Ухвала

від 25.03.2013 по справі

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К-26793/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Боднарчука А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.05.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі №7/585

за позовом Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.05.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 28.10.2008 №0003952307/0 в частині боргу по податку на прибуток в сумі 4668,25 грн., штрафних санкцій 5613 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 16.10.2008 №11078/23-07/30109727.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення: п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.2, пп.5.3.3, пп.5.3.5 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4, пп.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 13137,00 грн.; - пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11226,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 28.10.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003952307/0, яким згідно з пп. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.2, 5.3.3, 5.3.5 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4, пп.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 19706,00 грн., в тому числі 13137,00 грн. - основний платіж, 6569,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0003942307/0, яким згідно з пп. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.4.1,7.4.2,7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16839,00 грн., в тому числі 11226,00 грн. - основний платіж, 5613,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій, з доводами яких погоджується судова колегія суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, обґрунтовували свої висновки наступним.

Як передбачено пп.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Таким чином, за змістом цієї норми підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок сплати податку на додану вартість при придбанні платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у І кварталі 2008 року до складу валових витрат позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 16323,00 грн., сплачену до бюджету за січень 2008 року (підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 3151 від 26.02.2008), тобто не пов'язано з придбанням товару, у зв'язку з чим віднесення зазначеної суми на валові витрати є правомірним.

Щодо порушення пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із віднесенням позивачем у І кварталі 2007 року до валових витрат 100% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, то правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що зазначене порушення знайшло своє підтвердження, у зв'язку з чим визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині є правомірним.

Придбання позивачем у І кварталі 2007 року паливно-мастильних матеріалів - бензину марки А-95 у ТОВ «Тех-Протектіо» підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000216 від 19.02.2007 на загальну суму 3650,00 грн., в т.ч. ПДВ - 608,33 грн.

Таким чином, враховуючи положення абз.5 пп.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат підлягали включенню лише 50 відсотків вартості паливно-мастильних матеріалів (бензину А-95) без урахування сплаченого в ціні товару податку на додану вартість, у розмірі 1521,00 грн.

Щодо порушення позивачем пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із включенням до валових витрат та до податкового кредиту витрат пов'язаних зі сплатою штрафів на користь інших осіб, то воно знайшло своє підтвердження.

Позивачем у ІІІ кварталі 2007 року віднесено до складу валових витрат суму сплаченого штрафу у розмірі 581,00 грн. за зміну дати (переоформлення авіаквитка) на користь ТОВ «Фіннавіа» (копії рахунку-фактури № СФ-000000161 від 23.07.2007 на суму 580,83 грн., ПДВ - 116,17 грн.; податкової накладної № 118 від 03.08.2007).

Відповідно до пп.5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі коли платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону ).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем правомірно виключено зі складу валових витрат позивача за ІІІ квартал 2007 року 581,00 грн., які позивачем було сплачено на користь ТОВ «Фіннавіа», та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2007 року 116,00 грн.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про підтвердження порушення позивачем пп.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змісту якої вбачається, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової). Платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат лише у разі отримання недостовірної інформації про статус платника податку, тобто, у разі якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, у договорі зазначає протилежне, в усіх інших випадках, у разі коли платником-покупцем не враховано статус продавця товару (робіт, послуг), він несе відповідальність передбачену законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Державною Установою «Інститут гігієни та медичної екології» (код ЄДРПОУ 02011853) укладено договір № 12887/66 від 20.03.2008 щодо виконання робіт, в якому зазначено, що Державна Установа «Інститут гігієни та медичної екології» є неприбутковою організацією. Згідно копії платіжного доручення № 3292 від 27.03.2008 позивачем сплачено на користь Державної Установи 416,67 грн., ПДВ - 83,33 грн. за санітарно-гігієнічну оцінку екстракту солоду, в подальшому сторони наведеного договору склали акт № 1072 від 02.04.2008 виконаних робіт, суму здійсненого авансового платежу у розмірі 417,00 грн. позивач відніс до складу валових витрат підприємства у І кварталі 2008 року, незважаючи на те, що Державна Установа «Інститут гігієни та медичної екології» є неприбутковою організацією, у зв'язку з чим збільшення валових витрат мало відбуватись за датою отримання таких робіт (послуг), тобто, у ІІ кварталі 2008 року.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на інформаційно-консультативні послуги у розмірі 16500,00 грн., наданих ТОВ «І&І» за договором № 24-П/1168 від 19.10.2006, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем не було надано доказів отримання саме інформаційно-консультативних послуг проведених у певний спосіб та матеріально оформлених, в яких знайшла б своє відображення інформація щодо основних аспектів можливості та перспективи ведення господарських операцій з використанням отриманої інформації.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надані позивачем акти виконаних робіт № 3 від 29.12.2006, № 1 від 31.01.2007, № 2 від 28.02.2007, № 3 від 30.03.2007, № 4 від 30.04.2007 у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами оскільки не містять визначення які конкретні послуги і в якому об'ємі надавались. Позивачем не надано кошторис послуг, який повинен визначати перелік наданих послуг та вартість кожної з них, а також жодного первинного документу в якому було б вказано яку саме інформацію Виконавець надавав, а Замовник отримував, тобто інформацію, послуги, консультації, на отримання якої був спрямований комерційний інтерес позивача згідно зі змістом предмету договору. За відсутності документів - розрахунків, калькуляцій, звітів тощо на підтвердження надання ТОВ «І&І» позивачу послуг з перекладу документів з англійської, французької, німецької та італійської мови на російську та українську, з російської та української на англійську, французьку, німецьку та італійську мови, з проведення переговорів, презентацій, зустрічей тощо, на іноземних мовах та використання отриманих результатів робіт (послуг) позивачем у власній господарській діяльності, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Щодо віднесення позивачем до валових витрат витрат пов'язаних зі сплатою збору за подання заяви на знак у розмірі 1100,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 1067 від 14.02.2007 на користь Українського інституту промислової власності (код ЄДРПОУ 31032378); послуг за здійснення реєстрації у відповідному державному органі України знаку для товарів і послуг у розмірі 1250,00 грн. отриманих від ЗАТ АФ «Київська аудиторська група» (код ЄДРПОУ 20067093), то судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що, встановлені пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження, не позбавляють позивача права на віднесення до складу валових витрат оплати послуг за здійснення реєстрації нематеріального активу, оскільки такі витрати будь-яким чином не пов'язані з витратами на створення або придбання нематеріального активу, які можуть існувати у вигляді грошових виплат, втрат робочого часу власних працівників.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на консультаційні послуги у розмірі 14650,00 грн. за договором від 14.03.2007 № 63 укладеним з СПД ОСОБА_3, яким передбачено надання виконавцем послуг у вигляді консультацій з питань комерційної діяльності. Послуги надаються виконавцем за конкретними замовленнями замовника, згідно яких виконавець попередньо визначає свою можливість надання послуг, визначає строк та ціну і погоджує її із замовником. Підготовлена в результаті виконання замовлення інформація надається замовнику негайно у формі конфіденційного звіту, переданого йому в єдиному оригінальному екземплярі на паперовому носії або носії даних для ПК, або в усній формі. На підставі звіту виконавець виставляє рахунок для оплати замовником інформаційних послуг. Оплата послуг відбувається у два етапи: при отриманні замовлення на інформаційну послугу сплачується аванс у розмірі 50% від загальної вартості, при наданні виконаного замовлення сплачується 50% від суми за надану послуг.

Згідно з актами виконаних робіт № 1 від 19.03.2007, № 2 від 11.05.2007, № 3 від 31.05.2007, № 4 від 12.06.2007, № 5 від 02.07.2007, № 6 від 25.09.2007, № 7 від 15.10.2007 протягом дії угоди СПД ОСОБА_3 надав, а позивач отримав консультативні послуги з питань комерційної діяльності для розгляду можливості надання товарного кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що позивачем не доведено, що отримані консультативні послуги були ним використані у господарській діяльності, доказів укладення угод про надання товарного кредиту, який передбачав передачу товарів з відстроченням кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент з зазначеними в актах, або іншими контрагентами, не надано, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для віднесення цих витрат до складу валових витрат позивача.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Не включення позивачем до складу валового доходу у І кварталі 2008 року відсотків по залишкам грошових коштів на розрахункових рахунках у сумі 204,00 грн. знайшло своє підтвердження, зокрема підтверджується банківськими виписками за 02.01.2008, 26.01.2008, 28.02.2008, 27.03.2008, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо порушення позивачем пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість з вартості послуг наданих ТОВ «АТЛ «Ексіма» (код ЄДРПОУ 33543141) по перевезенню товарів, які використовувались в операціях звільнених від оподаткування, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2007 року на суму 248,00 грн., товарів (робіт, послуг), які використовувалися як в оподатковуваних операціях так і в операціях звільнених від оподаткування в повному обсязі, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2007 року на суму 127,00 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене порушення знайшло своє підтвердження у податковому обліку позивача, підтверджується податковими накладними, у зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в цій частині є правомірним.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про підтвердження факту порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при віднесенні до складу податкового кредиту 10985,00 грн. за операціями з безоплатного отримання від нерезидентів країн Німеччини, Швейцарії, Бельгії, США, Франції, Фінляндії, Іспанії, Китаю, Нідерландів, Ізраїлю, Кореї товарів (пункт 3.2 акту перевірки) у безоплатне користування на загальну суму 17187,21 грн. (3403,40 доларів США), 35603,81 грн. (5026,07 євро), що підтверджено вантажно-митними деклараціями з характером угоди - 081, що згідно Класифікатора характерів угод визначено - «Переміщення товарів на безоплатній основі по комерційних операціях».

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційних скаргах немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук