Рішення

від 03.04.2013 по справі 39/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.13 р. Справа № 39/115

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючої судді Макарової Ю.В., суддів Говорун О.В. та Кучерява О.О., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного піприємства «АК Фруттайм», м. Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк

про: стягнення 157631грн.62коп.

За участю представників сторін

від позивача: Ланець О.В. (довіреність б/н від 09.10.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «АК-Фруттайм», м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 157631грн. 62коп., яка складається з суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 133383грн. 85коп., пені у розмірі 14566грн. 12коп., 3% річних у розмірі 936грн. 93коп., штрафу у розмірі 7% - 8744грн. 72коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 365 від 02.10.2006р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 29.06.2010р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ТС Обжора» до Приватного підприємства «АК-Фруттайм», м. Макіївка про визнання договору №365 від 02.10.2006р. недійсним.

Через оскарження ТОВ «ТС Обжора» ухвали господарського суду Донецької області від 29.06.2010р., судових актів Донецького апеляційного господарського суду, провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Розпорядженням голови господарського суду від 02.02.2012р. по справі №39/115 було призначено колегіальний розгляд справи, у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів: Соболєвої С.М. та Сич Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду від 14.01.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Соболєвої С.М. її замінено на суддю Колесник Р.М.

03.05.2012р. позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку відповідача.

17.01.2013р. ТОВ «ТС Обжора» звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання видаткової накладної РН-000058249 від 13.03.2009р. недійсною.

Ухвалою від 17.01.2013р. суд, керуючись п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у її прийнятті.

Через оскарження ТОВ «ТС Обжора» ухвал господарського суду Донецької області, провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Востаннє суд поновив провадження у справі ухвалою від 01.02.2013р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 18.02.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Колесника Р.М. його змінено на суддю Говоруна О.В.

Розпорядженням голови господарського суду від 28.02.2013р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, справа № 39/115 передана на автоматичний розподіл, яким для розгляду вищевказаної справи призначено головуючого суддю Макарову Ю.В.

21.03.2013р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення, відповідно до яких виконати вимоги суду в частині надання специфікацій до договору №365 від 02.10.2006р. та довіреностей на отримання товару не уявляється можливим, в тому числі пояснив, що передбачені ст. 231 ГК України санкції не можуть бути застосовані до боржника у спірних правовідносинах, розрахунок вимог в цій частині здійснений позивачем помилково. У виконання вимог суду позивач визначив період нарахування заявлених до стягнення 3% річних - з 01.12.2009р. по 28.02.2010р.

28.03.2013р. через канцелярію суду позивач звернувся з заявою, відповідно до якої просить прийняти часткову відмову від позовних вимог в частині застосування до боржника санкцій передбачених ст. 231 ГК України, а саме пені у розмірі 0,1%, що складає 14566,12 грн. та штраф у розмірі 7%, що складає 8744,72 грн.

У вищезазначеній заяві позивач повідомив, що довіреності на отримання товару між сторонами не оформлювались, кожна поставка оформлювалась видатковою накладною, підписаною повноваженими представниками сторін та скріпленою печатками сторін.

28.03.2013р. позивач через канцелярію суду за підписом директора Приватного піприємства «АК Фруттайм» надав розрахунок заявленої до стягнення суми боргу, у якому визначив за якими накладними станом на 21.03.2013р. відповідно до бухгалтерського обліку підприємства значиться заборгованість відповідача у розмірі 124924грн. 55коп.

Розгляд справи відкладався, востаннє на 03.04.2013р.

В судове засідання призначене на 03.04.2013р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду письмової правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду.

Ухвали суду направлялись відповідачу в тому числі за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців станом на 26.03.2013р. - 83008, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Югославська, будинок 30. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

02.10.2006р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу на умовах з відстроченням платежу № 365 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності із п. 5.2 договору продавець зобов'язаний поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації.

Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 3 банківських днів від моменту передачі такої партії товару.

Пунктами 5.5, 5.6 договору сторони погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати покупцем прийматися не будуть. Якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2007р.

Згідно із п. 8.2 договору якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Враховуючи розрахунок, наданий позивачем через канцелярію суду 28.03.2013р., позивач посилається на те, що на виконання договору № 365 від 02.10.2006р. за видатковими накладними №491 від 04.03.2009р., №492 від 04.03.2009р., №493 від 04.03.2009р, №494 від 04.03.2009р., №495 від 04.03.2009р., №501 від 05.03.2009р., №502 від 05.03.2009р., №503 від 05.03.2009р., №504 від 05.03.2009р., №505 від 05.03.2009р., №506 від 05.03.2009р., №507 від 05.03.2009р., №509 від 06.03.2009р., №510 від 06.03.2009р., №511 від 06.03.2009р., №512 від 06.03.2009р., №513 від 06.03.2009р., №514 від 06.03.2009р., №515 від 06.03.2009р., №517 від 07.03.2009р., №518 від 07.03.2009р., №519 від 07.03.2009р., №520 від 07.03.2009р., №523 від 09.03.2009р., №524 від 09.03.2009р., №525 від 09.03.2009р., №526 від 10.03.2009р., №533 від 10.03.2009р., №534 від 10.03.2009р., №535 від 10.03.2009р., №536 від 10.03.2009р., №537 від 10.03.2009р., №538 від 10.03.2009р., №544 від 11.03.2009р., №545 від 11.03.2009р., №546 від 11.03.2009р., №547 від 11.03.2009р., №548 від 11.03.2009р., №549 від 11.03.2009р., №550 від 11.03.2009р., №555 від 12.03.2009р., №556 від 12.03.2009р., №557 від 12.03.2009р. здійснив поставку товару відповідачу, однак, отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та остаточного розрахунку за товар не виконав, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 124924грн.55коп.

Позивач 27.08.2009р. направив відповідачу претензію № 17 від 27.08.2009р. сплатити виниклу заборгованість у розмірі 124924грн.55коп., яка залишилися без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 124924грн.55коп., пені в сумі 14566грн.12коп., 3% річних у розмірі 936грн.93коп., штрафу у розмірі 8744грн. 72коп. та інфляційних витрат у сумі 8459грн. 30грн.

Відповідно до позовної заяви підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 365 від 02.10.2006р. (купівля-продаж на умовах оплати з відстрочкою платежу) щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого за видатковими накладними у період з 04.03.2009р. по 12.03.2009р., з переліком яких визначився позивач у наданому суду 28.03.2013р. розрахунку заявленої до стягнення суми боргу.

Договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 365 від 02.10.2006р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, умовами договору № 365 від 02.10.2006р. передбачено, що асортимент товару, який поставляється за договором, його ціна визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У договорі № 365 від 02.10.2006р. відомості про найменування товару та його ціну відсутні, як і відсутня у матеріалах справи оформлена єдиним документом специфікація до вказаного договору, яка містить асортимент товару та його вартість.

За письмовими поясненнями позивача, які надані через канцелярію суду 21.03.2013р., специфікації до договору №365 від 02.10.2006р. між сторонами не оформлювались, так як ціни на товар, який є предметом даного договору, змінювались щодня і сторони керувалися інформацією, яка надавалась в усній формі по факту поставки.

У спірних накладних є посилання на те, що вони (накладні) складені саме згідно умов договору №365 від 02.10.2006р.

Наразі матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Наразі відповідач не заперечує проти отримання спірного товару за договором №365 від 02.10.2006р. та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передався.

Судом також враховані наявні в матеріалах справи банківські виписки, відповідно до яких відповідач перераховував позивачу грошові кошти з посиланням на вищевказаний договір, тим самим підтвердив що він виконувався.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору №365 від 02.10.2006р., в матеріалах справи є підписані обома сторонами видаткові накладні, які містять найменування товару, його кількість та вартість та за якими здійснилося приймання товару представником відповідача, що свідчить про те, що сторони узгодили предмет, ціну товару, тобто всі істотні умови поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Так, позивач у виконання договору №365 від 02.10.2006р. поставив, а відповідач за видатковими накладними №491 від 04.03.2009р., №492 від 04.03.2009р., №493 від 04.03.2009р, №494 від 04.03.2009р., №495 від 04.03.2009р., №501 від 05.03.2009р., №502 від 05.03.2009р., №503 від 05.03.2009р., №504 від 05.03.2009р., №505 від 05.03.2009р., №506 від 05.03.2009р., №507 від 05.03.2009р., №509 від 06.03.2009р., №510 від 06.03.2009р., №511 від 06.03.2009р., №512 від 06.03.2009р., №513 від 06.03.2009р., №514 від 06.03.2009р., №515 від 06.03.2009р., №517 від 07.03.2009р., №518 від 07.03.2009р., №519 від 07.03.2009р., №520 від 07.03.2009р., №523 від 09.03.2009р., №524 від 09.03.2009р., №525 від 09.03.2009р., №526 від 10.03.2009р., №533 від 10.03.2009р., №534 від 10.03.2009р., №535 від 10.03.2009р., №536 від 10.03.2009р., №537 від 10.03.2009р., №538 від 10.03.2009р., №544 від 11.03.2009р., №545 від 11.03.2009р., №546 від 11.03.2009р., №547 від 11.03.2009р., №548 від 11.03.2009р., №549 від 11.03.2009р., №550 від 11.03.2009р., №555 від 12.03.2009р., №556 від 12.03.2009р., №557 від 12.03.2009р. отримав товар загальною вартістю 126259грн. 60коп.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача, який скріплений печаткою ТОВ «ТС Обжора» на вказаних накладних в графі „Отримав".

