Постанова

від 08.04.2013 по справі 5015/4032/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5015/4032/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Галицький Достаток"

на рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 року.

у справі № 5015/4032/12

за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі: позивача 1: Кабінету Міністрів України, м. Київ;

позивача 2: Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ;

позивача 3: Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача 1: Приватного підприємства "Галицький Достаток", м. Львів;

до відповідача 2: Брюховицької селищної ради, с.м.т Брюховичі;

до відповідача 3: Приватного Підприємства "Буддизайн", м. Львів;

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Держкомзему у місті Львові, м. Львів;

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Львів;

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Львів;

про : скасування рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки

З участю представників :

від прокуратури - Куцик В.Б. - посвідчення №011165.

від позивача 1 - Березюк С.Г. - представник (довіреність № 9.1-32/1522 від 27.12.2012р.)

від позивача 2 - не з'явилися.

від позивача 3 - Крумшин Н.М. - представник (довіреність № 17 вих-23 від 04.02.2013р.)

від відповідача 1 - Прокопів Н.В. - представник (довіреність № б/н від 01.07.2011р.)

від відповідача 2,3 - не з'явилися.

від третіх осіб -не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2013р., суддя Матвіїв Р.І., позов прокурора Шевченківського району м. Львова задоволено частково, скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04", визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 258225 від 05.02.2010 року, виданий Приватному підприємству "Галицький достаток", витребувано у Приватного підприємства "Галицький достаток", земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер № 4610166300:05:002:0004, та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України., провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Буддизайн" припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнено з Приватного підприємства "Галицький достаток" в доход державного бюджету 26528 грн. 50 коп. судового збору, стягнено з Брюховицької селищної ради в доход державного бюджету 536 грн. 50 коп. судового збору.

З даним рішенням не погодилось приватне підприємство «Галицький достаток» і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що підприємство є добросовісним набувачем майна, а тому судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст..388 ЦК України. Крім того, апелянт вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду.

Ухвалою від 25.03.2013 року розгляд справи відкладався на 08.04.2013 року.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду.

Представником Львівської міської ради Крумшин Н.М. подано заперечення проти апеляційної скарги ПП «Галицький достаток», в якому рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 року визнається законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 року у справі № 5015/4032/12 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Брюховицька селищна рада, розглянувши заяву Державного лісогосподарського обєднання «Львівліс» 11.03.2004 року та 18.03.2004 року прийняла рішення № 245 та № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесла їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року вищевказані рішення відповідача-2 були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

19 листопада 2004 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення у цивільній справі № 2-3326/04, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Приватному підприємству "Буддизайн" земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, яку орендує Приватне підприємство "Буддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з Приватним підприємством "Буддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язав Приватне підприємство "Буддизайн" сплатити вартість земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, яку орендує Приватне підприємство "Буддизайн", яка згідно експертної оцінки складає 2 622 720,00 грн. на банківський рахунок Брюховицької селищної ради.

Ухвалою від 26.04.2005р. Апеляційного суду Закарпатської області по справі №22-762/05 дане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області було залишене без змін. Отже, вказане рішення набрало законної сили.

В подальшому, зазначене вище рішення суду переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами. 13.07.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області було скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04, провадження у справі закрито. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області підставою для скасування свого рішення від 19.11.2004 року вказав те, що Приватне підприємство "Буддизайн" було виключено з ЄДРПОУ, а це є підставою для закриття провадження у справі.

На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 22 сесією 5 скликання Брюховицької селищної ради 23.10.2008 року прийнято рішення №619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року". Вказаним рішенням було вирішено: 1) виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04 та продати Приватному підприємству "Буддизайн" земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України; 2) затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність Приватному підприємству "Буддизайн"; 3) затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 2 622 720,00 грн. на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №3326/04; 4) зобов'язати приватне підприємство "Буддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням, до 01.09.2009 року; 5) Приватному підприємству "Буддизайн" після сплати повної вартості земельної ділянки оформити у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку; 6) зобов'язати Приватне підприємство "Буддизайн" звернутися в Управління земельних ресурсів м. Львова для внесення відповідних змін в земельно-облікові документи.

