Постанова

від 12.04.2013 по справі 823/741/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

12 квітня 2013 року Справа № 823/741/13-а

10 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретарі судового засідання Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Лихолай В.В.- за довіреністю,

представника відповідача - Теслі В.І. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У березні 2013 року до суду звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті позапланової невиїзної документальної перевірки Смілянської ОДПІ від 08.02.2013 № 263/22/3791663 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Шоковіта» за вересень 2012 року та ТОВ «Агролідер 2010», за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшеного суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15807 грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) на суму 3952 грн. Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано зазначено в акті перевірки про протиправний характер господарських угод та операцій щодо придбання позивачем у жовтні 2011 року запчастин до сільгосптехніки на загальну суму 1660 грн., у тому числі 277 грн. ПДВ у ТОВ «Агролідер 2010» та придбання позивачем у вересні 2012 року макухи соняшникової на загальну суму 93177 грн., у тому числі 15529, 50 грн. ПДВ у ТОВ «Шоковіта», і як наслідок позивач не мав права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, які нараховані по таких операціях. Зокрема, позивач зауважує, що перевіряючими не враховані положення діючого законодавства і безпідставно зроблені висновки про сумнівність здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг та відсутність правових підстав взаємовідносин із зазначеними постачальниками, в результаті чого перевіряючими виключено зі складу податкового кредиту з ПДВ. Таким чином у позивача наявні всі первинні бухгалтерські та податкові документи, що засвідчують факт здійснення купівлі-продажу продукції (послуг) у даних підприємств, проведення розрахунків за продукцію, а отже, є всі підстави щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях за перевірені податкові періоди. Окрім того, позивач просить врахувати, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено прав на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до потиправної діяльності, при цьому платник податку не повинен нести віпподальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо платник податку не знав про такі зловживанняч та не міг про них знати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення.

Представник Смілянської ОДПІ проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 30.01.2013 по 01.02.2013 державним податковим ревізором-інспектором проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СТОВ «Лан» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Шоковіта» за вересень 2012 року та ТОВ «Агролідер 2010» за жовтень 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 08.02.2013 № 263/22/3791663, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (скороченій) в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього 15807 грн, в тому числі за вересень 2012 року в сумі 15530 грн. та жовтень 2011 року в сумі 277 грн.

На підставі акту перевірки від 08.02.2013 № 263/22/3791663 відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 28.02.2013 року № 0000012200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 15807 грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) на суму 3952 грн..

Судом встановлено, між позивачем та ТОВ «Агролідер 2010» відбувалися господарські операції. Зокрема, у жовтні 2011р. позивачем придбано у ТОВ «Агролідер 2010» запчастини до сільгосптехніки на загальну суму 1660 грн, у тому числі ПДВ 277 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною № 1037 від 25.10.2011, податковою накладною № 815 від 25.10.2011 р., платіжним дорученням № 1511 від 04.11.2011. На виконання умов Договору поставки № 28-9/1 від 28.09.2011 року, укладеного у письмовій формі, ТОВ «Агролідер 2010» надало запчастини до сільгосптехніки, а саме: гідророзподілювач Р-100 на суму 800 грн., гідроциліндр (рем) ЦС 55 на суму 341 грн. 67 коп, насос НШ-32 А (рем). Доручення на отримання даного товару не виписувалось, оскільки, його отримувала завідуюча матеріальним складом ОСОБА_3, з якою укладений договір про матеріальну відповідальність.

Судом встановлено, що у вересні 2012 року між позивачем та ТОВ «Шоковіта» на виконання умов договору поставки № 24093 від 24.09.2012 відбулася господарська операція по придбанню макухи соняшникової на загальну суму 93177 грн., у тому числі ПДВ - 15529, 50 грн., що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною № РН - 0000028 від 26.09.2012, податковою накладною № 1574 від 26.09.2012, товарно-транспортною накладною від 25.09.2012, платіжними дорученнями № 1266 від 11.10.2012, № 97 від 10.10.2012, № 1248 від 10.10.2012 ( а.с. 33-38). Даний товар отримувала завідуюча матеріальним складом ОСОБА_3, з якою укладений договір про матеріальну відповідальність.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що підприємство, маючи у господарстві 1200 голів великої рогатої худоби та 32 тисячі курей, потребує щомісяця 29-30 тонн соняшникової макухи для виробництва комбікорму. На підтвердження даної обставини представник позивача надав копію картки складського обліку макухи соняшникової за період 01.08.2012 - 30.11.2012, звіти про переробку продукції за серпень-вересень 2012 року, відомості про витрати кормів за серпень-листопад 2012 року (а.с. 80-98), з яких вбачається про використання макухи соняшникової для виробництва комбікорму для відгодівлі худоби - у господарській діяльності позивача.

Суд зауважує, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-14) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 Закону № 996-14: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з аналізу документів, наданих суду вбачається, що видаткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14).

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Податкові накладні № 1574 від 26.09.2012 та № 815 від 25.10.2011 (виписані ТОВ «Агролідер 2010» та ТОВ «Шоковіта») оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, тому мають право бути у складі податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Як свідчать первинні бухгалтерські документи, запчастини до сільгосптехніки використані для ремонту тракторів та соняшникова макуха використана для виробництва комбікормів, а тому придбані товари стосуються господарської діяльності підприємства.

Як вбачається із акту перевірки, перевіряючими для підтвердження реальності господарської операції, зокрема факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (запчастин) у ТОВ «Агролідер 2010», від позивача вимагалися товарно-транспортні накладні. Суд зауважує, що законодавець не ставить в залежність наявність транспортних документів на перевезення вантажу з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ. Крім того, товарно-транспортна накладна не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію з перевезення.

Однак, у позивача наявна товарно-транспортна накладна по перевезенню продукції (соняшникової макухи), придбаної у ТОВ «Шоковіта», копія якої додається до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, наявні у позивача податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій. В них чітко вказано, який саме товар був поставлений контрагентом та отриманий позивачем. Таким чином, з їх змісту прослідковується як конкретний підхід до виконання договору так і факт його виконання.

В акті перевірки податковим органом безпідставно зазначено про протиправний характер угод по придбанню позивачем товару у контрагентів, в зв'язку з цим відповідач неправомірно дійшов висновку, що податкові накладні, виписані ТОВ «Агролідер 2010» та ТОВ «Шоковіта» не створюють юридичних наслідків, а тому не дають права на податковий кредит у зв'язку із порушенням пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у спірний період відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на відображення спірних сум в складі податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення 28 лютого 2013 року № 0000012200, прийняте Смілянською ОДПІ є необґрунтованим, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги СТОВ «Лан» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судоваий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000012200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (ідентифікаційний код 03791663) 197 (сто дев'яносто сім) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 15 квітня 2013 року