Постанова

від 08.04.2013 по справі 826/1110/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2013 року № 826/1110/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомСуб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 р. № 0003051705 та від 16.01.2013 р. № 003471705.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 р. № 0003051705, № 0003061705 та від 16.01.2013 р. № 003471705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 р. позовна заява Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі різниці між сумою встановленою законодавством та фактично сплаченою сумою, а саме 2 259,59 грн.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 р. про залишення позовної заяви без руху, позивачу було надано час на усунення недоліків позовної заяви до 12.02.2013 р.

Так, 11.02.2013 р. позивачем до канцелярії суду бул подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправними дії та бездіяльність Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 24.10.2012 р. № 0003051705 та від 16.01.2013 р. № 003471705 (загальна сума позову - 168 612,53 грн., враховуючи попередньо сплачений судовий збір в розмірі 34,41 грн., ставка судового збору становить - 1 651,71 грн.).

Також, до уточненої позовної заяви позивачем було долучено квитанцію від 09.02.2013 року про сплату судового збору в розмірі 1 686,14 грн.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви у визначені строки, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1110/13-а, та призначено справу до судового розгляду.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 р. судом було відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі № 826/1110/13-а, з мотивів відсутності підстав, що можуть унеможливити або ускладнити отримання таких доказів в загальному порядку, а також зважаючи на те, що ухвалою про відкриття провадження у справі № 826/1110/13-а суд витребовував всі документи та докази, які він вважав необхідними для повного та всебічного розгляду даної справи по суті.

Так, відповідно до уточнених позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, які виразилися у визнанні нікчемними правочинів, вчинених між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріне» (м. Кіровоград», ЄДРПОУ 23694318);

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, яка виразилася у залишені без розгляду заперечень ОСОБА_2 на Акт перевірки № 3258/17-10/НОМЕР_3 від 12 жовтня 2012 року;

- визнати протиправними і скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби відносно ОСОБА_2 податкові повідомлення-рішення: № 0003051705 від 24 жовтня 2012 року про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ - 92 384,95 грн., з яких 81843,71 грн. - основний платіж, 10 541,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 003471705 від 16 січня 2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування - 76 227,58 грн., з яких 67 756,96 грн. - основний платіж, 8 470,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення СПД-ФО ОСОБА_2 вимог п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження чистого доходу в 2011 р. на загальну суму 431 633,00 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 69 756,96 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 81 843,71 грн., в т.ч.: в січні 2011 р. в розмірі 2 535,43 грн., в лютому 2011 р. в розмірі 6 456,22 грн., в березні 2011 р. в розмірі 11 342,4 грн., в квітні 2011 р. в розмірі 2 678,11 грн., в травні 2011 р. в розмірі 7 834,13 грн., в червні 2011 р. в розмірі 8 836,4 грн., в липні 2011 р. в розмірі 7 442,6 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 8 967,26 грн., в вересні 2011 р. в розмірі 9 908,35 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 14 867,57 грн. та в листопаді 2011 р. в розмірі 975,24 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В наданих письмових запереченнях відповідачем зазначено, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження чистого доходу в 2011 р. на загальну суму 431 633,00 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 69 756,96 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 81 843,71 грн., в т.ч.: в січні 2011 р. в розмірі 2 535,43 грн., в лютому 2011 р. в розмірі 6 456,22 грн., в березні 2011 р. в розмірі 11 342,4 грн., в квітні 2011 р. в розмірі 2 678,11 грн., в травні 2011 р. в розмірі 7 834,13 грн., в червні 2011 р. в розмірі 8 836,4 грн., в липні 2011 р. в розмірі 7 442,6 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 8 967,26 грн., в вересні 2011 р. в розмірі 9 908,35 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 14 867,57 грн. та в листопаді 2011 р. в розмірі 975,24 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Ріне» (код за ЄДРПОУ 23694318), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Ріне» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як валові витрати, так і податкові зобов'язання разом із податковим кредитом.

В судове засідання 26.03.2013 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття сторін в судове засідання 26.03.2013 р. та не скерування своїх представників (що були повідомлені належним чином), суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження сторін було повідомлено листом від 26.03.2013 р., що отриманий обома представниками сторін 26.03.2013 р.

Також, 26.03.2013 р. позивачем та відповідачем були подані письмові пояснення та додаткові докази по справі.