На виконання рішення Брюховицької селищної ради від 23.11.2008 року № 619, 05.11.2008 року між Приватним підприємством "Буддизайн" (покупець) та Брюховицькою селищною радою (продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8661. Об'єктом купівлі-продажу, згідно п.п. 1.1., 1.4. договору, є земельна ділянка загальною площею площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких 5,0360 га для житлового будівництва (кадастровий № 4610166300:05:002:1608), 3,9605 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру (кадастровий № 4610166300:04:003:1607). За цільовим призначенням земельна ділянка належить до категорії земель - житлової та громадської забудови (п. 1.3). Вартість земельної ділянки визначена в сумі 2 622 720,00 грн. без ПДВ (п. 2.1).

11.08.2009 року між Приватним підприємством "Буддизайн" (продавець) та гр. ОСОБА_9 і Приватним підприємством "Галицький достаток" (покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4448. Об'єктом купівлі-продажу, згідно п. 1. договору, є земельна ділянка загальною площею 5,0360 га, кадастровий номер земельної ділянки - №4610166300:05:002:1608, цільове призначення - громадсько-житлове будівництво, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у наступному частковому співвідношенні: 20 360/50 360 частин земельної ділянки - власність ОСОБА_9, 30 000/50 360 частин земельної ділянки - власність Приватного підприємства "Галицький достаток".

25.09.2009 року між Приватним підприємством "Галицький достаток" та ОСОБА_9 було укладено договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 5177. За умовами вказаного договору, згідно п. п. 1, 2, сторони - співвласники домовились про поділ в натурі земельної ділянки площею 5,0360 га, кадастровий номер земельної ділянки - № 4610166300:05:002:1608, цільове призначення - громадсько-житлове будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, Приватному підприємству "Галицький достаток" належить 3,0000 га (30 000/50360 частин земельної ділянки).

05.02.2010 року Приватному підприємству "Галицький достаток" видано Державний акт (серія ЯИ № 258225) на право власності на земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер - № 4610166300:05:002:0004, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:10:436:00001 кн 02-7.

Приватне підприємство "Буддизайн" було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у зв'язку з ліквідацією.

Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача-1 Кабінету Міністрів України, позивача-2 Державного агентства лісових ресурсів України та позивача-3 Львівської міської ради до відповідача-1 Приватного підприємства "Галицький Достаток", відповідача-2 Брюховицької селищної ради та відповідача-3 Приватного Підприємства "Буддизайн", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Держкомзему у місті Львові, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про скасування рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Місцевий господарський суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 258225 від 05.02.2010 року, виданий Приватному підприємству "Галицький достаток", витребував у Приватного підприємства "Галицький достаток", земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер № 4610166300:05:002:0004 та передав її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Однак, апеляційний суд не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Предметом даного спору є рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.10.2008 року тому спір щодо законності прийняття даного рішення, виходячи із приписів ст. 58 Конституції України , слід вирішувати у відповідності до законодавства, що діяло станом на дату прийняття спірного рішення.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару за договором купівлі-продажу, крім випадку примусового продажу та інших випадків, встановлених законом належить власникові товару, при цьому якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.п. «а» ст.12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення №619 від 23.10.2008 року) до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч.1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Підстави набуття державою права власності на землю передбачені ч.5 ст. 84 ЗК України . Такими підставами є: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.

Згідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 10 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Аналогічна норма передбачена ст.9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" .

Представник відповідача Брюховицької селищної ради в судовому засіданні повідомив, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

З матеріалів справи, зокрема, з листа Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 31.01.2013 року №40/01-15/243, вбачається, що станом на 23.10.2008р. та на 05.11.2008р., тобто станом на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між Брюховицькою селищною радою і ПП «Буддизайн», згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка площею 5,0360га (кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608) за вказаною адресою, яка знаходилась в оренді ПП «Буддизайн» згідно договору оренди землі терміном на 10 років, зареєстрованого 12.07.2004р. за №04:04:438:00629 в кн. записів 04-7, знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, за цільовим призначенням: для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру з об'єктами громадсько-житлового призначення.

Прокурор та позивачі не долучили до матеріалів докази знаходження спірних земельних ділянок за межами смт. Брюховичі.

Таким чином, враховуючи те, що спірна земельна ділянка площею 5,0360га (кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608), яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ПП «Буддизайн», знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідності до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , п.п. «а» ст. 12 , ст.ст. 83 , 122 , 127 , 128 , п. 12 розділуХ «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення №619 від 23.10.2008 року) Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою. Аналогічна позиція щодо наявності повноважень в Брюховицької селищної ради вищевказаною земельною ділянкою висловлена у листі Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 31.01.2013 року №40/01-15/243.

В свою чергу, прокурором та позивачами не надано доказів перебування земельної ділянки площею 5,0360га, кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608, станом на 2008 рік в державній власності та не наведено жодних підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку, які передбачені ч.5 ст. 84 ЗК України .

Апелянтом до матеріалів справи долучено лист Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 04.02.2013 року №40/01-15/269, згідно якого Брюховицьке лісництво здійснювало землекористування даною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, відповідно Державний акт на право постійного землекористування земельною ділянкою в смт. Брюховичі Державного лісогосподарського обєднання «Львівліс» державної реєстрації не проходив.

Як зазначалося вище, спірне рішення Брюховицької селищної ради від 23.11.2008 року №619 було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічна норма була передбачена ст. 11 Закону України «Про судоустрій України» , який був чинний на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року.

Відтак, враховуючи закріплений Конституцією України та законодавством принцип обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04, яке набрало законної сили 26.04.2005 року після його перегляду судом апеляційної інстанції, підлягало обов'язковому виконанню Брюховицькою селищною радою.

Посилання прокурора на скасування 13.07.2010р. рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року та закриття провадження по справі №2-3326/04р., як на підставу скасування рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року, відхиляється апеляційним судом, оскільки це судове рішення було скасоване і провадження у справі закрито уже після виконання спірного рішення Брюховицької селищної ради і виключно з процесуальних підстав у зв'язку з тим, що ПП «Буддизайн» було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України у зв'язку з його ліквідацією. Тобто рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року по суті не переглядалося і його незаконність в судовому порядку не встановлена.

Стосовно посилання прокурора як на підставу задоволення позовних вимог, на винесення Шевченківським районним судом м. Львова рішення від 14.02.2005 року, яким визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, тобто на дату прийняття спірного рішення №619 від 23.10.2008 року) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 р. № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Тобто з вищенаведених норм випливає, що вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Апеляційним судом встановлено, що станом на 01.01.2004 року згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, земельна ділянка площею 5,0360га (кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608), яка знаходилась в оренді Приватного підприємства «Буддизайн» згідно Договору оренди землі терміном на 10 років, зареєстрованого 12.07.2004р. за №04:04:438:00629 в кн.записів 04-7, знаходилася в межах населеного пункту смт.Брюховичі, входила в межі земельної ділянки, яка знаходилася в користуванні Брюховицького лісництва без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (обліковувалася в ш.р. 88 Лісогосподарські підприємства). Станом на 01.01.2004 року Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Брюховицького лісництва в смт. Брюховичі державної реєстрації не проходив. Отже, відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, зокрема, в даному випадку Брюховицька селищна рада.

З листа Відділу Держземагентства у м. Львові від 04.02.2013 року №40/01-15/269 також вбачається, що Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс» теж не реєструвало Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази оформлення Брюховицьким лісництвом чи Державним лісогосподарським об'єднанням «Львівліс» у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірною земельною ділянкою шляхом отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чи укладення договору оренди земельної ділянки, а тому виходячи із приписів ст. 125 ЗК України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» не виникло.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що станом на дату прийняття Брюховицькою селищною радою спірного рішення №619 від 23.10.2008 року, в останньої не виникло обов'язку щодо отримання згоди Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс», як в належних землекористувачів, на вилучення спірної земельної ділянки. До того ж станом на дату винесення спірного рішення, згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка площею 5,0360га, кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608 знаходилась в оренді ПП «Буддизайн».

Крім того, прокурором не доведено із наданням відповідних підтверджуючих доказів, що спірна земельна ділянка загальною площею 3,0000 га, яка належить на праві власності ПП «Галицький достаток» входила в межі земельних ділянок, які були вилучені згідно рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що скасування в судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.11.2008 року.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення № 619 від 23.11.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04» прийняте Брюховицькою селищною радою в межах компетенції, на виконання судового рішення, яке було обов'язковим до виконання, та з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинними Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ПП «Галицький достаток» та витребування у нього спірної земельної ділянки, то такі вимоги теж не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Тобто, відповідно достатті 388 ЦК набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК ). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом. За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві його витрат на придбання майна. Такі витрати мають бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною у недійсності правочину. Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:

а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;

б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;

в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.

Тобто за змістом зазначених правових норм суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Галицький достаток» та фізична особа придбали земельну ділянку загальною площею 5,0360 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4610166300:05:002:1608, цільове призначення якої - громадсько-житлове будівництво, у ПП «Буддизайн» згідно договору купівлі-продажу від 11.08.2009 року, а ПП «Буддизайн» придбало зазначену земельну ділянку в Брюховицької селищної ради згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2008 року.

ПП «Галицький достаток» придбав земельну ділянку в ПП «Буддизайн» за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009 року, сплативши за неї 3 465 259 грн, йому не було відомо і не могло бути відомо, що він купує майно не у власника. Тобто ПП «Галицький достаток» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

Як було зазначено вище, апеляційний суд дійшов висновку, що право розпорядження спірною земельною ділянкою площею 5,0360га ПП «Буддизайн» кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608, належало Брюховицькій селищній раді. Тобто в даному випадку відсутній факт вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника, тобто Брюховицької селищної ради. Прокурором та позивачами не доведено, що вказана земельна ділянка вибула саме з державної власності і що право розпорядження цією земельною ділянкою належало Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, в суду відсутні підстави для визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ПП «Галицький Достаток» та витребування у нього спірної земельної ділянки площею 3 га, кадастровий номер № 4610166300:05:002:0004.

Позовні вимоги заявлені прокурором Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених, або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, встановлених законом, до господарського суду можуть звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В позовній заяві прокурором зазначено, що позов подано з метою захисту державних інтересів, оскільки внаслідок оспорюваних правовідносин незаконно вилучено з державної власності земель лісогосподарського призначення площею понад 19 га.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, а згідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позов пред'явлено з метою захисту державної власності на земельну ділянку, то належним позивачем у даній справі може бути Кабінет Міністрів України, до повноважень якого відноситься розпорядження землями державної власності.

Стосовно порушення прав Львівської міської ради, то в позовній заяві прокурора не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів Львівської міської ради стосовно земель державної власності. Представник Львівської міської ради в обґрунтування заявлених позовних вимог в інтересах Львівської міської ради покликається на адміністративне підпорядкування смт. Брюховичі місту Львову.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Таким чином, одна й та ж сама територія не може входити до кількох населених пунктів. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходяться в межах населеного пункту смт. Брюховичі, а тому вона одночасно не може знаходитися в межах м.Львова.

На думку апеляційного суду, твердження представника Львівської міської ради щодо адміністративного підпорядкування смт. Брюховичі місту Львову не спростовують права територіальної громади смт.Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради щодо здійснення розпорядження землями, які знаходяться в межах населеного пункту смт. Брюховичі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що Львівська міська рада не є належним позивачем у даній справі.

