Постанова

від 12.04.2013 по справі 5021/375/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 5021/375/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Солонар О.В.

відповідача - Черненко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Гарпун" м. Суми (вх. № 602 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 04.02.13 р. у справі № 5021/375/2011

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Гарпун" м. Суми

до Публічного акціонерного товариства "Іскра" с. Басівка Сумська область

про стягнення 48249,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 48 249,09 грн., у тому числі : основний борг у сумі 47 628,00грн., три проценти річних у сумі 23,46 грн., індекс інфляції у сумі 476,28 грн., пеню в сумі 121,35 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 1 621,00 грн., витрати по державному миту у сумі 482,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.02.13 р. по справі 5021/375/2011 ( суддя Моїсеєнко В.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 04.02.13 р. у справі № 5021/375/2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Гарпун" до Публічного акціонерного товариства "Іскра" про стягнення 48249,09 грн., та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заявлені позовні вимоги. В обґрунтування викладених вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, вважає рішення таким, що прийняте всупереч фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що факт направлення відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт та технічної документації за договором підтверджується матеріалами справи, зокрема цінним листом від 17.01.2010 р.; вважає, що судом першої інстанції не було враховано факти, які встановлені судовими рішеннями, зокрема те, що зерносушарка була побудована за проектною документацією, виготовленою ТОВ НВП Гарпун , а також факт її експлуатації відповідачем, що також підтверджується висновком експерта № 1541 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2011 р

.Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу а також додаткові пояснення, в яких з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. В обґрунтування викладених заперечень відповідач посилається на те, що по акту здачі-прийняття робіт (послуг) від 21.10.2010р. позивач не передавав готової продукції (проектно-кошторисної документації) у відповідності з умовами п. 4.2 договору. Також, відповідач зазначив, що ним вихідні дані на проектування не передавалися, тому, вважає твердження позивача про те, що Виконавець виконав роботи з виготовленням проектно-кошторисної документації якісно і достроково, не відповідають дійсності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.04.2013 р.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 23 липня 2010 року між сторонами укладений договір № 23/07-10РД на виконання проектно-кошторисної документації, предметом якого є виготовлення виконавцем (позивачем) проектно-кошторисної документації (стадія РД) за дорученням замовника (відповідача) по об'єкту : Комплекс для сушіння та очистки зерна на базі зерносушарки STRAHL FR 3 500 в с. Басівка , Сумського району, Сумської області.

Згідно пункту 2.1 договору, за виконання робіт, зазначених у пункті 1.1 договору, замовник оплачує виконавцю 117000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19500,00 грн.

Згідно пункту 2.3 договору , виконавець приступає до роботи з дати перерахування передплати в розмірі 60 % вартості робіт та отримання повного обсягу вихідних даних .

Згідно пункту 2.4 договору, остаточний розрахунок проводиться по закінченню робіт в термін 7 діб з дати підписання акту виконання робіт на підставі рахунку, виставленого виконавцем.

Згідно пункту 4.2 договору , здача оформленої проектної документації здійснюється згідно з актом здачі - приймання робіт, який підписується сторонами.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що відповідач на виконання умов договору перерахував позивачеві передплату в розмірі 60 % вартості робіт, що складає 69372,00 грн.

Позивач стверджує, що виконав роботи за договором якісно та достроково, незважаючи на те, що всупереч умова Договору замовник взагалі не надав Виконавцю вихідних даних. Виконавець за власний рахунок отримував технічні умови, які і є вихідними даними для виготовлення проектної документації.

Як зазначає позивач, 17.01.2011 р. на виконання умов Договору він направив Замовнику акт здачі-прийняття робіт від 21.11.2010 р. для підпису та скріплення печаткою, що підтверджується наданими до суду доказами відправлення.

Але, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо прийняття робіт та проведення остаточного розрахунку за виконані роботи в сумі 47 628,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 47 628,00грн., 3% річних у сумі 23,46 грн., індексу інфляції у сумі 476,28 грн., пені в сумі 121,35 грн., нарахованих за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів закінчення (завершення) ним робіт за договором № 23/07-10 РД від 23 липня 2010 року, яким вважається передача замовнику готової продукції по акту здачі - прийомки .

При цьому, судом не було прийнято до уваги доводи позивача про те, що акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 21 листопада 2010 року та результати робіт (технічна документація) передані відповідачу, оскільки суд вважав, що надсилання позивачем на адресу відповідача 17.01.2011 р. цінної посилки з документацією, серед якої є 8 актів здачі-прийняття робіт по різним договорам, 6 копій якихось інших актів приймання-передачі проектної документації, не є належним доказом завершення робіт виконавцем та доказом передачі робіт замовнику.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не виконав своїх зобов'язань відповідно до умов договору, оскільки не здійснив здачі відповідачеві оформленої проектної документації згідно з актом здачі-прийняття робіт, як того вимагають умови пункту 4.2 договору, тому завершення робіт виконавцем (позивачем) не відбулось у визначеному умовами пункту 4.1 договору порядку, відтак позивач не вправі вимагати від відповідача проведення остаточного розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог як необґрунтованих та недоведених належними доказами.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, а надано перевагу позиції відповідача, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, висновки суду не вмотивовані та взагалі не містять матеріального обґрунтування, а також не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, судом першої інстанції в порушення приписів ст. 35 ГПК України проігноровані факти, встановлені іншими судовими рішеннями.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В даному випадку, предметом доказування у справі є виконання позивачем робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації за договором № 23/07-10РД від 23 липня 2010 року та передача їх відповідачу відповідно до умов даного договору.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виготовлення проектно-кошторисної документації (стадія РД) за дорученням замовника (відповідача) по об'єкту : Комплекс для сушіння та очистки зерна на базі зерносушарки STRAHL FR 3 500 в с. Басівка , Сумського району, Сумської області , а саме : 1. Загальні положення; 2. Архітектурні рішення; 3. Конструкції залізобетонні; 4. Конструкції металічні; 5.Опалення та вентиляція; 6. Водопровід та каналізаційна мережа; 7. Електропостачання та електроосвітлення; 8. Газопостачання; 9. Автодороги; 10. Пожежна сигналізація та пожежегасіння ( за необхідності; 11.Блискавкозахист.

Відповідно до п. 2.1. договору за виконання робіт, зазначених у п. 1.1. договору, замовник оплачує виконавцю 117000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19500,00 грн. Виконавець приступає до роботи з дати перерахування передплати в розмірі 60% вартості робіт та отримання повного обсягу вихідних даних. (п. 2.3. договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, на виконання вищевказаних умов договору, перерахував позивачу передплату в розмірі 60%, що складає 69372,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до п. 3.1. договору замовник забезпечує виконавця вихідними даними (в разі необхідності).

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивач не мав права приступати до виконання умов укладеного договору, оскільки з боку відповідача не передавалось вихідних даних та завдання на проектування, та зазначає наступне.

Як стверджує позивач, він виконав роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації якісно та достроково, незважаючи на те, що всупереч умова Договору Замовник взагалі не надав Виконавцю вихідних даних. Виконавець за власний рахунок отримував технічні умови, які і є вихідними даними для виготовлення проектної документації.

При цьому, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що вихідні дані розроблялись позивачем відповідно до позитивного висновку № 19-14-11 комплексної державної експертизи робочого проекту.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що об'єкт, на який позивачем розроблялась проектно-кошторисна документація за Договором на даний час вже збудований та експлуатується відповідачем, що підтверджується висновком № 1541 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2011р., копія якого мається в матеріалах справи (арк. справи 73-137, т. 1).

Як зазначив експерт у вказаному висновку, в ході проведення обстеження об'єкту "Комплексу для сушіння зерна в с. Басівка Сумського району Сумської області"…будівлі і споруди знаходяться в доброму технічному стані, не потребують проведення ремонтних робіт і придатні до подальшої експлуатації за призначенням".

Крім того, факт того, що зерносушарка побудована за проектною документацією, виготовленою ТОВ НВП Гарпун , встановлений судовими рішеннями.

Так, в ході розгляду справи № 5021/411/2011 встановлено, що ТОВ НВП Гарпун є генеральним підрядником з будівництва зерносушарки в с. Басівка, що належить відповідачу, та безпосередньо здійснював роботи по будівництву цього об'єкту. Рішенням господарського суду Сумської області від 20.03.2012 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р. по справі № 5021/411/2011 частково задоволені позовні вимоги ТОВ НВП Гарпун .

Слід зазначити, що в основу рішення господарського суду Сумської області від 20.03.2012 р., окрім іншого, покладені також висновки експерта № 1541 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2011р. В ході дослідження експертом встановлено, що зерносушарка на час обстеження вже збудована та експлуатується відповідачем, встановлено також, що зерносушарка збудована ТОВ НВП Гарпун , досліджувалась, зокрема, проектно-кошторисна документація, виготовлена ТОВ НВП Гарпун . Отже, в межах справи № 5021/411/2011 фактично встановлено відповідність збудованого об'єкту - зерносушарці в с. Басівка - проектній документації, що виготовлена ТОВ НВП Гарпун .

Факт проектування вказаного об'єкту ТОВ НВП Гарпун встановлено також рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2012 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 р. по справі № 5021/378/2011.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт виконання позивачем робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації по об'єкту : Комплекс для сушіння та очистки зерна на базі зерносушарки STRAHL FR 3 500 в с. Басівка , Сумського району, Сумської області за договором № 23/07-10РД від 23.07.2010 р. є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

Згідно пункту 2.4 договору, остаточний розрахунок проводиться по закінченню робіт в термін 7 діб з дати підписання акту виконання робіт на підставі рахунку, виставленого виконавцем.

Пунктом 4.1 договору визначено, що терміном завершення робіт виконавцем вважається передача замовнику готової продукції по акту здачі - прийомки в обсязі, передбаченому ДБН.2.2-3-97.

Згідно пункту 4.2 договору , здача оформленої проектної документації здійснюється згідно з актом здачі - приймання робіт, який підписується сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 17 січня 2011 року позивач на виконання умов договору направив замовнику акт здачі - прийняття фактично виконаних робіт від 21 листопада 2010 року для підпису та скріплення печаткою, але, замовник ухилився від підписання акту фактично виконаних робіт та виконання своїх зобов'язань за договором, а саме, проведення остаточного розрахунку за фактично виконані роботи з виготовлення проектної документації.

Посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача проектно-кошторисної документації, передбаченої умовами Договору, є неправомірними, оскільки проектна документація направлялась відповідачу 17.01.2011р. разом із відповідним актом приймання-передачі проектної документації, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення (арк. справи 20-21 том І).

Крім того, факт направлення останнім позивачу цінним листом від 17.01.2011 р. акту здачі-приймання виконаних робіт за договором № 23/07-10П разом з технічною документацією, враховуючи, що акти приймання робіт за обома договорами (№ 23/07-10П та № 2307-10РД) надсилались одним цінним листом, встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2012 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 р. по справі № 5021/378/2011.

В свою чергу, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 08.08.2012 р. по справі № 5021/378/2011 підтверджуючи правомірність висновків, викладених в рішенні господарського суду Сумської області від 12.01.2012 р. та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 р. по справі № 5021/378/2011, вважав надісланий 17.01.2011 р. лист разом із актом виконаних робіт належним повідомленням підрядника про готовність робіт до передання (а.с. 62-65, т. 1).

Однак відповідач без зазначення причин відмовився від підписання направленого позивачем 17.01.2011 р. акту здачі-прийняття виконаних робіт та у порушення приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України свої зобов'язання щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем не виконав.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору та чинним законодавством на відповідача (замовника) покладений обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити позивачу (підряднику) (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт).

У даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що проектні роботи були виконані позивачем в повному обсязі, а відповідач, у порушення вимог ст.ст. 853, 882 ЦК України, безпідставно відмовився від прийняття робіт, не заявивши про їх недоліки у встановлений договором строк.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 47 628,00грн.

Крім того, відповідно до пп. 7.3 п. 7 договору якщо ініціатором розриву є відповідач, то він зобов'язаний оплатити весь обсяг робіт, який виконав позивач на момент розірвання договору.

06 січня 2011 року відповідач повідомив позивача про свій намір достроково розірвати укладений договір № 23/07-10РД від 23.07.2010 року з 09 лютого 2011 року.

Матеріалами справи підтверджено, що підрядні роботи виконані позивачем в повному обсязі, але відповідач не виконав своїх зобов'язань, чим порушив умови пп. 7.3 п. 7 договору.

Позивачем на адресу відповідача 28 січня 2011 року був направлений лист - вимога про підписання акту виконаних робіт, сплату боргу та попередження сплати господарських санкцій, нарахованих згідно з діючим законодавством.

За таких обставин, враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також беручи до уваги, що відповідачем заборгованість в розмір 47 628,00грн. належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не надав, тому колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 47 628,00грн. обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі п. 5.5 позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 121,35 грн.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

П. 5.5 Договору передбачена відповідальність Замовника в разі порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач порушив умови Договору і своєчасно не розрахувався за виконані позивачем роботи, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає, що у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення пені в розмірі пеню в розмірі 121,35 грн., тому позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними, матеріально і документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 23,46 грн., інфляційні в розмірі 476,28 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є також правомірними, оскільки вони матеріально обґрунтовані та підтверджені наданим розрахунком, тому підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у сумі 1 621,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до договору № 30/А-11 від 01 лютого 2011 року про надання адвокатських послуг та представництво - адвокат Солонар Олег Вікторович здійснював надання адвокатських послуг, а саме: складання та подання до суду позовної заяви та документів, представництво інтересів Замовника в господарському суді Сумської області, подання заяв, клопотань, надання роз'яснень.

Солонар Олег Вікторович, є адвокатом, про що свідчить належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 4.1 вказаного договору розмір адвокатських послуг визначений в сумі 4824,00 грн.

Оплата послуг адвоката в розмірі 4824,00 грн. була проведена позивачем згідно меморіального ордеру № @PL946161 від 15.02.2011 р.

Таким чином, витрати позивача на послуги адвоката в сумі 1 621,00 грн. підтверджені документальними доказами та на підставі ст.44 ГПК України, ст.49 ГПК підлягають стягненню з відповідача.

З врахуванням викладеного, відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог є необґрунтованою. В свою чергу позивач на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав правове обґрунтування з посиланням на належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та були надані додатково, що свідчать про правомірність позовних вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 04.02.13 р. у справі № 5021/375/2011 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Гарпун" м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.02.13 р. у справі № 5021/375/2011 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" (42312, с. Басівка, Сумський район, Сумська область, вул. Тесленка, 6а, код ЄДРПОУ 14005946) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Гарпун" (40035, м. Суми, вул. Заливна, 13/62, код ЄДРПОУ 36550123) 47628,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 23,46 грн., індекс інфляції у сумі 476,28 грн., пеню в сумі 121,35 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 1 621,00 грн., витрати по державному миту у сумі 482,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.