Постанова

від 11.04.2013 по справі 2а-16683/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16683/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансінвест-груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансінвест-груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрансінвест-груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки у позивача були наявні всі податкові накладні виписані відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрансінвест-груп» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

В період з 14.08.2012 року по 20.08.2012 року відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Будтрансінвест-груп» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з ПП «Лон і Компані» за період березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2012 року № 2623/22-621-35083012, за змістом якого в ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Будтрансінвест-груп» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 152333,00 грн. за березень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000462260 від 11.09.2012 року, яким позивачу нараховано зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 190416,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 152333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38083,00 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000462260 від 11.09.2012 року до Державної податкової служби у м. Києві, рішенням ДПС у м. Києві від 21.11.2012 року № 7707/10/12-114 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ним з дотриманням норм чинного законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки та пояснень представника відповідача підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України у березні 2012 року ТОВ «Будтрансінвест-груп» до складу податкового кредиту відповідного періоду були віднесені суми ПДВ у розмірі 152333,00 грн., на підставі накладних, оформлених з порушенням вимог податкового законодавства.

Зокрема, не визнаний ДПІ Дніпровського району у м. Києві податковий кредит з ПДВ, який було сформовано та відображено по накладним виданим ТОВ «Лон і Компані» № 55 від 28.03.2012 року, № 54 від 28.03.2012 року, № 53 від 20.03.2012 року, № 52 від 20.03.2012 року, № 51 від 20.03.2012 року, № 61 від 20.03.2012 року, № 56 від 28.03.2012 року, № 68 від 28.03.2012 року.

Підставою для прийняття відповідачем вказаних висновків став акт Кременчуцької ОДПІ від 19.06.2012 року № 1830/22-308/304698139 «Про результати виїзної перевірки ПП «Лон і Компані» з питань взаємовідносин з ПП «Будтрансінвест-груп» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року та ТОВ «Олерон» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року в ході якої не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників.

Відповідно до акту від 19.06.2012 року № 1830/22-308/304698139 встановлено, що за фактичною та юридичною адресою ПП «Лон і Компані» не знаходиться, також встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, матеріалів, на запити податкових органів щодо надання пояснень та документального підтвердження підприємством відповіді та документів не надано. Операції ПП «Лон і Компані» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, є безпідставним, виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, (ч. 2. ст. 228 ЦК України).

Частиною 3 ст. 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01 січня 2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Отже, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину належить до виключної прерогативи судових органів.

При цьому колегією суддів встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними немає.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами в розумінні ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України зроблений судом на підставі невірного тлумачення податковим органом змісту вказаної норми матеріального права.

У зв'язку з тим, що ПП «Лон і Компані» оскаржило в судовому порядку акти Кременчуцької ОДПІ від 15.05.2012 року № 1220/15-322/34698139, від 19.06.2012 року №183022-308/34698139 та від 31.08.2012 року № 3391/15-322/34698139 про проведення документальних позапланових перевірок ПП «Лон і Компані», з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період з березня по липень 2012 року, тому вищезазначені акти не набрали законної сили, і відповідно, не є підставою для висновків викладених в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 28.08.2012 року № 2623/22-621 та в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.10.2012 року № 3626-22-621-35083012, а також, не могли бути підставою для постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд першої інстанції в порушення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України проігнорував Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року по справі № 2а-1670/6751/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лон і Компані" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язати вчинити певні дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню, а висновок суду першої інстанції про його безпідставність є невірним.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансінвест-груп» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансінвест-груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» № 0000462260 від 11.09.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.