Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-1870/6286/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/6286/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача Неговєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1870/6286/12

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сумах, Прокурора м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз Плюс"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову прокурора міста Суми в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Сумах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіус" про стягення з ТОВ "Радіус" на користь держави отримані грошові кошти за нікчемним договором № 27/11-2006 від 27.11.2006 у розмірі 3 168 692, 26 грн. та стягнення в доход держави з ТОВ "Метал-Союз Плюс" вартості лому чорних металів та шлаку металургійного за вказаним нікчемним договором у розмірі 3 168 692, 26 грн. - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, ст. 16. ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки складено акт від 20.01.2009 № 287/2312/31931103/3, де зроблено висновок, що договір поставки від 27.11.2006 № 27/11-2006 є нікчемним. Договір, податкові та видаткові накладні, акти звірки, з боку ТОВ "Радіус", були фактично підписані не уповноваженою особою, також фактичної поставки лому чорних металів та металургійного шлаку не було, однак даний факт заперечується ТОВ "Метал-Союз плюс", а тому підтверджується намір, саме у двох сторін, на укладення даного нікчемного договору, який укладено з метою збільшення валових витрат по податку на прибуток підприємств та збільшення податкового кредиту по податку на додану вартість, а тому даний договір завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи наявність в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність виконання сторонами договору № 27/11-2006 від 27 листопада 2006 року і відсутність доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіус" зареєстровано як юридична особа 11.08.2003, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 7 т. 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз плюс" зареєстровано як юридична особа 28.03.2002, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 9 т. 2).

28.11.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіус" отримано ліцензію серії АВ № 231612 за видом діяльності: заготівля, переробка металобрухту чорних металів (а.с. 14 т. 2).

27.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіус" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз плюс" (покупець) укладено договір поставки № 27/11-2006, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити лом вторинних чорних металів (а.с. 50-52 т. 1).

Виконання господарських операцій між відповідачами підтверджується видатковими накладними: № РН-20/1205 від 20.12.2006 року на суму 1005830,14 грн. (а.с. 53 т. 1), № РН-31/1206 від 31.12.2006 року на суму 555298,20 грн. (а.с. 54 т. 1), №РН-31/1205 від 31.12.2006року на суму 1607563,92 грн. (а.с. 55 т. 1), № РН-0000001 від 31.01.2007 року на суму 494671,60 грн. (а.с. 53 т. 1), № РН - 0000006 від 05.02.2007 року на суму 319164,70 грн. (а.с. 35 т. 2).

В підтвердження факту поставки товару, надання послуг, ТОВ "Радіус" було надано податкові накладні № 2 від 20.12.2006 року на суму 1005830,14 грн., ПДВ - 167638,36 грн. (а.с. 36 т. 2); № 3 від 31.12.2006 року на суму 555298,20 грн., ПДВ - 92549,70 грн. (а.с. 38 т. 2); № 4 від 31.12.2006 року на суму 1607563,92 грн., ПДВ - 287927,32 грн. (а.с. 37 т. 2); № 2 від 31.01.2007 року на суму 494671,60 грн., ПДВ - 82445,27 грн. (а.с. 41 т. 2); № 6 від 05.02.2008 року на суму 319164,70 грн., ПДВ - 53194,12 грн. (а.с. 40 т. 2).

Оплата за поставлений товар здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 72-87 т. 2).

Відповідно до п. 3.1. договору поставки від 27.11.2006 № 27/11-2006, у разі відвантаження товару залізничним транспортом, залізничний тариф сплачується покупцем.

14 липня 2005 року між Південною залізницею та ТОВ "Метал - Союз плюс" укладений договір № 3324 про надання комплексного транспортно - експедиційного обслуговування (а.с. 118-121 том 2).

У відповідності до Додаткової угоди № 1 від 20.12.2006 (а.с. 26 т. 2) перехід права власності від постачальника до покупця здійснюється на підставі копій приймально - здавального акту Ф-69.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Метал - Союз плюс", як особою, яка перебуває у договірних відносинах із залізницею, були оформлені документи на здійснення вантажних перевезень залізничним транспортом. Станцією відправлення позивачу надавались квитанція, яка посвідчувала прийняття вантажу, а після доставки металобрухту на металургійне підприємство, по кожному відвантаженому вагону, відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002, складався приймально - здавальний акт Ф-69 по фактичній кількості та якості металобрухту (а.с. 42-71, 122 -181 т. 2).

Судом першої інстанції перевірено посилання ТОВ "Метал-союз плюс" на факт вилучення у нього 5 лютого 2009 року працівниками податкової міліції первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку. Так, матеріали справи містять копію протоколу обшуку УПМ ДПА у Сумській області від 5 лютого 2009 року (а.с. 138-141 т. 4) та протоколи огляду пакетів, вилучених під час обшуку 05.02.2009 (а.с. 146-246 т. 4, 1-70 т. 5).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. З даними висновками колегія суддів погоджується.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відсутність товарно-транспортних накладних та документів про оплату послуг за перевезення металобрухту не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Постановою від 26.03.2008 у справі № 2а-62/08 Ленінський райсуд м. Запоріжжя (а.с. 134-136 т. 1), пославшись, зокрема, на ст. 247 ГК України, згідно якої, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам, може бути застосована санкція у вигляді скасування державної реєстрації та його ліквідації, а також на ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", постановив: визнати недійсними установчі документи ТОВ "Радіус", а саме статут з датою реєстрації від 24.12.2005р., свідоцтво № 11860640 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.12.2006р., довідку № 6100 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.12.2005р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Радіус" від 11.08.2003р. № 204313 серії АОО; визнав недійсною державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Радіус", яке зареєстроване за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б.11, к. 329 "А" з 11.08.2003 року (код ЄДРПОУ 32584981) та зобов'язав державного реєстратора Астахову С.П. та державну податкову інспекцію у Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя внести в реєстраційні документи (податкову справу та Єдиний Державний реєстр) відомості про скасування державної реєстрації юридичної особи ТОВ "Радіус" з 11.08.2003.

Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 у справі № 2а-62/08, постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008, про визнання нечинним статуту ТОВ "Радіус", запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість № 11860640 ТОВ "Радіус" - скасована, а у задоволенні позовних вимог ДПА у Запорізькій області відмовлено повністю (а.с. 82-84 т. 4).

Постановою про закриття кримінальної справи № 11007 від 12.03.2010 р. (а.с. 67-69 т. 4), порушеної відносно директора ТОВ "Метал - Союз плюс" ОСОБА_3 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 112 КК України встановлено, що підставою для порушення даної кримінальної справи став висновок про умисне заниження протягом періоду з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., директором ТОВ "Метал - Союз плюс" ОСОБА_3, податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 2009037 грн. та по податку на додану вартість в сумі 668634,43 грн., у зв'язку з порушенням п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. п. 7.2.3 п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Під час розслідування кримінальної справи, що підтверджується її матеріалами, було встановлено, що ТОВ "Радіус" є реально діючим суб'єктом господарювання та здійснювало свою діяльність згідно діючого законодавства України. Крім того, було встановлено, що ТОВ "Радіус" дійсно постачало ТОВ "Метал - Союз плюс" брухт вторинних чорних металів. Кримінальна справа була закрита, у зв'язку з відсутністю в діях директора ТОВ "Метал - Союз плюс" ОСОБА_3 складу злочину.

За змістом частини 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Зміст наведених норм свідчить на користь висновку, що законодавець передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Отже, для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

За відсутності таких доказів наявність умислу не може вважатися встановленою.

Виходячи з того, що податковим органом не наведено обґрунтування наявності підстав для визнання правочину таким, що укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, не доведено факту наявності у жодної зі сторін угоди наміру на досягнення цієї мети, підстави вважати її нікчемними відсутні.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, прокурором та позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується із твердженням відповідача 1 про пропущення позивачем строків застосування адміністративно-господарської санкції встановлених ст. 250 ГК України виходячи з наступного.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб'єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб'єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Фінансово-правові санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарськими санкцій: адміністративно - господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин суд зазначає, що за своєю суттю наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, застосування до відповідача адміністративно - господарської санкції після закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Судовим розглядом встановлено, що тривалість господарських взаємовідносин між відповідачами на підставі укладеного 27.11.2006 договору № 27/11-2006 становила до березня 2007 року, тобто, до моменту останнього перерахування ТОВ "Метал-союз-плюс" грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Радіус" (а.с. 72-87, т. 2), а Державна податкова інспекція з позовом до суду звернулася лише у липні 2008 року, тим самим пропустивши строк реалізації адміністративно-господарської санкції, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. 250 Господарського кодексу України, ст. 16. Ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1870/6286/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.