Ухвала

від 26.03.2013 по справі 5011-34/6382-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 березня 2013 року Справа № 5011-34/6382-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В., суддів:Бакуліної С.В., Демидової А.М., Козир Т.П., Панової І.Ю., розглянувши заяву Акціонерного товариства "БТА Банк",

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2013 у справі№ 5011-34/6382-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "БТА Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГМСІ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "БТА Банк" простягнення 96 125 760,84 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "БТА Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМСІ" про стягнення 95 525 760,84 грн. - витрат, понесених зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 у справі №5011-34/6382-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2012, позов задоволено у повному обсязі, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в розмірі 95 525 760,84 грн. за рахунок перевищення вартості предмета іпотеки за іпотечним договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 залишено без змін.

Акціонерне товариство "БТА Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2013 у справі №5011-34/6382-2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №13/316, від 27.09.2012 у справі №5009/1270/12, від 08.08.2011 у справі №5002-18/2513-2010 та від 01.02.2012 у справі №5005/4522/2011.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 29.01.2013 у справі №5011-34/6382-2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення витрат, понесених зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за рахунок перевищення вартості предмета іпотеки за іпотечним договором, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що умовами договору про внесення змін № 1 до Договору іпотеки, укладеного сторонами, погоджено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, при цьому судами встановлено, що заявлена позивачем сума витрат підтверджена належними доказами.

Водночас у постанові від 24.04.2012 у справі №13/316 суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, з огляду на те, що позивачем не доведено факту належного виконання умов договору щодо надання юридичних послуг.

У постанові від 27.09.2012 у справі №5009/1270/12 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в позові про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, виходячи з недоведеності позивачем факту надання відповідачу юридичних послуг за договором, оскільки подані позивачем акти приймання-передачі робіт не є належними доказами надання послуг через відсутність в них зафіксованого змісту та обсягу фактично виконаних позивачем робіт, як це передбачено договором.

У постанові від 08.08.2011 у справі №5002-18/2513-2010 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення коштів, перерахованих відповідачу в якості передплати за договором про надання юридичних послуг. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що акт приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2009 не є належним доказом виконання відповідачем спірних зобов'язань, оскільки на підтвердження даних, викладених у акті, відповідач не надав жодних поточних юридичних документів, які б дійсно підтверджували факт надання юридичних послуг відповідачем, що є невід'ємною складовою надання відповідних послуг.

У постанові від 01.02.2012 у справі №5005/4522/2011 суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, враховуючи те, що позивачем не надано відповідачу послуг з представництва інтересів відповідача на стадії виконання судових рішень у справі №9/11, тобто саме тих послуг, оплата яких вимагається позивачем.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин та виникнення правовідносин з різних видів зобов'язання, залежно від чого суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №5011-34/6382-2012 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Акціонерному товариству "БТА Банк" у допуску справи №5011-34/6382-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко Судді: С.Бакуліна А.Демидова Т.Козир І.Панова