Постанова

від 15.04.2013 по справі 910/2216/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 910/2216/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Василевська А.А. (довіреність №3 від 02.08.2012 р.)

від відповідача - Гугін А.Г. (довіреність №04/20-1 від 12.04.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна бібліотека»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року

у справі №910/2216/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна бібліотека»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий друк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна бібліотека» про стягнення суми основного боргу за виготовлену продукцію в розмірі 460789,80 грн., 1931,57 грн. 3% річних, 5551,83 грн. інфляційних втрат та 9979,84 грн. пені.

19.02.2013 р. через відділ інформаційного забезпечення господарського суду міста Києва позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 448790,00 грн. основного боргу, 19012,93 грн. пені, 514,07 грн. інфляційних втрат та 3809, 90 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 448789,80 грн., 18997,42 грн. пені, 3809,90 грн. 3% річних, 514,07 грн. інфляційних втрат та 9442,22 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімейна бібліотека» було подано до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій відповідач просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року в частині розміру стягнутих сум, стягнувши з відповідача на користь позивача 373959,80 грн. основного боргу, 16973,33 грн. пені, 3403,97 грн. 3% річних та 364,41 грн. інфляційних втрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставини справи, та порушено норми процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімейна бібліотека» (замовник) було укладено договір підряду № 1 на виготовлення продукції, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити друковану продукцію та передати її замовнику, а останній сплатити її вартість.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.5 договору, вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах до договору. За умови відсутності додаткових угод, невід'ємною частиною договору є рахунки-фактури та накладні.

Виготовлення друкованої продукції позивачем підтверджується накладними № 3323 від 04.09.2012 р., № 3539 від 17.09.2012 р., № 3816 від 01.10.2012 р., № 4117 від 22.10.2012 р., № 5459 від 26.11.2012 р., № 5171 від 05.11.2012 р. та № 5789 від 19.12.2012 р. та довіреностями на їх отримання (копії містяться в матеріалах справи), підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на суму 523810,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначається додатковими угодами та рахунками-фактурами. Якщо інше не передбачено додатковими угодами, замовник зобов'язується до моменту отримання продукції оплатити її на умовах 100 % передплати. В разі не оплати замовником отриманої продукції на зазначених в даному пункті договору умовах, замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з дня отримання продукції.

Відповідач гарантійним листом № 3 від 27.12.2012 р. зобов'язався сплатити заборгованість згідно графіка погашення у кінцевий строк до 27.02.2013 р. (а.с. 44).

В порушення умов договору, відповідач повністю не виконав взяті на себе за договором зобов'язання в частині сплати грошових коштів за виготовлену друковану продукцію, у зв'язку з чим на момент звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становить 460789,80 грн.

Однак, після порушення провадження у даній справі судом першої інстанції відповідач сплатив 12000,00 грн. основного боргу, що підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 448790,00 грн. основного боргу.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент прийняття рішення складає 448789, 80 грн.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

24.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Оскільки факт виготовлення друкованої продукції підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанцї про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 448789,80 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.3 договору, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що складає 19012,93 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19012,93 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 18997,42 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3809,90 грн. та 514,07 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення 3809,90 грн. 3% річних та 514,07 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на неотримання ним продукції на суму 74830,00 грн., а також сумніви щодо підписання уповноваженою особою відповідача накладної №5459 від 26.11.2012 р. та довіреності №245524 від 19.11.2012 р., які підтверджують отримання ним продукції на суму 74830,00 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Слід зазначити, що сумніви відповідача щодо автентичності підпису директора ТОВ «Сімейна бібліотека» Третякова А.В. на документах, наданих позивачем до суду, спростовуються нормами цивільного законодавства, зокрема, щодо порядку укладення договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відбиток печатки ставиться на документах для посвідчення їхньої дійсності. В свою чергу, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств або інших осіб призначених керівниками.

Згідно ст. 358 КК України, підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, є кримінальним злочином.

Зважаючи на те, що лише підпис особи, уповноваженої на підписання правочину від імені юридичної особи, може бути скріплений печаткою підприємства, відповідач ставлячи під сумнів підпис вчинений від імені директора ТОВ «Сімейна бібліотека» Третякова А.В. не звертає уваги на той факт, що його підпис скріплений печаткою підприємства.

Водночас, на користь однозначної ідентифікації скріпленого відповідною печаткою підприємства підпису директора відповідача на вищевказаних документах (довіреності та накладної) як правомочної особи, вказує й відсутність в матеріалах справи доказів щодо втрати вказаною стороною печатки та/або її звернення до правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна бібліотека» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р. у справі №910/2216/13 залишити без змін.

Справу №910/2216/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.