Постанова

від 08.04.2013 по справі 826/3644/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2013 року 10:43 № 826/3644/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Корчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Спутнік-Крим»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012р. №0000112207.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012р. №0000112207.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» (код за ЄДРПОУ24089298) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код ЄДРПОУ 37046674) за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт від 31.08.2012 №667/22-7/24089298 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем в тому числі п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 та п.п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, зі змінами та доповненнями, та ст. 626, ст.. 629 ст. 655, ст.. 662, ст.. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п.1 ст. 215, п. 2,ст.215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 160431,00 грн., в т.ч. за червень 2011 на суму 160431 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012р. №0000112207, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 160432,00 грн., з яких в сумі 160 431,00 грн. - за основним платежем та в сумі 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі аналізу наданих до перевірки документів, було встановлено, що ТОВ «Спутнік-Крим» віднесло до складу податкового кредиту 160 431,00 грн. ПДВ за червень 2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження».

Між ТОВ «Спутнік-Крим» (Замовник), в особі ОСОБА_4, та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (Підрядник), в особі директора Копалової Вікторії Володимирівни укладено договори №20/6 від 01.06.2011, №51/6 від 02.06.2011, №65/06 від 02.06.2011, №6/06 від 30.06.2011, №124/06 від 06.06.2011, №65 від 09.06.2011 на монтажні підрядні роботи. На виконання зазначених договорів виписано акти приймання та здачі виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 962588 грн., в т.ч. ПДВ 160431,33 грн., які вказані в акті перевірки.

Також, в акті перевірки зазначено, що актом від 03.02.2012р. №43/23-0/37046674 ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про результати перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» встановлено, що товариство має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження», відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, та будь-яке устаткування для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, декларації з податку на прибуток підприємства до ДПІ не подавались. При перевірці використано протокол допиту директора, засновника ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» від 15.09.2011р. та висновок експерта почеркознавчої експертизи №515-П від 02.11.2011 року відділу КД НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області. За результатами даної перевірки зроблено висновок, що правочини між ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» та покупцями є нікчемними, і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних, виданих ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», не є безумовною підставою для внесення сум до податкового кредиту, оскільки відомості, які містяться в таких податкових накладних, не підтверджені документально зустрічними звірками.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання позивачем з контрагентом договорів на надання послуг, даний контрагент, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мав свідоцтво платника податку.

Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеними договорами позивачем були отримані робіт послуги на монтажні підрядні роботи. Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару вказаних послуг (товар) позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності - продаж, використання.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 31.08.2012 №667/22-7/24089298 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» з висновків актів перевірки вищезазначеного підприємства, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Спутнік-Крим» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 18.09.2012р. №0000112207.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян