Постанова

від 11.09.2013 по справі 5015/4032/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 5015/4032/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача-1 позивача-2 Кравчук А.С. (дов. від 15.08.2013 р. № 9.1-22/718 Щепалова Я.В. (дов. від 02.07.2013 р.), Капаклі З.В. (дов. від 01.01.2013 р.) відповідача-1Гринчак В.А. (дов. № 05-10/13 від 20.08.2013 р.) прокуратуриКозакова І.М. (посв. від 01.07.2013 р. № 018008) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі № 5015/4032/12 господарського суду Львівської області за позовомПрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі: 1. Кабінету Міністрів України; 2. Державного агентства лісових ресурсів України; 3. Львівської міської ради; до 1. Приватного підприємства "Галицький достаток"; 2. Брюховицької селищної ради; 3. Приватного підприємства "Буддизайн" за участю третіх осіб 1. Управління Держкомзему у місті Львові; 2. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9; 3. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 проскасування рішення селищної ради; визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки; визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 р. у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Акулової Н.В., Алєєвої І.В. розгляд касаційної скарги заступника прокурора Львівської області призначено на 27.08.2013р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/1013 від 22.08.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5015/4032/12, за результатами якого для її розгляду визначено суддю Данилову М.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.09.2013 р. касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області у даній справі призначено до розгляду на 11.09.2013 р.

Про зміну складу колегії суддів присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 11.09.2013 р. прокурора та представників сторін було повідомлено. Відводів складу колегії суддів заявлено не було.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України та Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Галицький достаток", Брюховицької селищної ради та приватного підприємства "Буддизайн", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у місті Львові, приватні нотаріуси Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про:

- скасування рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.10.2008 р. "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. у справі № 2-3326/04";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008р., зареєстрованого в реєстрі за № 8661, укладений між Брюховицькою селищною радою та приватним підприємством "Буддизайн";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009р., зареєстрований в реєстрі за № 4448, укладений між приватним підприємством "Новобуддизайн", ОСОБА_11, приватним підприємством "Галицький достаток", в частині передачі у власність приватному підприємству "Галицький достаток" 30000/50360 частин земельної ділянки, кадастровий № 4610166300:05:002:0004, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 25.09.2009 р., зареєстрований в реєстрі за № 5177, укладений між приватним підприємством "Галицький достаток" та ОСОБА_11;

- визнання не чинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий приватному підприємству "Галицький достаток" ЯИ № 258225 від 05.02.2010р.;

- витребування земельної ділянки у приватного підприємства "Галицький достаток" площею 3,0000 га, кадастровий № 4610166300:05:002:0004;

- зобов'язання приватне підприємство "Галицький достаток" повернути спірну земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий № 4610166300:05:002:0004 у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

У позовній заяві прокурор посилається, зокрема, на те, що рішення суду, на підставі якого Брюховицька селищна рада прийняла оспорюване рішення № 619 від 23.10.2008 р., за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло до приватного підприємства "Буддизайн", було скасовано.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2013 р. у справі №5015/4032/12 (суддя Матвіїв Р.І.) позов прокурора Шевченківського району м. Львова задоволено частково; скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. у справі № 2-3326/04"; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 258225 від 05.02.2010 р., виданий приватному підприємству "Галицький достаток"; витребувано у приватного підприємства "Галицький достаток" земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер № 4610166300:05:002:0004, та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до приватного підприємства "Буддизайн" припинено; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у даній справі (колегія суддів: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2013 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в решті рішення залишено без змін.

Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій 08.04.06.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 р.

Скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не враховано ту обставину, що Брюховицька селищна рада не є власником спірної ділянки, а на час прийняття Радою спірного рішення зазначена ділянка перебувала у постійному користуванні Львівського держлісгоспу Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" та не була вилучена з його користування.

Заступник прокурора вважає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились приписи статті 11 Земельного кодексу України, за якою право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому порядку земель державної та комунальної власності, яке на час прийняття Радою спірного рішення проведено не було.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії курортних, а згодом - до земель рекреаційного призначення та підпорядковані Львівській міськраді, що не було прийнято до уваги під час прийняття апеляційним судом оскаржуваної постанови.

У відзиві на касаційну скаргу приватне підприємство "Галицький достаток" просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Брюховицькою селищною радою за результатами розгляду заяви Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс", були прийняті рішення від 11.03.2004 р. №245 та від 18.03.2004 р. № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га, та віднесення їх до земель рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р., яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р., вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 р. у задоволенні касаційних скарг на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р. було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2006 р. ухвала апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р. та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р. були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 р. рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р. було залишено без змін.

Судами встановлено, що 19.11.2004 р. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення у цивільній справі № 2-3326/04, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж приватному підприємству "Буддизайн" орендованої ним земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1, та укласти з ПП "Буддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язав ПП "Буддизайн" сплатити вартість зазначеної земельної ділянки, яка згідно експертної оцінки складає 2 622 720 грн. на банківський рахунок Брюховицької селищної ради.

В подальшому зазначене рішення було переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалою від 13.07.2010 р. Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №2-3326/04; провадження у справі закрито. Підставою скасування рішення від 19.11.2004 р. та закриття провадження у справі стало виключення приватного підприємства "Буддизайн" з ЄДРПОУ.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р., що набрало законної сили, на 22 сесії 5 скликання Брюховицькою селищною радою 23.10.2008 р. було прийнято рішення № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р.", яким, зокрема, було вирішено укласти з приватним підприємством "Буддизайн" договір купівлі-продажу земельної ділянки в строк до 01.09.2009 р.

05.11.2008 р. на виконання вказаного рішення Брюховицької селищної ради між приватним підприємством "Буддизайн" (покупець) та Брюховицькою селищною радою (продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у зареєстрований в реєстрі за № 8661.

За пунктами 1.1, 1.4 договору об'єктом купівлі-продажу була земельна ділянка загальною площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких 5,0360 га для житлового будівництва (кадастровий № 4610166300:05:002:1608), 3,9605 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру (кадастровий №4610166300:04:003:1607).

Відповідно до пункту 1.3 договору за цільовим призначенням земельна ділянка належала до категорії земель житлової та громадської забудови.

Вартість земельної ділянки була визначена в сумі 2 622 720 грн. без ПДВ (пункт 2.1 договору).

Судами встановлено, що 11.12.2008 р. між приватним підприємством "Буддизайн" (продавець), громадянином ОСОБА_11 та приватним підприємством "Галицький достаток" (покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 4448.

Згідно пункту 1 договору об'єктом купівлі-продажу була земельна ділянка загальною площею 5,0360 га, (кадастровий № 4610166300:05:002:1608), розташована в АДРЕСА_1, яка відносилась до категорії земель громадського призначення та була надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру у наступному частковому співвідношенні: 20360/50360 частин земельної ділянки - власність гр. ОСОБА_11, 30000/50360 частин земельної ділянки - власність приватного підприємства "Галицький достаток".

Судами встановлено, що 25.09.2009 р. між приватним підприємством "Галицький достаток" та гр. ОСОБА_11 було укладено договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 5177.

Згідно пунктів 1, 2 договорів співвласники домовились про поділ в натурі земельної ділянки площею 5,0360 га, (кадастровий № 4610166300:05:002:1608), з цільовим призначенням - громадсько-житлове будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим приватному підприємству "Галицький достаток" належить 3,0000 га (30000/50360 частин земельної ділянки).

Судами встановлено, що 05.02.2010 р. приватному підприємству "Галицький достаток" видано Державний акт (серія ЯИ № 258225) на право власності на земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий № 4610166300:05:002:0004, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:10:436:00001 кн 02-7.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог прокурора, місцевий суд виходив, зокрема, з того, що рішення суду, на підставі якого Брюховицька селищна рада прийняла оспорюване рішення № 619 від 23.10.2008 р., за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло до приватного підприємства "Буддизайн", скасовано, а отже, приватне підприємство "Галицький достаток" придбало майно в осіб, що не мали права його відчужувати, у зв'язку з чим ділянка підлягає поверненню законним власникам.

Втім, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є законність рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.08.2010 р., а тому, у відповідності з приписами статті 58 Конституції України, для врегулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на час прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару за договором купівлі-продажу, крім випадку примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, при цьому якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За підпунктом "а" статті 12 Земельного кодексу України, (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради), до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до частини 1 статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

За пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Аналогічне положення містить статті 9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

Апеляційним судом встановлено, що станом на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між Брюховицькою селищною радою і приватним підприємством "Буддизайн", згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка, яка знаходилась в оренді ПП "Буддизайн" згідно договору оренди, знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, за цільовим призначенням - для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру з об'єктами громадсько-житлового призначення.

Доказів іншого судам надано не було.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь приватного підприємства "Буддизайн" знаходилась у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилось, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідності до приписів пункту 3.4 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", підпункту "а" статті 12, статей 83, 122, 127, 128, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада мала всі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ні прокурором, ні позивачами не було доведено, що спірна земельна ділянка перебуває в державній власності, не було наведено підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку та не було надано судам доказів здійснення землекористування спірною земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів Брюховицьким лісництвом.

Крім того, спірне рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.10.2008 р. було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. у справі № 2-3326/04.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, враховуючи законодавчо закріплений принцип обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що зазначене вище рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. у справі № 2-3326/04, яке набрало законної сили, підлягало обов'язковому виконанню Брюховицькою селищною радою.

Між тим, суд касаційної інстанції вважає підставним відхилення апеляційним господарським судом посилання прокурора на скасування вказаного рішення та закриття провадження у вказаній справі, як на підставу скасування спірного рішення Брюховицької селищної ради, з огляду на те, що судове рішення було скасовано, а провадження у справі закрито після фактичного виконання спірного рішення ради і виключно з процесуальних підстав, а саме - виключення приватного підприємства "Буддизайн" з Єдиного реєстру підприємств, установ і організацій України у зв'язку з його ліквідацією.

Тобто, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. по суті спору не переглядалось.

Як на підставу задоволення позовних вимог прокурор посилався на винесення Шевченківським районним судом м. Львова 14.02.2005 р. рішення, яким визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 р. та № 263 від 18.03.2004 р. про вилучення земельних ділянок, лісів І групи, в кварталі 44 Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19, 1 га та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення Ради), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За статтею 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02.05.2009 р. у відповідності з Законом України від 05.03.2009 р. № 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Тобто, вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що станом на 01.01.2004 р. згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, спірна земельна ділянка, яка знаходилась в оренді приватного підприємства "Буддизайн" згідно договору оренди землі терміном на 10 років, знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, входила в межі земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні Брюховицького лісництва без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (обліковувалась в ш.р. 88 Лісогосподарські підприємства).

Станом на 01.01.2004 р. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Брюховицького лісництва в смт. Брюховичі державної реєстрації не проходив.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Водночас, в матеріалах справи, досліджених апеляційним судом, відсутні докази оформлення Брюховицьким лісництвом чи Державним лісогосподарським об'єднанням "Львівліс" у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірною земельною ділянкою шляхом отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чи укладення договору оренди земельної ділянки.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що в силу вимог статті 125 Земельного кодексу України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" не виникло, а отже, на час прийняття Брюховицькою селищною радою спірного рішення № 619 від 23.10.2008 р. у останньої не виникло обов'язку щодо отримання згоди Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс", як у належних землекористувачів, на вилучення земельної ділянки.

До того ж, станом на дату винесення спірного рішення, земельна ділянка знаходилась в оренді приватного підприємства "Буддизайн".

Таким чином, вбачається, що скасування у судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 р. та № 263 від 18.03.2004 р. не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.10.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про те, що рішення № 619 від 23.10.2008 р. "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. у справі № 2-3326/04" було прийняте Брюховицькою селищною радою в межах компетенції, на виконання судового рішення, яке було обов'язковим до виконання, та з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому правові підстави для його скасування відсутні.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови у позові про визнання нечинним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого приватному підприємству "Галицький достаток" та витребування у останнього земельної ділянки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

За змістом частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:

а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;

б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;

в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.

За змістом зазначених норм необхідно встановити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

З матеріалів справи, досліджених судом апеляційної інстанції, вбачається, що приватне підприємство "Галицький достаток" та гр. ОСОБА_11 придбали земельну ділянку загальною площею 5,0360 га, кадастровий № 4610166300:05:002:1608, у приватного підприємства "Буддизайн" за договором купівлі-продажу від 11.12.2008р., а приватне підприємство "Буддизайн" придбало зазначену земельну ділянку у Брюховицької селищної ради згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2008 р.

Апеляційним судом встановлено, що приватне підприємство "Галицький достаток" придбало земельну ділянку у приватного підприємства "Буддизайн" за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2008 р., сплативши за неї 3 465 259 грн., та йому не було і не могло бути відомо про те, що ПП "Буддизайн" не мало право відчужувати вказане майно.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що приватне підприємство "Галицький достаток" є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки і що право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Брюховицькій селищній раді, разом з тим, факту, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності і що право розпорядження нею належало кабінету Міністрів України при розгляді справи прокурором належним чином доведено не було.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого приватному підприємству "Галицький достаток" та витребування у останнього вказаної земельної ділянки площею 3,0000 га, кадастровий № 4610166300:05:002:0004.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі та підтримані прокурором у судовому засіданні касаційної інстанції зводяться, зокрема, як і в позовній заяві прокурора Шевченківського району м. Львова, до скасування рішення суду, на підставі якого Брюховицька селищна рада прийняла оспорюване рішення № 619 від 23.10.2008 р., за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло до приватного підприємства "Буддизайн", судова колегія вважає вказані доводи непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено у позові, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі № 5015/4032/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова