Рішення

від 03.04.2013 по справі 250/469/13-ц

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №250/469/13-ц

Номер провадження2/250/507/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2013 року місто Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Ус О.В.,

при секретареві судового засідання Торчинській А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Державного закладу В«Ясинуватська лінійної СЕС на Донецькій залізниціВ» про стягнення суми вихідної допомоги при звільнені та середнього заробітку за час затримки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до ліквідаційної комісії Державного закладу В«Ясинуватська лінійної СЕС на Донецькій залізниціВ» , в якому просила стягнути з відповідача суму нарахованої, але невиплаченої їй вихідної допомоги та середній заробіток за затримку розрахунку за період з 29 грудня 2012 року до 11 лютого 2013 року (дата подання позову) в розмірі 2766,6 грн. в обґрунтування позову зазначила, що звільнена у зв’язку з ліквідацією 29 грудня 2012 року, але відповідач повністю не здійснив з нею остаточний розрахунок, не виплатив допомогу відповідно до ст.44 КЗпПУ в сумі 1796,76 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов визнав частково, пояснив, що дійсно позивачеві нарахована сума вихідної допомоги, але не виплачена у зв’язку з закриттям рахунків, відповідати за вказаними вимогами повинно Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство фінансів України, оскільки до теперішнього часу не визначений механізм здійсненя виплат.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала в державному закладі В«Ясинуватська лінейна санітарно-епідімологічна станція на Донецькій залізниціВ» , 29 грудня 2012 року звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства за п.1 ст. 40 КЗпПУ, що підтверджено відповідними записами у трудовій книжці (арк. справи 7).

Позивачеві нарахована вихідна допомога в розмірі 1796,76 грн. (арк. справи 9), але не виплачена, що підтверджено витягом з банківського рахунку, визнається відповідачем та не є спірним у справі.

Ст.ст. 116, 117 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпПУ.

Частинами 1 та 2 ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до положень ст. 105 ЦК України орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію (ліквідаційну комісію, ліквідатора, тощо) з припинення юридичної особи та встановлюють порядок та строки припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Виходячи з наведеного, суд вважає встановленим, що обов'язок по виплаті всіх сум, що належать при звільненні лежить на Державному підприємстві В«Ясинуватська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Донецькій залізниціВ» , а не на ліквідаційній комісії, повноваження по управлінню яким виконує ліквідаційна комісія.

Невиплата при звільненні ОСОБА_1 за зазначений позивачем період виплат по вихідній допомозі відповідачами в ході розгляду справи не оспорювалась та в матеріалах справи відсутні докази виплати зазначених сум.

Відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму ВСУ В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праціВ» №13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року В«Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної платиВ» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Як вбачається з матеріалів справи перед звільненням останніми повними календарними місяцями, які відпрацювала позивач, були жовтень та листопад 2012 року. Згідно із розрахунковими відомостями Державного підприємства В«Ясинуватська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Донецькій залізниціВ» в жовтні та листопаді 2012 року позивачеві нараховано по 1757,66 грн. щомісячно. Тобто, за два календарних місяці, що передували звільненню, заробітна плата позивача складає 3515,32 грн. Відповідно до п. 8 вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. В жовтні-листопаді позивачем відпрацьовано 45 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 78,12 гривень і затримки виплати сум, які підлягають при звільненні з 30.12.2012 року по 11.02.2013 року склав 29 робочих днів, а отже, заборгованість за час затримки виплати заробітної плати складає 2265,48 грн. при цьому суд не виходить за межі заявлених позовних вимог. Позивач наполягала на стягненні середнього заробітку на день подання позову, тобто на 11 лютого 2013 року в сумі 2766,6 грн., але при цьому допустила помилки в розрахунку, невірно визначив суму середньоденної заробітної плати.

Виходячи з наведеного, враховуючи межі заявлених вимог, неоспорення розміру зазначених сум особами, які беруть участь у справі, та відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували розмір зазначених сум, з Державного закладу В«Ясинуватська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Донецькій залізниціВ» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по вихідній допомозі в сумі 1796,76 грн. та заборгованість за час затримки виплати заробітної плати за період часу з 30.12.2012 року до 11.02.2013 року в сумі 2265,48 грн.

При ухваленні рішення суд визнає неспроможними заперечення відповідача із посиланням на відсутність коштів та проведення ліквідації Станції, оскільки обов'язок розрахунку за належними працівникові платежами покладена законом саме на власника, з яким працівник перебував у трудових відносинах. На час вирішення справи Станція не ліквідована, голова ліквідаційної комісії наділений відповідними повноваженнями, тому заперечення є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 40, 44, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 96, 105 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. ст.10, 11, 30, 209, 212, 14-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Державного закладу В«Ясинуватська лінійної СЕС на Донецькій залізниціВ» про стягнення суми вихідної допомоги при звільнені та середнього заробітку за час затримки задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу В«Ясинуватська лінейна санітарно-епідімологічна станція на Донецькій залізниці (ідентифікаційний код 01112445, юридична адреса: 86000, Донецька область, м.Ясинувата, вул. Свердлова, буд. 34) на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої частини вихідної допомоги в розмірі 1796,76 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.12.2012 року до 11.01.2012 року в сумі 2265,48 грн., а разом 4062,24 грн. (чотири тисячі шістдесят дві грн. 24 коп.).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_5