумнів не ставиться, а отже вбачається за можливе прийти до висновків про помилковість посилань ДПІ на те, що контрагент позивача за податковою адресою не знаходиться, адже згідно абз.«Ж» п.184.1 ПК України підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ є наявність в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи положення ч.4 ст.70 КАС України суд приходить до висновку про те, що акт відсутності посадових осіб контрагента позивача за місцем реєстрації не є належним доказом незнаходження підприємства за податковою адресою та не приймається судом як один з доказів, на які посилається ДПІ, щодо підтвердження правомірності прийнятого спірного ППР.

При цьому, представником податкового органу жодним чином не спростовано твердження представника позивача з приводу того, що роботи та послуги, придбані позивачем у контрагента, в подальшому були продані замовникам позивача ВАТ «Укрнафта», ПрАТ «Підгороднянський елеватор», ПуАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського», ПуАТ «КП ОТІ», ТОВ НВП «Фотон», ТОВ «Корпорація «Галактика», ПАТ «Концерн Галнафтогаз» за вищою ціною, що підтверджує наявність у позивача ділової мети на вчинення правочинів з ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» (а.с.263-267 том1).

Суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність документального підтвердження виконання Договору №07/04-11 (абз.5 стор.1 додаткових заперечень), оскільки позивач не формував податковий кредит за результатами виконання цього договору у періоді, який перевірявся.

Посилання відповідача на відсутність актів приймання робіт по розробці технічного завдання за Договором №21/07-11 (абз.5 стор.2 додаткових заперечень) спростовуються матеріалами справи, які містять як зазначені акти приймання (с.26, Том 5, с.97, Том 6), так і власне технічні завдання та робочі проекти (с.27-169, Том 5, с.1-96, 98-190, Том 6).

Посилання відповідача на неповну оплату Договору №21/07-11 (абз.9 стор.2 додаткових заперечень) спростовуються матеріалами справи (с.202, Том 6).

Посилання відповідача на відсутність документів про оплату Договору №04/10-2011 з відміткою банку спростовуються матеріалами справи (с.196, Том 6).

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що письмові докази, що наявні в матеріалах справи спростовують висновки відповідача про те, що правочини, укладені між позивачем та ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ обладнання» не спричинили реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд також приймає до уваги той факт, що три податкові накладні за лютий 2012 №8, 9, 11, сума ПДВ по яким перевищує 10000грн. та які підлягають обов'язковому включенню до ЄРПН дійсно не були зареєстровані контрагентом позивача в ЄРПН.

Однак, одночасно з декларацією з ПДВ за лютий 2012 ТОВ «Нафтогаз Тек» подало в електронному вигляді до ДПІ Додаток 8 до Декларації «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) та листом №19/03-02 від 19.03.2012 надало копії документів, що підтверджують факт сплати ПДВ у зв'язку з придбанням послуг/робіт та копії не зареєстрованих податкових накладних, тим самим, на думку суду, належно скориставшись правом, передбаченим п.201.10 ПК України.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000052653 від 16.01.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 13914грн. за наслідками розгляду ДПС м. Києва скарги позивача, суд вважає його таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню за самостійною підставою - як таке, що винесено на підставі акту перевірки та первинного ППР, протиправність якого встановлена в рамках даної адміністративної справи.

До того ж, при проведенні перевірки позивача, відповідачем була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Однак, інформація бази даних «АІС» не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже, на думку суду, не може бути належним та достатнім доказом порушення позивачем визначеної законодавцем процедури формування своїх податкових зобов'язань або податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності.

Узагальнюючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б, у сукупності, підтверджували позицію відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні робіт (послуг), а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Позивач в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тек», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз тек» - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва 25.07.2012 №0000072270; від 16.01.2013 №0000052653.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тек» (код ЄДРПОУ 36972537, адреса: 02066, м.Київ, Дніпровський район, ВУЛИЦЯ СТАРОСІЛЬСЬКА, будинок 1-Д) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-б).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена в повному обсязі 25.03.2013.