Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-1210/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/11447/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

та представників сторін:

позивача - Куліш А.С.,

відповідача - Куватової Л.Б.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-1210/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хонда Україна" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 № 0000882307/0 та від 27.11.2010 № 0000882307/1, за якими Товариство зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 757 872 грн. (у тому числі 631 560 грн. за основним платежем та 126 312 грн. за штрафними санкціями).

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів підпунктам 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань декларування податкового кредиту та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.07.2009. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом складено акт від 31.08.2009 № 513/1-23-07-34288537 та донараховано оспорювану суму ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2010 № 0000882307/0.

Правова позиція ДПІ, покладена в основу цього донарахування, полягає в тому, що позивач незаконно задекларував у складі податкового кредиту липня 2009 року суми ПДВ за податковими накладними, виданими постачальниками у попередніх звітних періодах (у листопаді 2008 року, січні-квітні 2009 року), без подання до податкового органу заяви із скаргою на контрагентів в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 cтатті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, до податкового кредиту включаються суми ПДВ, пред'явлені платником до сплати при придбанні товарів (робіт, послуг), за наявності відповідних первинних документів (зокрема, податкових накладних).

Враховуючи, що суди, дослідивши обставини даного спору, оцінивши наявні у справі докази, встановили, що платником дотримано необхідні умови для формування податкового кредиту в оспорюваній сумі, передбачені підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначені норми не містять обмежень та не забороняють платникові реалізувати право на податковий кредит у більш пізньому періоді ніж у тому, в якому таке право виникло.

Судами не було виявлено включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ поза межами 1095-денного строку.

Подання заяви зі скаргою на постачальника в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правом, а не обов'язком платника, яке може бути ним реалізовано у випадку включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі інших, ніж податкова накладна, документів.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстави для визнання податкової вигоди Товариства в оспорюваній сумі необґрунтованою.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому розумінні вищенаведених законодавчих норм, що, однак, не спростовує висновки судів, покладені в основу прийнятті рішень зі спору.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-1210/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько