Рішення

від 11.04.2013 по справі 925/201/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 925/201/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пампущенко Ю.В. - прокурор відділу прокуратури м. Черкаси,

від першого відповідача - Стойко А.Ю. - представник за довіреністю,

від другого відповідача - Василевський С.С. - директор,

Шварьова І.Є. - представник за довіреністю,

від третьої особи - Плаха О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави

до 1.Черкаської міської ради, м. Черкаси

2. приватного підприємства "Фрей", м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державної інспекції сільського господарства у Черкаській

області, м. Черкаси

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельних

ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся прокурор міста Черкаси в інтересах держави до Черкаської міської ради та приватного підприємства "Фрей" про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради №5-784 від 10 червня 2010 року "Про надання приватному підприємству "Фрей" земельних ділянок в оренду по вул. Героїв Сталінграда, біля житлового будинку №38 та ін.", визнання недійсним договору оренди земельних ділянок площею по 100 кв.м. по вул. Героїв Сталінграду, біля житлового будинку №38, на розі вул. Добровольського, 19 та вул. Гоголя, 578, по вул. Петровського (навпроти будинку №163) та по вул. Енгельса, 116 в м. Черкаси від 24 червня 2010 року укладеного між відповідачами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 лютого 2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19 лютого 2013 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 лютого 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства у Черкаській області.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

04 квітня 2013 року від позивача надійшло клопотання в якому останній просив суд, крім заявлених первісних позовних вимог, також скасувати державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок від 24 червня 2010 року.

При цьому судом враховано, що нову (додаткову) вимогу про скасування державної реєстрації договору оренди було заявлено позивачем після початку розгляду справи по суті і дане клопотання не є в розумінні ст.22 ГПК України заявою про збільшення позовних вимог.

Водночас, в судовому засіданні, що відбулося 11 квітня 2013 року позивачем надано заяву-пояснення в якій останній просив суд розглядати первісні позовні вимоги без врахуванням вимог щодо скасування державної реєстрації договору оренди.

У зв'язку з вищенаведеним, судом розглядаються заявлені первісні позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що станом на момент прийняття спірного рішення та укладення договору оренди земельних ділянок були відсутні нормативно - правові акти, які б регулювали порядок проведення земельних торгів.

Крім того другий відповідач зазначав, що земельні ділянки, які передавалися в оренду приватному підприємству "Фрей" на момент прийняття рішення та укладення договору оренди не відносилися до комунальної власності, так як перебували лише у користуванні міської ради, що підтверджується державним актом на право користування землею, виданим 23 травня 1966 року Черкаською обласною радою трудящих, в зв'язку з чим застосування процедури торгів (аукціону) в даному випадку є неправомірним, оскільки зазначена процедура передбачає, що землі повинні знаходитися винятково у комунальній власності, а не у користуванні.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, на думку другого відповідача, прокурором не було зазначено та не обґрунтовано, належними доказами в чому полягає порушення інтересів держави.

Враховуючи вищенаведені доводи, приватне підприємство "Фрей" просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа надала суду свої пояснення в яких зазначала, що відповідно до ст. 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом для захисту не своїх порушених прав чи інтересів, а державних інтересів пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель, а тому на думку інспекції прокурор в даному випадку правомірно звернувся до суду з позовом саме як позивач.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 квітня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/201/13-г.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників судового процесу, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 ГПК України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року за №459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Державна інспекція сільського господарства України.

Водночас, ст. ст. 6, 9, 10 вищевказаного Закону, якими передбачено повноваження вищезазначеного центрального органу виконавчої влади, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також її повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України.

Зважаючи на те, що чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурором правомірно пред'явлено позов в інтересах держави в якості позивача.

Також судом враховано, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року , за № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що оскаржуване рішення та укладений на його підставі оспорюваний договір оренди суперечить вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки внаслідок прийняття першим відповідачем відповідного рішення та укладення на його підставі договору оренди, другому відповідачу було передано в оренду земельну ділянку без дотримання встановленої законом процедури проведення земельних торгів.

Оскільки, як зауважував позивач, договір оренди землі від 24 червня 2010 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, то на підставі ст. 203, 215 ЦК України позивач просив суд визнати зазначений правочин недійсним.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення №5-784 від 10 червня 2010 року,) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За таких обставин доводи другого відповідача, що наведені у відзиві на позов є помилковими.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2010 року Черкаською міською радою було прийнято рішення за №5-639 "Про надання дозволу приватному підприємству "Фрей" на розробку проекту відведення земельних ділянок та містобудівного обґрунтування під розташування магазинів", згідно якого було надано дозвіл приватному підприємству "Фрей" розробити проект відведення земельних ділянок під розташування магазинів орієнтованою площею 400 кв.м., в тому числі: по вул. Героїв Сталінграда,14, на розі вул. Добровольського, 19 та вул. Гоголя, 578, по вул. Петровського (навпроти будинку №163) та по вул. Енгельса, 116 в м. Черкаси, орієнтованою площею 100 кв.м. кожна, які відносяться до міських земель, не наданих у власність чи користування.

В подальшому міською радою було прийнято оскаржуване рішення за №5-784 від 10 червня 2010 року "Про надання приватному підприємству "Фрей" земельних ділянок в оренду по вул. Героїв Сталінграда, біля житлового будинку №38 та ін.", згідно якого було затверджено проект відведення земельних ділянок та надано другому відповідачу земельні ділянки в оренду на 49 років (без права передачі їх в суборенду) під розташування магазинів за рахунок земель загального користування - вулиць Черкаської міської ради площею по 100 кв.м. по вул. Героїв Сталінграду, біля житлового будинку №38, на розі вул. Добровольського, 19 та вул. Гоголя, 578, по вул. Петровського (навпроти будинку №163) та по вул. Енгельса, 116.

На підставі вищевказаного рішення, 24 червня 2010 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та приватним підприємством "Фрей" (орендар) було укладено спірний договір оренди землі, згідно умов якого орендарю було передано в оренду на 49 років зазначені вище земельні ділянки.

Згідно ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 ЗК України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Частиною 3 ст. 134 ЗК України визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.

Згідно абз. 3 п. 1 розділу Х Перехідних положень ЗК України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Судом встановлено, що другому відповідачу передавалися в оренду земельні ділянки вільні від нерухомого майна, про що було зазначено в п. 3 договору оренди землі від 24 червня 2010 року.

Суду станом на момент вирішення спору не було надано належних та допустимих доказів того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення №5-784 від 10 червня 2010 року та укладення оспорюваного договору оренди землі від 24 червня 2010 року на земельних ділянках знаходилось будь - яке нерухоме майно, яке належало б саме другому відповідачу.

Оскільки оскаржуване рішення, а також рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок та містобудівного обґрунтування під розташування магазинів були прийняті після 01 січня 2008 року, відтак проведення земельних торгів при передачі другому відповідачу в оренду земельних ділянок по вул. Героїв Сталінграду, біля житлового будинку №38, на розі вул. Добровольського, 19 та вул. Гоголя, 578, по вул. Петровського (навпроти будинку №163) та по вул. Енгельса, 116 в м. Черкаси було обов'язковим згідно наведених вище норм закону.

Однак спірним рішенням було надано земельні ділянки другому відповідачу не на конкурентних засадах, земельні торги (аукціон) не проводилися, що є порушенням вимог ст. 124 ЗК України.

При цьому судом також було враховано, що відповідно до ст.136 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок для продажу на земельних торгах окремими лотами.

Земельна ділянка, виставляється на земельні торги окремим лотом після:

а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

б) визначення вартості лота, при чому вартість земельної ділянки дорівнює її нормативній грошовій оцінці;

в) виготовлення технічного паспорта об'єкта продажу.

У технічному паспорті містяться відомості про:

а) розміри земельної ділянки;

б) місце розташування (адресу);

в) форму власності (державна чи комунальна);

г) грошову оцінку земельної ділянки або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису) та оцінку розташованого на ній об'єкта нерухомого майна і стартову ціну лота;

ґ) природний і господарський стан земельної ділянки;

д) цільове призначення земельної ділянки;

е) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;

є) інвентаризаційний опис будівель і споруд (для забудованої земельної ділянки).

Технічний паспорт об'єкта продажу (лота) та документація із землеустрою, необхідна для підготовки земельної ділянки до аукціону, виготовляються на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи державних органів приватизації, відповідно до їх повноважень щодо продажу земель, та після укладення договору купівлі-продажу об'єкта продажу (лота) передаються безоплатно покупцю цього об'єкта продажу (лота).

Таким чином, рішення №5-784 від 10 червня 2010 року прийнято Черкаською міською радою з порушенням порядку передачі земельних ділянок в оренду, встановленого Земельним кодексом України, що є підставою для визнання його недійсним повністю.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі судом враховано наступне:

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Оскільки рішення від 10 червня 2010 року за №5 - 784, на підставі якого було укладено спірний договір оренди землі від 24 червня 2010 року, визнано судом недійсним, то як наслідок це є підставою для визнання недійсними вказаного договору оренди.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК Ураїни).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Оскільки повернути вже здійснене за договором оренди землі від 24 червня 2010 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Фрей" неможливо, суд вважає за необхідне визнати недійсним спірний договір на майбутнє.

Відповідний висновок зазначено також в п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Черкаської міської ради №5-784 від 10 червня 2010 року "Про надання приватному підприємству "Фрей" земельних ділянок в оренду по вул. Героїв Сталінграда, біля житлового будинку №38 та ін.".

3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 24 червня 2010 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Фрей", який зареєстрований в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 30 червня 2010 року про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041080100055.

6. Стягнути з Черкаської міської ради, вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 - 1 147 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

7. Стягнути з приватного підприємства "Фрей", вул. Пушкіна, 76, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35675531 - 1 147 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 16 квітня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович