Постанова

від 11.04.2013 по справі 5002-9/3808-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5002-9/3808-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

прокурор, Джавлах Сергій Миколайович, на підставі посвідчення за № 015173 від 12.02.13, (старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);

позивача, не з'явився (Ялтинська міська рада);

відповідача, не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Антал-Юг");

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Юг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 21 січня 2013 року у справі № 5002-9/3808-2012

за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

в інтересах держави в особі Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Юг"

(вул. Дніпровська, 5,Відрадне, м. Ялта,98654)

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Ялтинської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом у якому просив розірвати договір оренди землі, укладений 20.07.2007 між Ялтинською міською радою та ТОВ «АНТАЛ-ЮГ», зобов'язати ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» повернути Ялтинській міській раді земельну ділянку загальною площею 1,9800 га (кадастровий № 0111900000:01:001:0027), вартістю 19 092 959,30 грн., що розташована за адресою: м. Ялта, в районі пляжу готелю «Ялта» і пансіонату «Донбас».

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач систематично ухилявся від сплати орендної плати за землю та не виконував обов'язки за Договором оренди землі від 20.07.2007р. із здійснення платежів з орендної плати, що призвело до ненадходження грошових коштів до бюджету Ялтинської міської ради у сумі 1859913,84 грн. та 1257214,42 грн., а систематичність порушення підтверджується стягнутими з відповідача Окружним адміністративним судом АР Крим суми 647640,32 грн. по адміністративній справі за № 2а-14176/10/18/0170 та адміністративній справі за № 2а-3383/7/0170/23 суми 48234,56 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 21 січня 2013 року у справі № 5002-9/3808-2012 позов задоволений.

Розірваний договір оренди землі, який укладений 20.07.2007 між Ялтинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» .

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» повернути Ялтинській міській раді земельну ділянку загальною площею 1,9800 га вартістю 19092959,30 грн., що розташована за адресою: м. Ялта, в районі пляжу готелю «Ялта» і пансіонату «Донбас».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» в дохід Державного бюджету України 1147 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд виходив з тих підстав, що позивачем доведено порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки у зв'язку з систематичною несплатою орендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати, що підтверджується інформацією ДПІ у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про те, що ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» має податковий борг з орендної плати за землю понад 6 місяців у розмірі 1859913,84 грн. та розрахунком суми заборгованості по орендній платі ТОВ "АНТАЛ-ЮГ" з жовтня 2011р. по листопад 2012р., наданим прокурором у судовому засіданні 14.01.13р., що підписане керівником відділу економіки і інвестиційної політики Ялтинської міської ради Никитенко Е.А. на суму боргу 1257214,42 грн.

З огляду на доведення факту порушення істотних умов договору оренди земельної ділянки, господарський суд задовольнив позовні вимоги прокурора про його розірвання та повернення земельної ділянки її власникові.

Щодо нормативно-правового обґрунтування прийнятого рішення, суд посилався на пункт "в" частини першої статті 96, пункт „д" статті 141 Земельного кодексу України, частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 15, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", частину третьою статті 291 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 21 січня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на ті обставини, що розрахунок заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2011 року по листопад 2012р., прокурором не обґрунтований, але суд не звернув на це уваги.

Крім того, заявник апеляційної скарги зауважує, що сума заборгованості у розрахунках наданих прокурором вказана з урахуванням коефіцієнту інфляції, незважаючи на те, що розмір орендної плати складає 859122,00грн. в рік ( 71593,50 грн. в місяць), що в свою чергу неможливо без укладання додаткової угоди, якою сторони вносили б зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати.

Додатково, відповідач звернув увагу на те, що наданий прокурором розрахунок заборгованості з орендної плати, підписаний не уповноваженою на це особою. З огляду на викладені обставини, наданий прокурором розрахунок заборгованості з орендної плати, на думку заявника апеляційної скарги, є неналежним доказом у даній справі.

При цьому вказівка прокурора на лист Державної податкової інспекції у м. Ялта ДПС від 11.10.2012р. №3752/19-00, згідно з яким за відповідачем рахується заборгованість у розмірі - 1859913,84 грн., на думку відповідача, також не може бути прийнята судом до уваги з огляду на те, що зі змісту вказаного листу не вбачається період заборгованості та не зазначено з чого складається вказана сума, тобто чи є вказана сума заборгованістю з орендних платежів або сумою штрафних санкцій. Крім того, сума заборгованості, яка вказана прокурором у позовній заяві, не збігається з сумою вказаній у зазначеному листі.

Одночасно господарський суд першої інстанції не врахував, що у зв'язку з поданням відповідачем уточнюючих податкових декларацій з плати за землю за 2009, 2010, 2011 роки з річними сумами 859122,00 грн. у відповідача склалася переплата з орендної плати за землю, яка повинна ураховуватись податковими органами. У зв'язку з переплатою за оренду земельної ділянки у відповідача не має платіжних доручень за цей період.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2013р. апеляційна скарга ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді - Сікорської Н.І., суддів - Градової О.Г., Євдокімова І.В. та призначена до розгляду на 04.04.2013р.

21.03.2013р. у розгляді справи оголошено перерву до 04.04.2013р.

04.04.2013р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладений на 11.04.2013р.

11.04.2013р. у судове засідання з'явився прокурор, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Інші сторони явку уповноважених представників до судового засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

06.06.2007р. Ялтинською міською радою прийнято рішення № 607 «Про передачу в оренду ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» земельної ділянки площею 1,9800 га для будівництва і обслуговування рекреаційно-розважального комплексу (центр дозвілля і розваги з готелем на 200 місць), розташованої за адресою: м. Ялта, район пляжу готелю «Ялта» і пансіонату «Донбас», на землях Ялтинської міської ради». (том 1 а.с.8)

На підставі зазначеного рішення 20.07.2007р. між Ялтинською міською радою та ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» укладено договір оренди земельної ділянки. (том 1 а.с.10-17)

Відповідно до умов договору ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» в оренду передається земельна ділянка площею 1,98 га (кадастровий № 0111900000:01:001:0027) в районі пляжу готелю «Ялта» і пансіонату «Донбас», м. Ялта, за рахунок земель Ялтинської міської ради, не переданих у власність або користування.

Згідно із витягом з технічної документації нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 19 092 959,30 грн.

Пунктом 4.1 передбачений розмір орендної плати, який складає 859122,00 грн. на рік (за винятком ПДВ), яка вноситься орендарем щомісячно до 30-го числа місяця, наступного за звітним.

Договір укладений на 50 років (п.3.1 договору).

Однак, як вказує прокурор, за відповідачем утворилась заборгованість внаслідок систематичної несплати орендних платежів, що і стало підставою для звернення його до суду за захистом прав органу місцевого самоврядування.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом спору по вказаній справі є матеріально правові вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати, звільнення та повернення земельної ділянки, тому спірні відносини регулюються Законом України "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексом України.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, предмету спору та характеру спірних правовідносин, які виникли внаслідок заборгованості відповідача з орендної плати, до предмету доказування у даній справі входить встановлення фактичних обставин, які свідчать про істотність порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та достатність вказаного порушення для розірвання договору оренди землі.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтями 13 та 14 Закону України «Про плату за землю» в редакції на час укладення договору, було встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

01.01.2011 року Закон України «Про плату за землю» втратив чинність у зв'язку з прийняттям та набранням чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до пункту д статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, з огляду на викладене, необхідною та безумовною умовою для розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати є наявність систематичності такої несплати, яка в свою чергу повинна бути підтверджена належними доказами.

Підставами позову, поданого прокурором, є обставини щодо наявності заборгованості з орендної плати за вказаним вище договором оренди землі та як на доказ систематичної несплати відповідачем орендної плати, прокурор посилається на лист Державної податкової інспекції у м. Ялта ДПС від 11.10.2012р. №3752/19-00. Даний лист містить інформацію щодо заборгованості відповідача з орендної плати у розмірі 1859913,84 грн. більше шести місяців станом на 01.10.2012р.

Суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення виходив з того, що були встановлені обставини при яких наявні факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо належної та в повному обсязі сплати орендної плати, наявності належних доказів заборгованості з орендної плати.

Однак судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, судова колегія апеляційної інстанції не може прийняти лист Державної податкової інспекції у м. Ялта ДПС від 11.10.2012р. №3752/19-00в якості належного доказу, який підтверджує обґрунтованість вимог прокурора щодо необхідності розірвання спірного договору з огляду на те, що вказаний лист не містить інформації щодо періоду за який відповідач має заборгованість, а інформація у даному листі свідчить лише про наявність заборгованості станом на 01.10.2012р. Вказане не враховано господарським судом першої інстанції та зазначений доказ прийнятий в якості належного обґрунтування позовних вимог.

При цьому судова колегія звертає увагу, що прокурор, звертаючись з вказаним позовом, також не зазначив період, за який наявна заборгованість відповідача з орендної плати, та обмежився тільки посиланням на наявність вищезазначеного листа Державної податкової інспекції у м. Ялта ДПС від 11.10.2012р. №3752/19-00, який також не містить за які місяці та роки утворилась заборгованість з орендної плати.

Як убачається з матеріалів справи 17.01.2013р. прокурором господарському суду першої інстанції надані пояснення, в яких він уточнює період заборгованості з орендної плати з жовтня 2011 по листопад 2012р. у сумі 1257214,42 грн. та у підтвердження вказаного розрахунку посилається на довідку, яка надана начальником відділу економіки та інвестиційної політики Ялтинської міської ради Е.А. Никитенко на підставі даних ДПІ в м. Ялта від 29.11.2012р. за №4768/6/15-03. Зазначені пояснення прийняти судом першої інстанції та більш того на вказаний доказ посилається суд першої інстанції в обґрунтування висновків щодо наявності заборгованості.

Але з даним висновком господарського суду першої інстанції та позивача не можна погодитись з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, а саме, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані ДПІ в м. Ялта від 29.11.2012р. за №4768/6/15-03, на підставі яких складений розрахунок на суму 1257214,42 грн.

Отже, довідка начальника відділу економіки та інвестиційної політики Ялтинської міської ради Е.А. Никитенко без даних ДПІ в м. Ялта від 29.11.2012р. за №4768/6/15-03 не може вважатись безперечною, а тому не є належним доказом по справі, який підтверджую наявність заборгованості з орендної плати.

З огляду на викладене вбачається, що місцевий господарський суд прийняв докази в обґрунтування позовних вимог без з'ясування підстав та обставин, тим самим визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи.

Також судова колегія звертає увагу на те, що до пояснень 17.01.2013р. прокурором господарському суду першої інстанції в якості доказів систематичності невнесення орендної плати відповідачем доданий розрахунок суми заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ», зроблений Державною податковою інспекцією у м. Ялта ДПС від 11.01.2013р. за № 22/9/19. Згідно зі змісту вказаного розрахунку заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» складає вже 2 038 425,72 грн.(том 1 а.с 109-110)

Але судова колегія критично ставиться до вказаного розрахунку з огляду на наступне.

По - перше, згідно з даного розрахунку, сума річної орендної плати за 2010 рік складає 1577483,40 грн., за 2011 рік складає - 1 577 483,40 грн., за 2012 рік складає - 787 528,50 грн., при тому що спірним договором передбачена орендна плата у розмірі 859122,00грн. Відомості щодо збільшення орендної плати до договору оренди від 20.07.2007р. шляхом укладання додаткових угод відсутні.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в результаті поданих відповідачем уточнюючих податкових декларацій орендної плати за 2009,2010,2011 роки Державною податковою інспекцією м. Ялта АР Крим проведена камеральна перевірка, якою встановлено заниження товариству з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» розміру орендної плати за земельну ділянку за 2009-2011 роки, та складений Акт від 07.10.2011 р. за № 2896/15-3/34670637. Зі змісту вказаного Акту вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» сплачено орендних платежів за 2010 рік - 859122,00 грн, за п'ять місяців 2011 року - 572748, 00 грн., а недоплата за 2010 рік відповідно склала - 218326,18 грн., за 2011 рік - 145550,79 грн. ( том 1 а.с.56)

За результатами камеральної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.10.2011р. за №006931503.

Вищевказаним повідомленням - рішенням за заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за 2009-2011 роки товариству з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» було нараховане податкове зобов'язання у сумі 652719,19 грн., з яких основний платіж з орендної плати у сумі - 522 175,35 грн. та 130 543,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (том 1 а.с.50 на звороті)

Проте, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по адміністративній справі за № 2а-14234/11/0170/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» до Державної податкової інспекції м. Ялта АР Крим скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 21.10.2011р. за №006931503.

Скасовуючи зазначене податкове повідомлення - рішення від 21.10.2011р. за №006931503, адміністративний суд виходив з тих підстав, що умови договору оренди земельної ділянки можуть бути змінені за домовленістю сторін у разі укладання додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати, якої сторони не укладали.

Таким чином, визначення у зробленому Державною податковою інспекцією у м. Ялта ДПС від 11.01.2013р. за № 22/9/19 розрахунку сум річної орендної плати за 2010 рік -1577483,40 грн., за 2011 рік - 1 577 483,40 грн., за 2012 рік - 787 528,50 грн. не відповідають розміру сумі орендної плати, які встановлені пунктом 4.1 договору оренди від 20.07.2007р.

По-друге, у сумі заборгованості, яка розрахована начальником відділу економіки та інвестиційної політики Ялтинської міської ради Е.А. Никитенко, на підставі даних ДПІ в м. Ялта від 29.11.2012р. за №4768/6/15-03 у графі жовтень 2011р., грудень 2011 та лютий 2012р. відсутні відомості стосовно внесення орендної плати відповідачем, а в розрахунку, який зроблено Державною податковою інспекцією у м. Ялта ДПС від 11.01.2013р. за № 22/9/19 зазначається, що у жовтні 2011 р. відповідачем внесено орендних платежів на суму 214780,50 грн., що підтверджується квитанцією №457 від 26.10.2011р. (т. 1 а.с. 62), у грудні 2011р. на суму -1616,62 грн., а в лютому 2012р. на суму -136,11грн.

Тобто, докази, які надані прокурором в якості обґрунтування заборгованості за період з жовтня 2011 по серпень 2012р. суперечать одне одному, а тому ані розрахунок начальника відділу економіки та інвестиційної політики Ялтинської міської ради Е.А. Никитенко, який зроблений на підставі даних ДПІ в м. Ялта від 29.11.2012р. за №4768/6/15-03, ані розрахунок Державної податкової інспекції у м. Ялта ДПС від 11.01.2013р. за № 22/9/19 не можуть братися до уваги , оскільки не є належними доказами, що підтверджують розмір заборгованості та систематичність невнесення відповідачем орендної плати. Проте, вказане залишилось поза увагою господарського суду першої інстанції, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

Також не свідчать про систематичність несплати орендних платежів посилання прокурора на постанови Окружного адміністративного суду АР Крим, якими задоволено позови про стягнення заборгованості з орендної плати по адміністративній справі за № 2а-14176/10/18/0170 та по справі № 2а-3383/7/0170/23, оскільки сума, яка стягнена з відповідача у розмірі 48234,56 грн. є штрафними санкціями за несвоєчасне внесення орендної плати. (том 1 а.с.42-49)

Щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 647 640,32 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поза увагою прокурора залишилось те, що вказана сума була зменшена позивачем (ДПІ) у адміністративній справі за № 2а-14176/10/18/0170 до 175 156,95грн., з яких 43904,54 є також штрафними санкціями, а сума 131 252,41 є заборгованістю з орендної плати за 2010 рік.

Отже, позовні вимоги прокурора обґрунтовані наявністю заборгованості з орендної плати без зазначення певного періоду, та яка не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

При цьому слід зазначити, що звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов'язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення, яким відмовити чи задовольнити позов.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

З огляду на наведене, а також враховуючи, що встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі не були з'ясовані при прийнятті рішення, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду скасувати на підставі пунктів 1-2 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи скасування рішення господарського суду першої інстанції, та недоведеність прокурором обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, належними доказами, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12.12.2012 року по справі № 6-14бцс12 та постановах Вищого господарського суду України від 13.03.2013р. по справі № 5002-11/2725-2012, від 28 серпня 2012 року у справі №5002-28/392-2011.

Отже, оскільки рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, судова колегія перерозподіляє судові витрати між стронами відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на вимоги пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно з яким, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, у разі повної відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Керуючись статями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1-2 частини 1 статті 104, статею105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Юг" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2013 року у справі № 5002-9/3808-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м. Ялта, пл. Радянська, 1, ЗКПО 25149223) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України в Автономної республіки Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1147 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м. Ялта, пл. Радянська, 1, ЗКПО 25149223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАЛ-ЮГ" (98654, м. Ялта, смт. Відрадне, вул. Дніпровська, 5, ЗКПО 34670637) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 573,50 грн.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

І.В. Євдокімов