Рішення

від 29.06.2006 по справі 38/59

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/59

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.06р.

Справа № 38/59

За позовом:          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

До В-1 –Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ

     В-2 –Приватного підприємства „Гранд & К”, м. Жмеринка

про визнання недійсним договору

Суддя Бишевська Н. А.  

Представники сторін:

Від позивача:   Гармаш Л.М.. дор. № 204/10/08-0915 від 10.01.06р.

Від відповідача-1: Сердюк О.Є.

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську звернулася з позовом до В1 – Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ та В2 - Приватне підприємство „Гранд & К”, м. Жмеринка, про визнання недійсним договору комісії укладеного між відповідачами 12.05.2003р. за №646/03/КМ

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача-2 угода була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів згідно ст. 49 Цивільного кодексу України (дійсного на момент виконання договору), відповідач-2 уклав угоду та не сплатив з неї податків, що дає підстави на приховування отриманих за угодою грошових коштів, крім того особа, яка зареєстрована засновником ПП „Гранд & К” створила підприємство будучи введеною в оману.

Представник  відповідача-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підміну позивачем предмету позову за спірним договором, та на те що в діях відповідача-2 відсутня мета, передбачена ст.49 Цивільного кодексу.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав; про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2003р. між Відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ (комітент) та Приватним підприємством „Гранд & К”, м. Жмеринка (комісіонер) укладений договір комісії за №646/03/КМ згідно якого комісіонер за обумовлену даним договором винагороду зобов'язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього угоду з продажу на експорт Продукції комітента.

Згідно Специфікації - додатку №1 до договору комісії №646/03/КМ від 12.05.2003р., реалізації підлягає провід термостійкий РКГМ 0,75 ммІ  у кількості 6810 км на загальну суму 8071416,30 грн., за базисом передачі на комісію: EXW (франко-склад) м. Жмеринка с. Ров, Заготпункт згідно „Інкотермс”-1990р.”

Актом прийому-передачі продукції за договором комісії №646/03/КМ від 12.05.2003р. підтверджується факт передачі продукції провід термостійкий РКГМ Ш 0,75 ммІ  у кількості 6810 км на загальну суму 8071416,30 грн.

25.06.2003р. та 15.08.2003р. на виконання договору комісії  між ПП „Гранд & К” (діючого на підставі договору комісії №646/03/КМ від 12.05.2003р.) та фірмою „COMONS TRADING LIMITED” заключні договори купівлі продажу №2506Г-4/1 та №1508Г-1/2 згідно яких ПП „Гранд & К” зобов'язується поставити товар провід термостійкий РКГМ Ш 0,75 ммІ  у кількості 2270 км. на суму 15418157,80 рос.руб. (за договором №2506Г-4/1) та  товар провід термостійкий РКГМ Ш 0,75 ммІ  у кількості 4540 км. на суму 30610087,40 рос.руб. а фірма „COMONS TRADING LIMITED” прийняти та оплатити товар.

Згідно вантажно-митній декларації від 01.07.2003р. ВМД №40100/3/400410 та від 23.01.2006р. ВМД №1467/10/13-43-01-16, оформлених у Вінницькій митниці, ПП „Гранд & К” відвантажено отриманий товар на виконання договору комісії №646/03/КМ від 12.05.2003р.

Однак згідно відповідей Вінницької митниці на запити СДПІ в результаті оглядів виявлено відсутність продукції та наявність порожніх дерев'яних катушок.

ПП „Гранд & К” зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Виконкомом Жмеринської міської ради Вінницької області за №03084233ю001005522.07.2002р., та згідно довідки про включення до ЄДРПОУ №2968 має юридичну адресу 23100, вінницька обл., м.Жмеринка, вул.. Радянська, 43 з ідентифікаційним кодом 32019295. Згідно Свідоцтва №02159020 про реєстрацію платника податків на додану вартість від 24.07.2002р. має індивідуальний податковий номер 320192902293. Засновником ПП „Гранд & К” згідно статуту є Ткачук Віталій Анатолійович.

Згідно рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 12.07.2005р. по справі №2-519 визнано недійсними державну реєстрацію ПП „Гранд & К” з моменту реєстрації та статут підприємства, оскільки, як вказано в рішенні, - при створенні підприємства ПП «Гранд & К»завідомо не переслідував мети відповідно до вимог законодавства здійснювати фінансово-господарську діяльність.

У відповідності до пояснень Ткачука В.А., він за обіцянку винагороди відкрив фірму „Гранд & К”, однак ніякої фінансово-господарської діяльності він не здійснював, зареєстрував підприємство без наміру ведення господарської діяльності, права діяти від імені підприємства нікому не давав, фінансово-господарські документи не підписував, директором ПП „Гранд & К” нікого не призначав.

Постановою про порушення кримінальної справи від 19.11.2004р.Жмеринським міжрайонним прокурором стосовно невідомих осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення псевдо експортних операцій створили та використовували ПП „Гранд & К” порушено кримінальну справу за ч.2  ст.205 Кримінального Кодексу України.

Ст. 49 ЦК України (дійсного на момент виконання договору), вказує, що Якщо угода укладена з метою,  завідомо  суперечною  інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при  наявності  умислу  у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в  доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход  держави все  одержане  нею  і  все  належне  з  неї  першій  стороні    на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у  однієї  з сторін все одержане нею за угодою повинно  бути  повернуто  другій стороні, а одержане останньою  або  належне  їй  на  відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.07.1978р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” При  розгляді  справ  про  визнання  угоди  недійсною  на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (дійсного на момент виконання договору), судам  слід мати на увазі,  що  дія  цієї  норми  поширюється  на  угоди,  які укладені  з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства,   тобто   порушують   основні   принципи    існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані  на використання  всупереч закону колективної,  державної  або  чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними  та юридичними особами від оподаткування доходів, використання  майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу.

Тобто однією з підстав для визнання  угоди  недійсною  на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (дійсного на момент виконання договору), є наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства в діях сторін, а також умислу на здійснення угоди із такою метою хоча б у одного зі сторін

Згідно  ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ (надалі - Закон №509-ХІІ) посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст.2 Закону №509-ХІІ, завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно ст. 8-10 Закону №509-ХІІ до функцій Державної податкової служби віднесено здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб –платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Ст.11 Закону №509-ХІІ (дійсного на момент виконання спірної угоди) встановлено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі –Закон №2181-ІІІ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію або дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Згідно ст.6 Закону №2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Натомість до матеріалів справи долучено податкові декларації з податку на додану вартість ПП „Гранд & К” за серпень 2002р.- жовтень 2003р.та декларації з податку на прибуток підприємства –Відповідача-2, що свідчить про сплату податкових зобов'язань.

Окрім того, Позивач, згідно позовних вимог просить визнати нечинним договір комісії від 12.05.2003р. за №646/03/КМ, та стягнути суму у розмірі 8 071 416,30 грн. вартості продукції.

Дана сума не підтверджена матеріалами справи, оскільки виходячи зі змісту  ст.395 ЦК УРСР, який діяв на момент вчинення договору Комісії, предметом договору є вчинення дій, які за винагороду зобов'язується вчинити відповідач від свого імені за рахунок комітента. Тобто майно, яке було передане комісіонеру, не є предметом цього договору.

Що підтверджується ст.398 УК УРСР, згідно якої, майно що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Ст. 403 ЦК України (дійсного на момент виконання договору), вказує, що Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або пошкодження майна комітента, яке знаходиться у нього.

По виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню, а Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням.

Відповідно все одержане комісіонером від комітента, а також все одержане в результаті реалізації угод, укладених комісіонером з третіми особами на виконання договору комісії, є власністю комітента і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Сума в розмірі 8 071 416,30 грн. –  це вартість товару, який передано згідно договору комісії, тобто фактично це майно на яке право власності за договором комісії не розповсюджується.

Суд звертає увагу позивача на те, що предметом договору комісії №646/03/КМ від 12.05.2003р. є виконання комісіонером певних дій та отримання комісійної винагороди в розмірі, передбаченому п.8.6 даного договору, а саме 8046,00 грн. в т.ч. ПДВ 1341,00 грн.

Однак доказів отримання комісійної винагороди ПП „Гранд & К”., Позивачем не надано, натомість відповідно до пояснень Відповідача-1, доручення щодо якого сторони дійшли згоди за умовами спірного договору та за виконання якого Відповідач-2 мав право на отримання комісійної винагороди не було виконано в тому обсязі, за який передбачалось виплата обумовленої п. 8.6 спірного договору винагороди, тому комісійна винагорода ПП „Гранд & К” не підлягала сплаті та не сплачувалась.

Пунктом 4.3 спірного договору передбачено обов'язок комітента прийняти звіт комісіонера і протягом 14-ти днів розглянути та затвердити його, а також на його підставі сплатити комісійну винагороду.

Звіт комісіонера комітентом затверджено не було.

Більш того, Позивач не врахував при винесені позовних вимог наступних обставин:

- Розірвання договору №646/03/КМ від 12.05.2003р. –згідно листа №030917 від 17.09.2003р., в якому повідомляється про припинення імпортером фінансування та неможливість виконання договору №646/03/КМ з боку ПП „Гранд & К”.

- Відповідно до п.1 Додаткової угоди №3 від 18.09.2003р. до договору комісії №646/03/КМ від 12.05.2003р. Комісіонер та Комітент дійшли згоди щодо відміни доручення по Договору в частині зобов'язання продажу продукції на експорт проводу термостійкого РКГМ 0,75 у кількості 4 540 км на загальну суму 5 380 944,20 грн. без ПДВ.

- згідно довідки №1536 від 06.08.2003р. «Українського кредитно-торгового банку»- 05.08.2003р. на рахунок ПП „Гранд & К” надійшла валютна виручка в сумі 15 418 158,00 RUR з призначенням платежу «оплата за провід згідно контракту 2506 від 25.06.2003р.», платник “Amikard SRL” за “Commons Traiding Limited” (Великобританія).

- 12.08.2003р. на рахунок відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»надійшла оплата за провід по договору комісії №646/03/КМ в розмірі 2 710 203,78 грн.

Відповідно до ст.  33 ГПК України,  кожна  сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на  підставу своїх  вимог і  заперечень. При розгляді даної справи, позивач здійснив підміну понять, та не довів   належними доказами  обґрунтованість своїх вимог.

З   урахуванням викладеного,  суд  не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 33,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                    Н.А.Бишевська

Дата підписання  рішення 30.06.06 р.