Відповідно до п. 5.5, 5.6 договору № №365 від 02.10.2006р. передбачено, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати покупцем прийматися не будуть. Якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 5.3 договору №365 від 02.10.2006р. сторони дійшли згоди, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 10 банківських днів з моменту передачі такої партії товару.

Як свідчить наданий суду 28.03.2013р. за підписом директора Приватного підприємства «АК-Фруттайм» розрахунок позовних вимог, через те, що відповідач перераховував грошові кошти за договором №365 від 02.10.2006р. без конкретного призначення платежу, відповідно до бухгалтерського обліку підприємства кошти зараховувалися на погашення боргу, що виник раніше. За таким принципом від здійсненого відповідачем платіжним дорученням № 971 від 24.12.2009р. платежу грошові кошти частково віднесені позивачем в оплату видаткової накладної №491 від 04.03.2009р., через що борг за нею становить 2822грн. 66коп., інші спірні поставки залишилися неоплаченими в повному обсязі.

Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною №557 була поставлена та відповідно отримана відповідачем ще 12.03.2009р., то з урахуванням вимог п. 5.3 договору №365 від 02.10.2006р. щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Станом на 21.03.2013р. за бухгалтерським обліком позивача борг відповідача складає 124924грн. 55коп.

Наявність боргу відповідача перед позивачем у розмірі 124924грн. 55коп. в тому числі підтверджується наявним в матеріалах справи журналом-ордером за рахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за грудень 2009р., який скріплений печаткою відповідача (а.с. 23, том 1).

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення суми основного боргу в сумі 124924грн. 55коп. суду не представлені, розмір боргу не спростований відповідачем, в результаті чого позовні вимоги у вказаному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач згідно ст. 231 ГК України у позові просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1%, що складає 14566,12 грн. та штраф у розмірі 7%, що складає 8744,72 грн.

28.03.2013р. через канцелярію суду позивач відповідно до ст.78 ГПК України звернувся з заявою про часткову відмову від позовних вимог в частині застосування до боржника санкцій передбачених ст. 231 ГК України, а саме пені у розмірі 14566,12 грн. та штрафу у розмірі 8744,72 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч.1,4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Заява про відмову від позову в частині стягнення пені а штрафу здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою - директором Приватного підприємства «АК-Фруттайм» (наказ про призначення № 1 від 03.01.2006р.) та у встановленій діючим законодавством формі.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову у вказаній частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 14566,12 грн. та штрафу у розмірі 8744,72 грн., відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 936грн. 93коп. та інфляційні втрати з жовтня по грудень 2009року, січень - лютий 2010р. у розмірі 8459грн. 30коп.

21.03.2013р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення, відповідно до яких визначив період нарахування заявлених до стягнення 3% річних - з 01.12.2009р. по 28.02.2010р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині інфляційних, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вважає його вірним, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 924грн. 10коп., у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних у розмірі 12грн. 83коп.

За змістом позову позивач просить суд вжити заході забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові рахунки, майно, нерухомість відповідача.

03.05.2012р. позивач знов звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти що знаходяться на поточному рахунку відповідача. Заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач тривалий час не виконує свої договірні зобов'язання з оплати поставленого товару, здійснює дії, направлені на затягування судового процесу відповідачем.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-які стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, жодним чином не доведено існування ймовірності утруднення або неможливості виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, суд залишає без задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд відзначає, що ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж самої правової позиції дотримується Пленум ВГСУ у своїй постанові № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, судові витрати, сплачені позивачем у відповідній частині відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «АК-Фруттайм» м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» м. Донецьк про стягнення суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 133383грн. 85коп., пені у розмірі 14566грн. 12коп., 3% річних у розмірі 936грн. 93коп., штрафу у розмірі 8744грн. 72коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б, ЄДРПОУ 33967456) на користь Приватного підприємства «АК-Фруттайм» (юридична адреса: Донецька обл., Червоногвардійський район, місто Макіївка, сел. Крупськой, вул. Кальміуська 89, код ЄДРПОУ 33858544) суму основного боргу 124924грн. 55коп., інфляційні витрати в сумі 8459грн. 30коп., 3% річних у розмірі 924грн. 10коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1343грн. 08коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 201грн. 08коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 14566,12 грн. та штрафу у розмірі 8744,72 грн. - припинити, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог.

У судовому засіданні 03.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2013р.

Головуючий суддя Макарова Ю.В.

Суддя Говорун О.В.

Суддя Кучерява О.О.