Ухвала
від 11.04.2013 по справі 2а-4857/11/1470
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-4857/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000250037 від 19.05.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом ПП «Статус-Сервіс». Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача найманих працівників, виробних активів, транспортного обладнання тощо, не є беззаперечним доказом «нікчемності» угоди, укладеної між позивачем та ПП «Статус-Сервіс», оскільки висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. При укладенні договору поставки позивач переконався, що його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних мав право видавати податкові накладні.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сформованого за наслідками господарських відносин з ПП «Статус-Сервіс», оскільки з акту перевірки зазначеного контрагента вбачається, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, а також у нього відсутнє майно та інші матеріальні ресурси. На думку відповідача, правочин укладався для документування операцій з поставки товарів виключно з метою набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ст.75, п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, 05.05.2011р. посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» (код ЄДРПОУ 35835822) з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Статус-Сервіс» (код ЄДРПОУ 34281107) за період квітень-вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №556/37/35835822 від 05.05.2011р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 159484 грн. (у тому числі: за квітень 2010 року на суму 2485 грн., за травень 2010 року на суму 63808,33 грн., за червень 2010 року на суму 20850 грн., за липень 2010 року на суму 25920 грн., за серпень 2010 року на суму 29592 грн., за вересень 2010 року на суму 16828,33 грн); ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України, внаслідок правочину між ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» та ПП «Статус-Сервіс», що є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю на загальну суму 159484 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно реєстру отриманих податкових накладних встановлено, що постачальником позивача ПП «Статус-Сервіс» виписано на податкові накладні за період з квітня по вересень 2010р. на суму 956901,98 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 159483,66 грн., який позивачем віднесено до складу податкового кредиту). Листом від 24.03.2011р. відповідачем отримано акт ДПІ у Біляївському районі в Одеській області №541/23/34281107 від 24.03.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Статус-Сервіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р.», в якому зазначено, що чисельність працюючих ПП «Статус-Сервіс» складала в ІІ, ІІІ кварталах 2010 року 2 особи, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг); підприємство відсутнє за місцезнаходження. ПП «Статус-Сервіс» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців. Зазначено, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, а тому правочини між ПП «Статус-Сервіс» та ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» є нікчемними і в силу ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю за період квітень-вересень 2010 року.

На підставі викладеного, податковий орган прийшов до висновку, що оскільки актом від 24.03.2011р. №541/23/34281107 було встановлено факти укладення між ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» та фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності ПП «Статус-Сервіс» нікчемних правочинів, то право ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Статус-Сервіс» не виникає.

На підставі вказаного акту перевірки 19.05.2011р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000250037, яким ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 279098 грн. (в тому числі за основним платежем - 159484 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119614 грн.)

Задовольняючи позов ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентом ПП «Статус-Сервіс» при фактичному здійсненні господарських операцій. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2010р. між ПП «Статус-Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» (покупець) був укладений договір поставки №39/10-Р, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує технологічний інвентар і матеріали, загальна кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначаються у Специфікаціях, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, товарно-транспортними накладними, приймально-здавальними актами.

З наявних в матеріалах справи копій вказаних первинних документів вбачається, що на момент проведення перевірки у ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» були наявні всі необхідні документи для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своєму безпосередньому постачальнику. Вказані первинні документи досліджувались податковою при проведенні перевірки; будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

При розгляді справи Миколаївським окружним адміністративним судом допитаний в якості свідка ОСОБА_2, із показів якого вбачається, що він працює водієм на підприємстві ПП «Статус Сервіс» 5 років за договором підряду. Власники автомобілів надали йому та його сину довіреності на керування транспортними засобами, якими він возив з м. Одеси до м. Миколаєва ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» металеву стрічку, що підтверджується договором підряду, укладеним ОСОБА_2 з ПП «Статус Сервіс», та довіреностями на керування транспортними засобами, якими він перевозив товар від ПП «Статус Сервіс» до позивача.

Про реальність правочину свідчить й те, що ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» знаходиться на території Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», яке являється державним режимним об'єктом. Під час постачання на територію позивача товарно-матеріальних цінностей представнику ПП «Статус-Сервіс» виписувався пропуск, про що свідчать заявки ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» до начальника ВОХРу ДП «Миколаївський морський торговельний порт», в яких зазначено ім'я водія транспортного засобу та державний номер автомобіля, який буде здійснювати поставку ТМЦ; вказані відомості збігаються з відомостями, які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів вважає, що у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосереднім контрагентом позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагента.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПП «Статус-Сервіс» та ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, такими як видаткові та податкові накладні, про здійснення оплати виконаних робіт за договорами свідчать платіжні доручення, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №556/37/35835822 від 05.05.2011р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Колегія суддів вважає, що СДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.

СудОдеський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення11.04.2013
Оприлюднено18.04.2013
Номер документу30710359
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-4857/11/1470

Ухвала від 11.04.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Ухвала від 06.06.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Ухвала від 11.04.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Ухвала від 28.05.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Постанова від 02.03.2012

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Гордієнко Т. О.

Ухвала від 11.01.2012

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Гордієнко Т. О.

Ухвала від 07.12.2011

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Гордієнко Т. О.

Ухвала від 25.06.2011

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Гордієнко Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні