Постанова

від 01.03.2013 по справі 5009/4279/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2013 р. справа №5009/4279/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарової З.П., Кододової О.В. розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової служба у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 27.11.2012 року у справі№5009/4279/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю "Фатус", м. Запоріжжя до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС", м. Запоріжжя пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фатус", м. Запоріжжя до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС" м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/4279/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 27.11.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Титул ФС" м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Климента Олександра Юрійовича, м. Запоріжжя.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за місцезнаходженням не знаходиться.

Не погодившись з вказаною постановою Державна податкова служба у м. Києві звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 27.11.2012р., якою просить її скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує недотриманням ініціюючим кредитором при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство вимог ст.ст. 7, 52 Закону, ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника. Крім того, ДПС посилається на подання банкрутом останній раз декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, з податку на прибуток за І квартал 2012 року, при цьому, вказуючи показники звітів за 2010 рік та за 2011 рік. Крім того, скаржник вказував на не можливість проведення позапланової податкової перевірки банкрута.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з"явився ліквідатор - Клименко О.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Представники апелянта, ініціюючого кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності винесення оскаржуваної постанови, повинен надати оцінку всім обставинам, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор звернувся до суду з заявою у зв'язку з не оплатою боржником заборгованості у сумі 20 760,00грн., яка виникла внаслідок не оплати векселя.

Також, вказує на те, що безспірність вимог підтверджується виконавчим написом нотаріуса від 13.08.2012р., який було надісланий до Відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації боржника та 27.08.2012р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, п 3 ст. 7 Закону визначено, що до заяви боржника додаються в т.ч. і інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі і по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Постановою від 27.08.2012р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №840 виданий 13.08.2012р.

Доказів вчинення державним виконавцем будь-яких інших виконавчих дій з виявлення наявності або відсутності грошових коштів, рухомого та нерухомого майна боржника суду надано не було.

Крім того, як видно із наданих Державною податковою службою у м. Києві податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ "ТИТУЛ ФС" відзвітувало з показниками за 1 квартал 2012 року в сумі 3 682 102 грн., за 2011 рік в сумі 24 132 855 грн., за 2010 рік в сумі 61 950 360 грн., що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

Тобто, з вказаного можливо зробити висновок, що боржник регулярно та систематично звітував до податкового органу з податків, та остання звітність з податку на додану вартість була надана боржником за березень 2012 року з нульовими показниками, при цьому датою подання декларації є 09.04.2012р.

Наведені обставини доводять, що боржник безпосередньо та наявно здійснювалась господарська діяльність. Згідно податкової звітності, поданої самостійно боржником до Державної податкової служби у м. Києві за 1 квартал 2012р. видно отримання доходу у значних розмірах, що свідчити про фактичне здійснення боржником господарської діяльності. Однак, даний факт не був перевірений судом 1 інстанції, та не надано з цього приводу відповідної оцінки.

Крім того, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може служити доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи. Наявний в матеріалах справи Витягу ЄДРПОУ (арк. спр. 20), станом на 21.06.12р. не містить даних про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС", м. Запоріжжя в процесі припинення підприємницької діяльності чи про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Будь-які інші виписки чи довідки із ЄДРПОУ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС", м. Запоріжжя в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши документи долучені до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що копії документів: инн ФО Дикого Є.М., паспорта Дикого Є.М., статуту ТОВ "Титул ФС", м. Запоріжжя, статуту ТОВ "Титул ФС", м. Запоріжжя (нова редакція), витяг з ЄДР, виписка з ЄДР, постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2012,виконавчий напис, протест про неоплату векселя від 13.08.2012, простий вексель серія АА 2517068, завірені неналежним чином, а саме на вказаних документах міститься лише печатка підприємства, будь які інші відмітки відсутні.

Відповідно до вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

За приписами ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 27.11.2012 року є незаконним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/4279/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС", м. Запоріжжя підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 27.11.2012 року у справі №5009/4279/12- задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 27.11.2012 року у справі №5009/4279/12 про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі №5009/4279/12 про банкрутство, Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС" м. Запоріжжя - припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС", м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство та відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул ФС" , м. Запоріжжя(ЄДРПОУ 35997959).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді З.П. Азарова

О.В. Кододова