Постанова

від 10.04.2013 по справі 6/5005/10997/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року Справа № 6/5005/10997/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М.;

Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Осташ Є.Д., довіреність б/н від 21.01.2011 р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 р. по справі № 6/5005/10997/2012 (суддя Коваленко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС», м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства «Добробут», смт. Софіївка Дніпропетровської області

про стягнення 8 400,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 6/5005/10997/2012 у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» в доход Державного бюджету в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 1 609,50 грн. судового збору.

Непогоджуючись з даним рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність та необ'єктивність прийнятого рішення через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. ст. 32-34, 36, 37, 43 ГПК України, з посиланням на не прийняття до уваги вже існуючих та цілком обґрунтованих доказів у даній справі.

20.03.2013 р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судове засідання на 10.04.2013 р. о 10:15 год.

Позивач, для у часті в розгляді справи, явку повноважного представника не забезпечив але надіслав листа, згідно якого вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, а справу просив розглядати за наявними в ній документами без його участі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

10.04.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та Селянським (фермерським) господарством «Добробут» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 328-04-2008 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору визначено умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (далі - товар).

Згідно п. 2.1. договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є його невід'ємною частиною.

Оплата товару згідно п. 5.3. проводиться наступним чином:

100% від загальної вартості товару покупець попередньо оплачує в строк до 10.09.2008 р. без виставлення рахунку-фактури.

Згідно п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору (а. с. 14-16 том 1). Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Додатками № № 1, 2, 3 до договору підписаними між сторонами, погоджено загальну вартість товару та курс долара США на день підписання договору та здійснення поставки за станом на 01.09.2008 р. у сумі 485,17 грн. (за 100 доларів); станом на 14.10.2008 р. 505,00 грн. (за 100 доларів); станом на 20.10.2008 р. 496,00 грн. (за 100 доларів).

При цьому, приміткою до додатків передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент оплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Тобто сторони дійшли згоди, що ціна товару та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, перераховуються на суму еквівалентну доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання обов'язків за ним сторонами (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» поставило Селянсько (фермерському) господарству «Добробут» товар на загальну суму 22 248,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними № РН-КИ00961 від 01.09.2008 р. на суму 312,00 грн., № РН-КИ01065 від 14.10.2008 р. на суму 624,00 грн. та № РН-КИ01080 від 20.10.2008 р. на суму 21 312,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 17, 19, 21 том 1).

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей № КВА 1942 від 10.09.2008р., № 14 від 24.10.2008 р. та 15 від 20.10.2008 р. (а. с. 18, 20, 22 том 1).

Проте, відповідач оплату за отриманий на суму 22 248,00 грн. товар в порушення п. 5.3. договору здійснив частинами:

- банківська виписка від 20.10.2008 р. на суму 312,00 грн.;

- банківська виписка від 18.11.2008 р. на суму 10 000,00 грн.;

- банківська виписка від 17.12.2008 р. на суму 10 000,00 грн.;

- банківська виписка від 19.12.2008 р. на суму 1 936,00 грн.

З вказаних вище банківських виписок вбачається, що вартість поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» товару була остаточно оплачена відповідачем лише 19.12.2008 р.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» виконало взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару, прострочивши строк його оплати.

Згідно наявного в матеріалах справи листа від 13.12.2012 № 09-011/24424 Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області офіційний курс гривні до долара США за станом на 18.11.2008 р. становив 579,39 грн. (за 100 доларів); станом на 17.12.2008 р. становив 773,83 грн. (за 100 доларів); станом на 19.12.2008 р. становив 787,88 грн. (за 100 доларів (а.с. 51 т. 1)).

Таким чином, у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці, а саме:

- 18.11.2008 р. - на суму 1 673,39 грн.;

- 17.12.2008 р. - на суму 5 604,84 грн.;

- 19.12.2008 р. - на суму 772,39 грн.;

- 19.12.2008 р. - на суму 349,69 грн.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 26.12.2011 р. № 16/23пд/2011).

З урахуванням вищевикладеного, зміна курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.01.2011 р. між ТОВ «Тридента Агро», первісний кредитор та ФОП Грищенко О.М., новий кредитор, укладено угоду № К-19-TA 9 (далі - угода-1) про заміну кредитора у зобов'язанні.

Згідно п. 1.1. угоди-1 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством «Добробут» зобов'язання щодо стягнення курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 328-04-2008 від 01.09.08р.

На виконання умов угоди-1 (п. 4.1.) первісним кредитором передано новому кредитору перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання СФГ «Добробут» обумовленого зобов'язання (а. с. 29 том 1).

У відповідність п. 4.3. угоди-1, ТОВ «Тридента Агро» повідомило про зміну кредитора у зобов'язанні СФГ «Добробут» (а. с. 30, 31 том 1).

02.07.2012 р. між ФОП Грищенко О.М., первісним кредитором та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», новим кредитором, укладено угоду № 27/07-12 (далі - угода-2) про заміну кредитора у зобов'язанні (а. с. 32, 33 том 1).

Відповідно до умов п. 1.1. угоди-2, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством «Добробут» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутим первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 328-04-2008 від 01.09.2008 р. та згідно угоди № К-19-ТА про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 328-04-2008 від 01.09.2008 р.

Згідно п. 1.2. угоди-2 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному п. 2.1. цієї угоди.

Вартість зобов'язання, що відступається, у відповідність п. 2.1. угоди-2 становить 8 400,31 грн.

Згідно п. 2.3. угоди-2, первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, виходячи із насупного:

Формула обрахунку курсової різниціКурс (НБУ) долара США до гривні на день оплати, показник А1Розмір здійсненої оплати, показник В (грн.)Курс долара США до гривні на день укладення договору, показник А2Дата проведення оплати товаруРозмір курсової різниці, показник S S=((А1/А2) *В)-В 5,79 грн./дол. США 10 000,00 4,96 грн./дол. США 18.11.2008 1 673,39 S=((А1/А2) *В)-В 7,74 грн./дол. США 10 000,00 4,96 грн./дол. США 17.12.2008 5 604,84 S=((А1/А2) *В)-В 7,88 грн./дол. США 1 312,00 4,96 грн./дол. США 19.12.2008 772,39 S=((А1/А2) *В)-В 7,88 грн./дол. США 624,00 5,05 грн./дол. США 19.12.2008 349,69 ВСЬОГО: S = ((5,79 : 4,96) х 10 000,00) - 10 000,00 = 1 673,39 S = ((7,74 : 4,96) х 10 000,00) - 10 000,00 = 5 604,84 S = ((7,88 : 4,96) х 1 312,00) - 1 312,00 = 772,39 S = ((7,88 : 5,05) х 624,00) - 624,00 = 349,69 8 400,31 На виконання умов п. 4.1. угоди-2, ФОП Грищенко О.М. передав позивачу за актом перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання.

У відповідність п. 4.3. угоди-2, ФОП Грищенко О.М. повідомив про зміну кредитора у зобов'язанні СФГ «Добробут», про що свідчить повідомлення від 02.07.2012 р. (а. с. 35, 36 том 1).

Таким чином, на думку колегії суддів у ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» правомірно виникло право вимоги до відповідача щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці.

СФГ «Добробут» у добровільному порядку розмір курсової різниці ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не відшкодувало, у зв'язку з чим останнє звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про примусове стягнення курсової різниці у розмірі 8 400,31 грн., стягнення 600,00 грн. адвокатських витрат та 1 609,50 грн. судових витрат.

Відповідач заперечує проти вимог позивача, про що надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» до СФГ «Добробут» про стягнення 8 400,31 грн. курсової різниці, у зв'язку зі спливом позовної давності. Витрати на оплату послуг адвоката та судовий збір просить покласти на позивача.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ « КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг строку позовної давності розпочався: - за сумою в розмірі 1 673,39 грн. - з 19.11.2008 р.;

- за сумою в розмірі 5 604,84 грн. - з 18.12.2008 р.;

- за сумою в розмірі 772,39 грн. - з 20.12.2008 р.;

- за сумою в розмірі 349,69 грн. - з 20.12.2008 р.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 8 400,31 грн. курсової різниці лише 18.12.2012 р., строк позовної давності слід вважати таким, що сплив:

- за сумою в розмірі 1 673,39 грн. - 19.11.2011 р.;

- за сумою в розмірі 5 604,84 грн. - 18.12.2011 р.;

- за сумою в розмірі 772,39 грн. - 20.12.2011 р.;

- за сумою в розмірі 349,69 грн. - 20.12.2011 р.

Між тим, позивач з заявою про поновлення строку позовної давності не звертався. Позивачем не наведено причин поважності пропуску строку позовної давності. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За викладених обставин у позові слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Оскільки ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці відмовлено, вимоги щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 600,00 грн. та суми судового збору у розмірі 1 609,50 грн. задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року у справі № 6/5005/10997/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» без задоволення.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.04.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

І.В. Тищик