Постанова

від 11.04.2013 по справі 5011-18/16487-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа№ 5011-18/16487-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: Тарапов С.С. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2013р.

у справі №5011-18/16487-2012 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрейд»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтрейд» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору №286/12 від 25.07.2012 року на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, укладений між позивачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі-відповідач).

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.01.2013р. у справі №5011-18/16487-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.01.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст.203, 215, 761 Цивільного права України.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі строку, встановленого ч.1 ст.102 ГПК України, а відповідного клопотання про продовження строку розгляду справи сторонами не подано.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.07.2012 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтрейд" (розповсюджувач зовнішньої реклами) був укладений договір №286/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі-Договір), відповідно до умов якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розповсюдження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

У відповідності до п. 8.1 Договору, він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Згідно із п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №1 до Договору, яка є невід'ємною частиною останнього, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Дарницький р-н, Харківське шосе, 144 В;

- кронштейн на стіні будівлі за адресою: Дарницький р-н, Харківське шосе, 144 В;

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вулиця Жилянська, 104/24.

Згідно із п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №2 до Договору, яка є невід'ємною частиною останнього, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Голосіївський р-н, вул. Володимирська, 92/39;

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Печерський р-н, вул. Червоноармійська, 17;

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 16 гр. прим. 74.

Відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №37/6253, КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та статутом підприємства.

Пунктом 3.1.1 Порядку передбачено, що КП "Київреклама" укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

У п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, визначено, що місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують той факт, що нежитлові приміщення за адресами, які вказані в адресних програмах, та на фасадах яких розташовано рекламні вивіски, не відносяться до комунальної власності, а належать на праві приватної власності ТОВ "Київтрейд" та гр. Іващенко Тамарі Гнатівні.

На основі вищевикладеного позивач зазначив, що враховуючи той факт, що надання місць для розміщення зовнішньої реклами у користування розповсюджувачам зовнішньої реклами належить до компетенції власників таких місць, а власником вищезазначених нежитлових приміщень, на фасадах яких розташовано рекламну вивіску являється позивач, а не територіальна громада міста Києва, позивач просить визнати недійсним договір №286/12 від 25.07.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч.4 ст.179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

За своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли відносини, які регулюються главою 58 Цивільного кодексу України та главою 30 Господарського кодексу України. Оспорюваний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Слід мати на увазі, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору або відсутність однієї з істотних умов у тексті договору тягне за собою визнання такого договору неукладеним, тобто таким, що не породжує жодних правових наслідків. Також необхідно звернути увагу, що вказаний вище перелік істотних умов не є вичерпним чи сталим, а може коригуватися в залежності від особливостей конкретного договору оренди.

В даному випадку має місце оренда місць для розміщення рекламних засобів. Істотними умовами вказаного договору є: об'єкт оренди, строк дії договору, ціна договору, умови повернення майна.

Об'єкт оренди визначено сторонами у адресних програмах, які є невід'ємними частинами Договору №286/12 від 25.07.2012 року. Строк дії договору визначено п. 8.1., яким передбачено, що він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу; припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому. Також сторони домовились, що ціною договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку розміщення реклами в місті Києві, договору, згідно встановлених розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах. Щодо умов повернення майна, то п. 5.2.11. спірного договору встановлено, що розповсюджувач бере на себе зобов'язання самостійно та за власний рахунок провести демонтаж РЗ не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку дії дозволу.

Таким чином, договір може бути визнано недійсним на підставах, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України. Договір №286/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, який за своєю правовою природою є договором оренди, містить всі обов'язкові умови, передбачені для договорів оренди, тому і не може бути визнаний судом недійсним на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 31.01.2008 року у справі №10/394.

Крім того, відповідач в судовому засіданні зазначив, що позивач на протязі тривалого часу, коли діяв договір, сплачував рахунки за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, виконував умови договору і жодних претензій відповідачеві не надсилав, хоча на момент укладення договору нежитлові приміщенні, про які йшлося вище, вже належали йому на праві приватної власності.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачу належать нежилі приміщення, які знаходяться в будинках, що перебувають в комунальній власності, і обслуговування яких здійснюють відповідні комунальні служби та підприємства, в тому числі фасадів цих будинків на яких розміщенні об'єкти зовнішньої реклами відповідача. Таким чином, судова колегія вважає, що перебування нежилого приміщення у приватній власності коли весь будинок, в якому воно перебуває, знаходиться в комунальній власності, не може бути підставою для несплати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрейд» на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2013 року у справі №5011-18/16487-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2013 року у справі №5011-18/16487-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-18/16487-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 16.04.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.