Станом на 08.04.2013 р. інших документів від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем - Суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/17-10/НОМЕР_3, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження чистого доходу в 2011 р. на загальну суму 431 633,00 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 69 756,96 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 81 843,71 грн., в т.ч.: в січні 2011 р. в розмірі 2 535,43 грн., в лютому 2011 р. в розмірі 6 456,22 грн., в березні 2011 р. в розмірі 11 342,4 грн., в квітні 2011 р. в розмірі 2 678,11 грн., в травні 2011 р. в розмірі 7 834,13 грн., в червні 2011 р. в розмірі 8 836,4 грн., в липні 2011 р. в розмірі 7 442,6 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 8 967,26 грн., в вересні 2011 р. в розмірі 9 908,35 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 14 867,57 грн. та в листопаді 2011 р. в розмірі 975,24 грн.

Позивачем були подані заперечення на Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/17-10/НОМЕР_3, однак листом відповідача від 25.10.2012 р. № 4587/10/17-147 позивача було повідомлено про залишення його заперечень на Акт перевірки без розгляду, з підстав їх подання з порушенням строку, встановленого п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003051705 від 24 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на 92 384,95 грн., з яких 81 843,71 грн. - основний платіж, 10 541,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0003061705 від 24 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, на 78 477,58 грн., з яких 69 756,96 грн. - основний платіж, 8 720,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві ДПС від 28.12.2012 р. № 1461/М/12-314, прийнятим за наслідками скарги позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення, ППР від 24 жовтня 2012 року № 0003051705 було залишено без змін, а ППР від 24 жовтня 2012 року № 0003061705 було скасовано в сумі 2 250,00 грн., з яких 2000,00 грн. - основний платіж, 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, відповідачем, на підставі Рішення ДПС у м. Києві, відносно позивача було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 003471705 від 16 січня 2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування - 76 227,58 грн., з яких 67 756,96 грн. - основний платіж, 8 470,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 24.10.2012 р. № 0003051705 та від 16.01.2013 р. № 003471705, а також вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання в Акті перевірки нікчемними правочинів, вчинених між ОСОБА_2 та ТОВ «Ріне» і вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у залишені без розгляду заперечень ОСОБА_2 на Акт перевірки № 3258/17-10/НОМЕР_3 від 12 жовтня 2012 року, позивач оскаржив зазначені рішення, дії та бездіяльність відповідача у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Зважаючи на викладене, позовна вимога позивача щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, які виразилися у визнанні нікчемними в Акті перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/17-10/НОМЕР_3 правочинів, вчинених між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріне» (м. Кіровоград», ЄДРПОУ 23694318), - є безпідставною (необґрунтованою) та відповідно такою, що задоволенню не підлягає, оскільки обов'язком податкового органу є викладення в Акті перевірки всіх суттєвих обставин діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та крім того, висновки Акта перевірки не мають для платника податків обов'язкового характеру та не породжують відповідних правових наслідків, а є лише підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу може бути оскаржене в адміністративному та судовому порядку.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної планової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, яка виразилася у залишені без розгляду заперечень ОСОБА_2 на Акт перевірки № 3258/17-10/НОМЕР_3 від 12 жовтня 2012 року, суд, перевіривши наявні у справі докази та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, вважає, що дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не заперечувалось відповідачем, Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/1710/НОМЕР_3 був отриманий позивачем 12.10.2012 року. Заперечення на Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/1710/НОМЕР_3 були подані позивачем до відповідача 19.10.2011 р.

13.10.2012 р. та 14.10.2012 р. припали на суботу та неділю відповідно, а отже зазначені дати були вихідними днями.

Згідно вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Тобто, платник податків має 5 робочих днів для подачі своїх заперечень на Акт перевірки до податкового органу без врахування дня отримання такого Акта перевірки.

Таким чином, в даному випадку, перебіг строку, протягом якого позивач мав право звернутися до податкового органу із скаргою на Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/1710/НОМЕР_3, почався з 15.10.2012 р., а не з 12.10.2012 р., та враховуючи те, що 13.10.2012 р. та 14.10.2012 р. були вихідними днями, такий строк для подачі заперечень на Акт перевірки закінчувався п'ятим робочим днем починаючи з 15.10.2012 р., а саме 19.10.2011 р.

Враховуючи вищенаведене, наявні у справі докази та норми зазначеного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено законодавчо визначеного строку для подачі заперечень на Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/1710/НОМЕР_3, а тому дії відповідача щодо залишення без розгляду заперечень позивача на вказаний Акт перевірки та відповідно бездіяльність щодо не розгляду по суті таких заперечень - є протиправною.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. здійснював діяльність у сфері оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

При перевірці правильності відображення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 витрат встановлено наступне.

Задекларована сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 2011 р. склала 687 194 грн.

Так, ФОП ОСОБА_2 було віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 409 218 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Ріне» (код ЄДРПОУ 23694318).

Відповідно до Акта № 43/22-5/23694318 від 06.06.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Ріне» (контрагента позивача), було встановлено порушення останнім вимог ст. 203, п. 1, п. 2, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені у податковій звітності, щодо реалізації та придбання товарів ТОВ «Ріне» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності ТОВ «Ріне», здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а саме з ФОП ОСОБА_2

Так, в Акті перевірки ТОВ «Ріне» (контрагента позивача) № 43/22-5/23694318 від 06.06.2012 р. зазначено зокрема таке.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, по матеріалах, що виділені МВС України головного управління в місті Києві від 02.03.12 по кримінальній справі № 20-3996 встановлено наступне.

В провадженні МВС України головного управління в місті Києві знаходиться кримінальна справа № 20-3996 від 02.03.2012 р. по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2. ст. 205, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Досудовим слідством встановлено, що у невстановлений день у лютому 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5, розуміючи, що вони є засновниками ТОВ «Н.Т.К. Октан», а ОСОБА_5 - директором зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності, маючи доступ до рахунків підприємства через системи «Інтернет-Клієнт-Банк» та «Клієнт-Банк», ключі електронно-цифрових підписів, носії з електронно-цифровими підписами, а також логіни і паролі для доступу до здійснення віддаленого управління рахунками відповідного суб'єкта підприємницької діяльності та проведення платежів по таких рахунках без відвідування банківських установ, маючи намір вчиняти злочини у сфері господарської діяльності та бажаючи уникати відповідальності за такі дії, вступили у попередню злочинну змову про спільне вчинення злочинів, а саме про перереєстрацію ТОВ «Н.Т.К. Октан» на малозабезпечену чи бажаючу легкого заробітку особу, за умови, що така особа не буде мати жодного відношення до діяльності перереєстрованого на її ім'я підприємства, а фактично діяльність такого підприємства буде організована ОСОБА_9 та ОСОБА_5 для прикриття незаконної діяльності яка виражається в наданні послуг з мінімізації податкових зобов'язань підприємств-контрагентів ТОВ «Н.Т.К. Октан» шляхом оформлення безтоварних операцій для документального збільшення їх валових витрат та формування незаконного податкового кредиту, а також протиправному переведенні безготівкових коштів у готівку для інших учасників підприємницької діяльності.

Крім того, в період з липня по серпень 2010 року ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, маючи злочинний намір повторно вчиняти злочини у сфері господарської діяльності та бажаючи уникнути відповідальності за свої злочинні дії, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, організували перереєстрацію ТОВ «Снігерія-С» на малозабезпечену та бажаючу легкого заробітку особу - ОСОБА_6

Також встановлено, що в одному злочинному механізмі наряду із ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Агропромсервіс Трейд» та ТОВ «Снігерія-С» активно використовувались підприємства ТОВ «Веркона Плюс» та ТОВ «Житлобуд-БК», а саме: відповідно до даних податкової звітності постачальником товарів на адресу ТОВ «Ріне» були зазначені фіктивні підприємства ТОВ «Веркона Плюс» та ТОВ «Житлобуд-БК», які нібито попередньо придбавали товари у ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Агропромсервіс Трейд» та ТОВ «Снігерія-С».

Зважаючи на викладене, співробітниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в ході проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Житлобуд-БК» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податків по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К. Октан» (Акт № 12912/22-01/37378324 від 24.11.2011 р.) було встановлено не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від ТОВ «Житлобуд-БК» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Житлобуд-БК» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в ході проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Веркона Плюс» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податків по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Агропромсервіс Трейд» (Акт № 476/1-23-70-36792057 від 07.10.2011 р.) було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Аналізуючи вищевикладене, є достатні підстави вважати, що ТОВ «Ріне» (контрагент позивача) протягом 2009-2011 років формувало податковий кредит за допомогою вищевказаних «фіктивних» підприємств: ТОВ «Веркона Плюс» та ТОВ «Житлобуд-БК», які в свою чергу також укладали нікчемні правочини із фіктивними підприємствами ТОВ «Агропромсервіс Трейд» та ТОВ «Н.Т.К. Октан».

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, а саме відповідно до бази облікових даних, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ріне» (контрагента позивача) було анульовано 30.01.2012 р. з підстав відсутності такого підприємства за адресою його реєстрації (а саме через декілька місяців після здійснення правовідносин із позивачем).

Згідно бази даних АІС ОР Кіровоградської ОДПІ по ТОВ «Ріне» (контрагенту позивача) встановлено:

- директор, головний бухгалтер товариства - ОСОБА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_4;

- засновники: ОСОБА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_4; ОСОБА_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_5;

- кількість працюючих - 4 особи (в т.ч. директор та бухгалтер ОСОБА_10);

- стан платника податків: порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію).

Зазначене відповідно підтверджує посилання відповідача в Акті перевірки ТОВ «Ріне», що вказане підприємство не було створене з метою довготривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки було протиправно зареєстровано на підставних осіб з метою надання податкової вигоди третім особам при укладанні безтоварних правочинів (так званий паперовий варіант правочинів).

Крім того, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Ріне» (контрагента позивача), було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність основних фондів (складських приміщень), наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення задекларованого виду фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно поданих до Кіровоградської ОДПІ декларацій з податку на прибуток ТОВ «Ріне», податковим органом було зроблено висновок про відсутність основних засобів на підприємстві, через відсутність додатку К1 до декларацій з податку на прибуток.

Також, в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування», дод. АВ до рядка 06.2 (код рядка 06.2.3 (06.2.3.1-2 АМ 06.2.6АМ)) та дод. СВ до рядка 05.1 (код рядка 05.1.3-6 АМ) - відсутні будь-які нарахування.

Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Ріне» (код 23694318) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, прокуратурою м. Кіровограда до посадових осіб ТОВ «Ріне» була порушена кримінальна справа № 11-0417 за постановою про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 30.11.2011 р., за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Так, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_11 14.10.2010 року, зареєструвала юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріне» (код 23694318) з метою переведення безготівкових коштів у готівку.

У ході здійснення господарської діяльності у ОСОБА_11 виник умисел на здійснення незаконної діяльності пов'язаної з проведенням безтоварних операцій з метою заволодіння грошовими коштами.

Також, на час розгляду даної адміністративної справи по суті, в судовому порядку розглядається позов про скасування державної реєстрації ТОВ «Ріне».

Вищевикладене відповідно свідчить відсутність наміру у ТОВ «Ріне» створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України, та дає підстави стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Ріне» із постачальниками та покупцями носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам правочину, а саме: частинам 1,3 та 5 ст. 203 ЦКУ та правочини не були спрямовані на реальне и настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Так, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ріне» не відповідала загальним вимогам законодавства України, а саме: невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину. Дотримання вказаних вимог є необхідним для чинності правочину.

Суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних матеріальних та необхідних трудових ресурсів - фактично не може виконувати зазначеного виду господарської діяльності, а саме: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (сільгосптехніки) у великих обсягах та на значні суми.

Доказів, щодо укладення суб'єктами господарювання субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, устаткування, вантажного автомобільного транспорту та значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем ні до перевірки ні до суду надано також не було.

Зазначене, відповідно підтверджує неможливість здійснення ТОВ «Ріне» такої господарської діяльності, як: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (сільгосптехніки) у великих обсягах та на значні суми, а отже свідчить про непідтвердження товарності вказаної операції між суб'єктами господарювання, що є порушенням вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем не доведено товарності операції ні на стадії перевірки контролюючим органом ні під час судового розгляду справи, а тому внаслідок такого правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Так, згідно умов Договору купівлі-продажу № 10/12/10 від 10.12.2010 р., укладеного між ТОВ «Ріне» (Продавцем ) та СПД-ФО ОСОБА_2 (Покупцем) про продаж запчастин для сільгосптехніки на суму 1 500 000 грн., поставка товару здійснювалася зі складу Продавця та транспортом Продавця (п. 3.1 Договору), відсутність чого (складських приміщень та автотранспорту) була встановлена перевіркою ТОВ «Ріне», чого також не було допустимими ми доказами заперечено позивачем.

Згідно вимог чинного законодавства (зокрема Цивільного кодексу України), під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску з метою отримання прибутку.

Так, оскільки в даному випадку мали місце господарські взаємовідносини щодо поставки товарів (запчастин для сільгосптехніки), тобто транспортування (переміщення) товарно-матеріальних цінностей, то слід наголосити на вимогах положення Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Наказ № 363), що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який є чинним на сьогоднішній день, та який врегульовує виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, тобто встановлює ті чи інші фактичні обставини для дослідження реальності здійснення господарських операцій з транспортування, перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 1 та п. 8.25, 8.26, 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.10 Наказу № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а саме п. 1 передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах обов'язковими документами є:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, Верховним Судом України в аналогічній справі № 21-737во09, в постанові від 08.09.2009 р. зазначено, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суди повинні звертати увагу та давати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, СПД-ФО ОСОБА_2 ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано товаротранспортних накладних, які б підтверджували таке перевезення товару від постачальника (продавця) до покупця, та інших первинних документів на підтвердження самого факту перевезення, що передбачено чинним законодавствам, а отже зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, контрагент позивача ТОВ «Ріне» не здійснювало свою господарську діяльність з метою отримання прибутку, а навпаки здійснювало протиправну діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Така ж позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у справі № К-12154/07 (ухвала від 16.02.2010 р.), де зазначено, що єдиним законодавчо встановленим документом, який прямо підтверджує укладання договору перевезення та його фактичне повне або часткове виконання, є товарно-транспортна накладна. Наявність такої накладної належним чином підтверджує факт здійснення перевезення та відповідні понесені затрати замовником.

Товарно-транспортна накладна, з урахуванням того, що вона є документом суворої звітності, має містити обов'язкові реквізити, передбачені приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім зазначеного, відповідно до абз. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Жодних зазначених документів на підтвердження фактичного перевезення товару від продавця до покупця, позивачем до матеріалів справи надано не було, чим відповідно не було підтверджено реальне здійснення таких господарських операцій.

Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Ріне» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як валові витрати так податкові зобов'язання разом із податковим кредитом.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Ріне» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) - посадові особи товариства та саме товариство за місцем його реєстрації не знаходиться, та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення валових витрат та податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Виходячи із зазначених норм Бюджетного кодексу України, податки та збори (обов'язкові платежі) є власністю держави.

За результатами перевірки Книги обліку доходів та витрат, податкових накладних, видаткових накладних, руху коштів на банківському рахунку, сума витрат пов'язаних з одержанням доходу за 2011 р. у позивача ФОП ОСОБА_2 склала 580 223,82 грн.

Таким чином, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати в розмірі 409 218 грн., понесених від придбання товару у ТОВ «Ріне», чим порушено п. 177.4, п. 177.2, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Податок з доходів фізичних осіб нараховується від суми такого доходу за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, що становить 15%, а в разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2012 р., ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Таким чином, за результатами перевірки позивача встановлено порушення останнім пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме заниження чистого доходу у 2011 р. на загальну суму 409 218 грн., відповідно до чого до державного бюджету не було перераховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 69 756,96 грн.

Відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за січень 2011 р. - листопад 2011 р. щодо платника ПДВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, встановлено, що ним задекларовано суму податкового кредиту по придбаному товару в січні 2011 р. в розмірі 2 535,43 грн., в лютому 2011 р. в розмірі 6 456,22 грн., в березні 2011 р. в розмірі 11 342,4 грн., в квітні 2011 р. в розмірі 2 678,11 грн., в травні 2011 р. в розмірі 7 834,13 грн., в червні 2011 р. в розмірі 8 836,4 грн., в липні 2011 р. в розмірі 7 442,6 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 8 967,26 грн., в вересні 2011 р. в розмірі 9 908,35 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 14 867,57 грн. та в листопаді 2011 р. в розмірі 975,24 грн. Контрагент -постачальник ТОВ «Ріне» (код ЄДРПОУ 23694318).

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було зазначено вище, відповідно до Акту № 43/22-5/23694318 від 06.06.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Ріне» (контрагента позивача), встановлено порушення останнім вимог ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені у податковій звітності, щодо реалізації та придбання товарів ТОВ «Ріне» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності ТОВ «Ріне», здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а саме з ФОП ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ріне» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а також валові витрати.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Ріне» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 р. № 0003051705 та від 16.01.2013 р. № 003471705, а також вчинених ним дій щодо викладення висновків в Акті перевірки № 3258/17-10/НОМЕР_3 від 12 жовтня 2012 року.

Натомість позивач надав суду допустимі докази на обґрунтування позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у залишені без розгляду заперечень ОСОБА_2 на Акт перевірки № 3258/17-10/НОМЕР_3 від 12 жовтня 2012 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, яка виразилась у залишені без розгляду заперечень ОСОБА_2 на Акт перевірки № 3258/17-10/НОМЕР_3 від 12 жовтня 2012 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 08.04.2013 р.