Постанова

від 10.10.2013 по справі 826/1110/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1110/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.,

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - Відповідача) у якому просив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України, щодо визнання нікчемними правочинів;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України, щодо залишення без розгляду заперечень на Акт №3258/17-10/25131095330 від 12 жовтня 2012 року;

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: №0003051705 від 24.10.2012р., №0003061705 від 24.10.2012р., №0003471705 від 16.01.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем - Суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/17-10/НОМЕР_1.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003051705 від 24 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на 92 384,95 грн., з яких 81 843,71 грн. - основний платіж, 10 541,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0003061705 від 24 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, на 78 477,58 грн., з яких 69 756,96 грн. - основний платіж, 8 720,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням ДПС у м. Києві, відносно позивача було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 003471705 від 16 січня 2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування - 76 227,58 грн., з яких 67 756,96 грн. - основний платіж, 8 470,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є правомірними, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Ріне» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.. .

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалось відповідачем, Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/1710/НОМЕР_1 був отриманий позивачем 12.10.2012 року.

Заперечення на Акт перевірки були подані позивачем до відповідача 19.10.2011 р.

13.10.2012 р. та 14.10.2012 р. припали на суботу та неділю відповідно, а отже зазначені дати були вихідними днями.

Таким чином, в даному випадку, перебіг строку, протягом якого позивач мав право звернутися до податкового органу із скаргою на Акт перевірки від 12.10.2012 р. № 3258/1710/НОМЕР_1, почався з 15.10.2012 р., а не з 12.10.2012 р., та враховуючи те, що 13.10.2012 р. та 14.10.2012 р. були вихідними днями, такий строк для подачі заперечень на Акт перевірки закінчувався п'ятим робочим днем починаючи з 15.10.2012 р., а саме 19.10.2011 р.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не було порушено законодавчо визначеного строку для подачі заперечень на Акт перевірки, а тому дії відповідача щодо залишення без розгляду заперечень позивача на вказаний Акт перевірки та відповідно бездіяльність щодо не розгляду по суті таких заперечень - є протиправними.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. здійснював діяльність у сфері оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, позивачем було віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 409 218 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Ріне».

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень відповідача та висновків суду першої інстанції, що господарські операції, відображені у податковій звітності, щодо реалізації та придбання товарів ТОВ «Ріне» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності ТОВ «Ріне», здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а саме з ФОП ОСОБА_2

Оскільки, фіктивність ТОВ «Ріне» та його контрагентів є лише припущенням, які можуть бути підтверджені лише відповідними судовими рішеннями, а саме: вироком суду та рішенням господарського суду, які в даному випадку відсутні.

Відповідно до бази облікових даних, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ріне» (контрагента позивача) було анульовано 30.01.2012р. з підстав відсутності такого підприємства за адресою його реєстрації (а саме через декілька місяців після здійснення правовідносин із позивачем).

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновки суду першої інстанції відносно відсутності наміру у ТОВ «Ріне» створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України, та дає підстави стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Ріне» із постачальниками та покупцями носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам правочину, а саме: частинам 1,3 та 5 ст. 203 ЦКУ та правочини не були спрямовані на реальне и настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Судом першої інстанції помилково зроблено висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, тому, як Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Так, згідно умов Договору купівлі-продажу № 10/12/10 від 10.12.2010 р., укладеного між ТОВ «Ріне» (Продавцем) та СПД-ФО ОСОБА_2 (Покупцем) про продаж запчастин для сільгосптехніки на суму 1 500 000 грн., поставка товару здійснювалася зі складу Продавця та транспортом Продавця (п. 3.1 Договору).

Суд апеляційної інстанції зазначає, щодо посилань відповідача на відсутність підтверджуючих документів на перевезення товарів, зокрема на відсутність товарно-транспортних накладних, то такі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення .

Згідно вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України, яка виразилась у залишенні без розгляду заперечень ОСОБА_2 на Акт №3258/17-10/НОМЕР_1 від 12 жовтня 2012 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби України:

- № 0003061705 від 24 жовтня 2012 року;

- № 0003051705 від 24 жовтня 2012 року;

- № 0003471705 від 16 січня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.