Постанова

від 11.04.2013 по справі 801/2754/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 р. (о 13:05) Справа №801/2754/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,

представників позивача - Романова С.В.;

представника відповідача - Кірюшкіна К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Агро"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадія Агро» (далі -позивач) звернулося до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі -відповідач), в якому просить визнати дії Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби щодо відмови ТОВ «Лівадія Агро» в присвоєнні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік протиправними; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби зареєструвати ТОВ «Лівадія Агро» платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Позов мотивовано невірним застосуванням податковим органом норм податкового законодавства. Так, позивач зазначає, що у розумінні норм Податкового кодексу України ТОВ «Лівадія Агро» є сільськогосподарським товаровиробником, та частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює 100 відсотків, у зв'язку з чим ним була подана відповідна заява та необхідні документи до податкового органу з метою реєстрації підприємства платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік. Позивач вказує, що нормами Податкового кодексу України чітко визначені підстави для відмови у реєстрації особи як платника фіксованого сільськогосподарського податку. Позивач підкреслює, що такі підстави для відмови, відсутні, а тому відмова податкового органу є протиправною.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим суду від 18.03.2013 відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки земельні ділянки прийняті позивачем в суборенду від ТОВ "Перлина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва тільки у жовтні 2012 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що врожай сільськогосподарської продукції, отриманий в 2012 році з даних площ, не може бути віднесений до продукції власного виробництва.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лівадія Агро» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Ялта ДПС, є платником податків та зборів.

Основними видами економічної діяльності ТОВ «Лівадія Агро» згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ №434609 є у т.ч.:

- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11.);

- вирощування винограду (КВЕД 01.21);

- вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (КВЕД 01.25);

- вирощування олійних плодів (КВЕД 01.27);

- вирощування культур для виробництва напоїв (КВЕД 01.27).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Лівадія Агро" звернулось до Державної податкової інспекції у м. Ялта з заявами про реєстрацію платником фіксованого сільськогосподарського податку в порядку, визначеному ст.308 Податкового кодексу України (вих.№2 від 28.01.13р., вих.№4 від 12.02.13р., вих.№5 від 15.02.13р.).

У відповіді на звернення позивача Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим ДПС відмовила у присвоєнні ТОВ "Лівадія Агро" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік (від 08.02.2013 вих. №1061/10/15.3, від 28.02.2013 вих. №1870/10/15.3).

Вказана відмова мотивована тим, що земельні ділянки прийняті позивачем в суборенду від ТОВ "Перлина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва тільки у жовтні 2012 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що врожай сільськогосподарської продукції, отриманий в 2012 році з даних площ, не може бути віднесений до продукції власного виробництва, оскільки позивачем не дотриманий єдиний технологічний цикл сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 р., позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли після 01.01.2011, суд вважає за необхідним при розгляді справи керуватися нормами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Нормами статті 14 пп. 14.1.77 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" розділу XIV Податкового кодексу України - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції; сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (перелік є вичерпним).

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно п.п. 209.17.3 п.209.17 ст. 209 Податкового кодексу України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на вирощування винограду.

Судом встановлено, що відповідно до договорів суборенди землі від 20.08.2012 року, зареєстрованих в державному реєстрі земель 16 жовтня 2012 року під №012160004002529, 012160004002530, 012160004002531, ТОВ «Лівадія Агро» є суборендарем земельних ділянок з цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме вирощування сільськогосподарської продукції - винограду.

Матеріали справи свідчать, що вказані земельні ділянки були передані позивачеві з багаторічними насадженням виноградників. Зазначена обставина підтверджується витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 24.01.2013, актом приймання-передачі багаторічних насаджень від 16.10.2012. Крім того, суд вказує, що згідно умов договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007 орендарю - ТОВ «Перлина», Кіровською районною державною адміністрацією вказані земельні ділянки були передані разом з багаторічними насадженнями (виноградниками).

З матеріалів справи вбачається, що прийняв в суборенду земельні ділянки, позивач в жовтні 2012 року приступив до збору врожаю винограду, який в подальшому був реалізовано.

А відтак, враховуючи, що позивач є користувачем земельних ділянок на правах суборенди, які передані підприємству разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), приймаючи до уваги, що основними видами економічної діяльності ТОВ «Лівадія Агро» згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ №434609 є у т.ч. вирощування винограду (КВЕД 01.21), позивач є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні норм податкового законодавства.

Главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України регулюються відносини зі справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до ст.302.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Отже, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 28.12.2012р. № 2614/12/13-12 "Відносно взимання фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства".

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлений статтею 308 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 308.1 статті 308 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з заявами були надані податковому органу вказані документи.

При цьому згідно вказаних документів розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ "Лівадія Агро" для набуття статусу платника сільськогосподарського податку за 2012 рік складає 100 %.

А відтак, суд дійшов висновку, що ТОВ "Лівадія Агро" має право на застосування спеціального режиму оподаткування - справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Слід також зазначити, що підстави для відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку визначені п. 301.6. ст. 301 Податкового кодексу України.

Згідно п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України не може бути зареєстрований як платник податку:

суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини) (пп. 301.6.1. п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України);

суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції (пп. 301.6.2. п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України);

суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 301.6.3. п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України).

Отже підстави для відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку читко визначені нормами п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Наявність визначених вказаною нормою підстав для відмови в реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку податковим органом не наведено.

За думкою податкового органу позивач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки земельні ділянки прийняті позивачем в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва тільки у жовтні 2012 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що врожай сільськогосподарської продукції, отриманий в 2012 році з даних площ, не може бути віднесений до продукції власного виробництва.

Суд не погоджується з вказаною правовою позицією відповідача, оскільки норми Податкового кодексу України не ставлять отримання права платника податків на застосування спеціального режим оподаткування (справляння фіксованого сільськогосподарського податку) залежно від дати набуття права на земельну ділянкою на будь-якому правовому титулі (власності чи користування), а також залежно від дотримання позивачем єдиного технологічного циклу сільськогосподарського виробництва, а саме: вирощування продукції, збір врожаю, реалізація.

Єдиною кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Крім того, така підстава для відмови у реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку взагалі не визначена нормами п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України.

Таким чином, визначив іншу ніж передбачену нормами податкового законодавства підставу для відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку, податковим органом порушені вимоги ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми податкового законодавства, суд дійшов в висновку, що відмова Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби в присвоєнні ТОВ «Лівадія Агро» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік прийнята з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправною.

Отже в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання відмови Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби, в присвоєнні ТОВ «Лівадія Агро» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби зареєструвати ТОВ «Лівадія Агро» платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що реєстрація платником фіксованого сільськогосподарського податку відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А відтак, зобов'язання податкового органу зареєструвати позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку було б формою втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відтак здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 11 КАС України, та приймаючи до уваги, що відмова відповідача в присвоєнні ТОВ «Лівадія Агро» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік є протиправною, суд вважає за необхідним вийти за межи позовних вимог для повного захисту прав позивача та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби вчинити дії щодо реєстрації ТОВ «Лівадія Агро» платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, які передбачають повторний розгляд заяв позивача про реєстрацію платником фіксованого сільськогосподарського податку та прийняття рішення у відповідності до вимог податкового законодавства з урахуванням судового рішення у цієї справі.

А відтак, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 11.04.2013 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 16.04.2013 постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати відмову Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби в присвоєнні ТОВ «Лівадія Агро» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік протиправною.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби вчинити дії щодо реєстрації ТОВ «Лівадія Агро» платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Агро» (ідентифікаційний код 35957015) 34,41 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна