Постанова

від 15.04.2013 по справі 5019/1910/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" квітня 2013 р. Справа №5019/1910/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Журомський Д.В.;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Ранг"

на рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р.

у справі №5019/1910/12 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області

до відповідача Приватного підприємства "Ранг"

про повернення майна та стягнення неустойки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р. у справі №5019/1910/12 задоволено позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області до Приватного підприємства "Ранг" про повернення майна. Зобов`язано Приватне підприємство "Ранг" повернути Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Рівненській області майно, передане на відповідальне зберігання згідно Договору відповідального зберігання від 29.12.2011р., акту прийняття-передачі від 29.12.2011р., загальною вартістю 46847,01 грн. та акту прийняття-передачі від 29.12.2011р., загальною вартістю 96446,69 грн.. Стягнуто з Приватного підприємства "Ранг" на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області 53735,25 грн. неустойки та 5550,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області (поклажодавець) та Приватним підприємством "Ранг" (зберігач) виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 29.12.2011р. договору відповідального зберігання (далі-Договір), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання металочерепицю, металопрофіль та комплектуючі, в асортименті та кількості, зазначених в акті прийому - передачі (п.1.1 Договору).

Місцевим судом було враховано, що на виконання умов укладеного договору між сторонами 29.12.2011 року підписано акти прийняття - передачі відповідно до яких, поклажодавець передав, а зберігач отримав на відповідальне зберігання будівельні матеріали вартістю 46 847 грн. 01 коп. та вартістю 96 446 грн. 69 коп..

Пунктом 2.1.3. Договору сторони передбачили, що зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю по першій вимозі, в межах строку який необхідний для підготовки технологічного транспорту та обладнання, що використовується для відвантаження.

Судом першої інстанції встановлено, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області 03.09.2012 року було направлено відповідачу лист про повернення майна, який останнім (згідно відмітки про отримання) отриманий 07.09.2012 року.

18.09.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 про повернення майна з вимогою повернути передане на відповідальне зберігання майно в строк до 25.09.2012 року, яка останнім (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення) отримана, однак її вимоги проігноровані.

З урахуванням норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач на вимогу позивача не повернув майно у строк визначений Договором, то позовні вимоги про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання визнаються судом обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим судом враховано, що пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що у випадку неповернення майна поклажодавцю за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок неустойки місцевий суд визнав його таким, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а відтак дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ПП "Ранг" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р. у справі №5019/1910/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення..

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що судом при вирішені справи було взято до уваги те, що відповідно до договору відповідального зберігання від 29 грудня 2011 року та актів приймання-передачі від 29 грудня 2011 року поклажодавець передав, а зберігач отримав на відповідальне зберігання будівельні матеріали вартістю 46847,01 грн. та вартістю 96446,69 грн.. Також, зазначає, що 03.09.2012р. та 18.09.2012р. Державна судова адміністрація України в Рівненській області звернулась до ПП "Ранг" з претензійною вимогою про повернення майна. Однак, звертає увагу колегії суддів апеляційної інстанції, що оскільки вищевказані претензійні вимоги ПП "Ранг" не отримувало, то й повернення майна яке було передано на зберігання ПП "Ранг" не відбулося, та відповіді на вказану претензійну вимогу ПП "Ранг" не надсилало.

Разом з тим, наголошує, що безпідставним є і нарахування позивачем неустойки у розмірі 0,5% від вартості майна, оскільки неповернення майна виникло внаслідок незалежних від ПП "Ранг" обставин, а тому не слід вважати, що ПП "Ранг" умисно ухиляється від виконання взятого на себе зобов'язання.

Зауважує, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання відповідача про перенесення засідання у справі у зв'язку з тим, що Лукашик Максим Миколайович директор та єдиний представник ПП "Ранг" не зможе взяти участь в судовому засіданні у зв'язку з терміновим службовим відрядженням до м.Херсон, а тому на думку скаржника, суд першої інстанції фактично однобічно вирішив спір не надавши можливості іншій стороні надати докази та довести обставини, що мають значення для вирішення справи, тим самим порушив принцип змагальності сторін.

Від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що 29.12.2011р. між сторонами укладено договір відповідального зберігання, на підставі якого відповідно до актів прийняття-передачі від 29 грудня 2011 року позивачем передано відповідачу на відповідальне зберігання будівельні матеріали. Здійснює посилання на п.3.2. Договору, відповідно до якого Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, попередивши письмово зберігача за 14 днів. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що на виконання вказаного пункту, територіальне управління звернулось до відповідача з письмовою вимогою повернути майно, яка отримана останнім 07.09.2012р.. Термін 14 днів сплинув 21.09.2012р.. Однак, позивач вимогу не виконав, майно не повернув. Копія листа з відміткою про отримання відповідачем знаходиться в матеріалах справи. Додатково наголошує, що 18 вересня 2012 року на адресу відповідача було направлено претензію №1 з вимогою повернути передане майно, однак, відповідач про результати розгляду претензії позивача не повідомив, майно не повернув. Копія поштового повідомлення про вручення відповідачу претензії з відміткою останнього про отримання знаходиться в матеріалах справи. З врахуванням того факту, що судовий процес щодо ПП "Ранг" про повернення майна був розпочатий ще 5 грудня 2012 року, позивач стверджує, що у відповідача було достатньо часу для виконання вимоги позивача щодо повернення майна. Однак, навіть на сьогодні вимога не виконана, майно не повернуте. Крім того, здійснює посилання на п.4.3. Договору, яким передбачено стягнення неустойки за невиконання умов договору та наголошує, що умови Договору порушені відповідачем, на підставі чого Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області має право на отримання неустойки від ПП "Ранг" в сумі 53735,25 грн.. З врахуванням наведеного просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р. без змін, а апеляційну скаргу ПП "Ранг" - без задоволення.

15 квітня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області Журомський Д.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р. у справі №5019/1910/12 є цілком законним та обгрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення..

Представник скаржника ПП "Ранг" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам, у справі (а.с.63, 64), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2011 року між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області (поклажодавець) та Приватним підприємством "Ранг" (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання (а.с.9).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання металочерепицю, металопрофіль та комплектуючі, в асортименті та кількості, зазначених в акті прийому - передачі.

Згідно п.1.2. Договору, поклажодавець передає майно зберігачу згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

В пункті 7.1. Договору сторони визначили строк дії Договору, зокрема даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2012 року.

Колегією суддів апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Договір від 29.12.2011р. підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору 29.12.2011р. сторонами підписано акти прийняття - передачі відповідно до яких, поклажодавець передав, а зберігач отримав на відповідальне зберігання будівельні матеріали вартістю 46 847,01 грн. та вартістю 96 446,69 грн..

Вказані акти прийняття - передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що поклажодавець має право у будь - який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, попередивши письмово зберігача за 14 днів.

Відповідно до п.2.1.3. Договору, зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю по першій вимозі, в межах строку який необхідний для підготовки технологічного транспорту та обладнання, що використовується для відвантаження.

03 вересня.2012 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області було направлено лист ПП "Ранг" про повернення майна, який останнім отриманий 07.09.2012р., що підтверджується відміткою про отримання проставленою на даному листі (а.с.12).

18.09.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 про повернення майна з вимогою повернути передане на відповідальне зберігання майно в строк до 25.09.2012 року, яка останнім отримана 20.09.2012р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення), однак її вимоги проігноровані (а.с.13, 14).

Крім того, п.4.3. Договору сторони передбачили, що у випадку неповернення майна поклажодавцю за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.

З врахуванням наведених вище обставин справи та умов Договору, позивачем було нараховано відповідачу неустойку за невиконання звятих на себе зобов`язань в розмірі 53735,25грн..

Приймаючи постанову у даній справі колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховано наступні норми законодавства та обставини справи.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори або інші правочини.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України).

Відповідно до частин 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням наведеного, колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що обов`язок ПП "Ранг" щодо повернення майна позивачу передбачений договором, згідно п.2.1.3. якого, зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю по першій вимозі, в межах строку який необхідний для підготовки технологічного транспорту та обладнання, що використовується для відвантаження. Однак, на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій, матеріали справи не містять доказів повернення майна ПП "Ранг" позивачу, а отже й вимога останнього про повернення майна не виконана.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, в силу яких, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання є обгрунтованим, оскільки останні доведені позивачем та підтверджені належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При цьому, сторонами в договорі відповідального зберігання від 29.12.2011р. за неповернення майна поклажодавцю передбачено нарахування неустойки у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

Враховуючи те, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання по договору, а нарахування неустойки здійснено позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача сплати неустойки в сумі 53735,25грн. за період з 22.09.2012р. по 05.12.2012р., а місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення неустойки з відповідача на користь позивача.

Твердження ПП "Ранг" стосовно неотримання претензійних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо повернення майна розцінюнються апеляційним судом критично, оскільки матеріали справи містять лист №01-1463/12 від 03.09.2012р., з відміткою відповідача від 07.09.2012р. про отримання та повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається факт отримання 20.09.2012р. Приватним підприємством "Ранг" претензії №1 від 18.09.2012р. з вимогою позивача про повернення майна.

Отже, у зв`язку з вищенаведеним суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки останні не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Ранг" - без задоволення.

Крім того, при поданні апеляційної скарги, скаржником було сплачено в дохід держави 150 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Розміри ставок судового збору визначаються згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки даний спір носить майновий характер, то згідно з під п. п.1, 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат станом на 1 січня календарного року, а за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. №5515-VI встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік: у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень.

Виходячи з вищенаведеного скаржник при поданні апеляційної скарги повинен сплатити 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (197028,95 грн.), тобто 1970 грн. 29 коп. судового збору в дохід держави, з врахуванням факту часткової проплати в суму 150 грн., здійсненої скаржником згідно квитанції №21 від 22.03.2013р., сума судового збору, яку останній повинен сплатити складає 1820 грн. 29 коп..

Вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. у даній справі щодо доплати вищевказаної суми скаржником проігноровані.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про стягнення з ПП "Ранг" в дохід Державного бюджету України недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1820 грн. 29 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р. у справі №5019/1910/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ранг" - без задоволення.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ранг" (33028, м.Рівне, вул.Гетьмана Мазепи 4а/6а, код ЄДРПОУ 32424281) в дохід Державного бюджету України 1820 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять) 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

3. Справу №5019/1910/12 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.