В позовній заяві прокурором також не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача Державного агентства лісових ресурсів України. Згідно п.1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 458/2011 , Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Пунктом 3 зазначеного положення визначені завдання Держлісагентства України, серед яких не передбачено права розпорядження земельними ділянками лісового фонду та не передбачено права здійснювати захист інтересів держави в частині розпорядження земельним ділянками лісового фонду. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що права та інтереси Держлісагентства України не порушені відповідачами, а тому агенство не є належним позивачем у даній справі.

Прокурор також просив поновити строки звернення до суду з позовом скасування рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року з тих підстав, що прокуратура отримала ухвалу Вищого адміністративного суду від 28.10.2009р. лише 11.01.2010р.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача-1 про пропуск прокурором позовної давності по цій позовній вимозі, викладені у відповідних заявах про застосування позовної давності, з посиланням на п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України.

Апеляційний суд зазначає, що дана норма ЦК України була виключена Законом України №4176 - VI від 20.12.2011 року, тобто до звернення прокурора з позовом до суду.

Отже, має місце неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Відповідно до ст..267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки названа прокурором причина пропуску терміну позовної давності є неповажною (ніхто не забороняв прокурору звернутись до суду з позовом в період з 11.01.2010р. по 28.10.2010р. щодо рішення селищної ради, а відомості щодо зміни власників земельних ділянок є загальнодоступними в земельному кадастрі), то заява апелянта- відповідача-1 про застосування позовної давності підлягає задоволенню.

При розгляді даної справи судами обох інстанцій було з'ясовано, що в Єдиний державний реєстр внесено записи про припинення Приватного підприємства "Буддизайн" (відповідач-3) у зв'язку з ліквідацією, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на те, що Приватне підприємство "Буддизайн", яке виступало стороною покупця по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року та стороною продавця по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009 року, які є предметом спору, на момент вирішення даного спору по суті ліквідоване, тому провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 - Приватного підприємства "Буддизайн" підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що слід відхилити як безпідставні аргументи апелянта-відповідача-1 та відповідача-2, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, а відтак вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідна правова позиція з цього питання викладена в п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин".

Так господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Оскільки Брюховицька селищна рада в даному спорі витупає в ролі власника землі, то даний спір підвідомчий господарським судам.

При цьому апеляційний суд зазначає, що спір в частині визнання недійсним договору поділу земельної ділянки від 25.09.2009р., зареєстрований в реєстрі за №5177 не підвідомчий господарським судам, оскільки стороною даного договору є громадянин ОСОБА_9, який не може бути відповідачем по справі в силу норми ст.21 ГПК України. Отже, провадження у справі в даній частині вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні даної частини позову прокурора, отже має місце неправильне застосування процесуальних норм.

Апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що Державний акт на право власності на землю є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі рішень органів місцевого самоврядування або ж укладених цивільно-правових угод. Неможливо визнати недійсним Державний акт не визнавши недійсним правову підставу його видачі. При розгляді даного спору суд першої інстанції визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 258225 від 05.02.2010 року, виданий Приватному підприємству "Галицький достаток", але припинив провадження в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4448, на підставі якого виданий даний Державний акт. Отже, має місце порушення норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. по справі №5015/4032/12 винесене з неповним дослідженням обставин справи, з порушенням вказаних норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому дане рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог. Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові прокурора Шевченківського району м. Львова відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати відповідно до вимог ст..49 ГПК України слід покласти на позивачів пропорційно.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Галицький достаток» задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 року у справі № 5015/4032/12 скасувати в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат.

Постановити нове рішення, яким відмовити прокурору Шевченківського району м. Львова в задоволенні заявлених позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивачів та стягнути з позивачів пропорційно в доход державного бюджету 27065 грн.. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, відповідно з Кабінету Міністрів України м. Київ - 9021,66 грн., з Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ - 9021,66 грн. з Львівської міської ради, м. Львів - 9021,66 грн., та 13 569, 5 грн. на користь приватного підприємства «Галицький достаток» за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відповідно з Кабінету Міністрів України м. Київ - 4523,16 грн., з Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ - 4523,16 грн. з Львівської міської ради, м. Львів - 4523,16 грн.,

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 12.04.2013р.»