Рішення

від 15.04.2013 по справі 24/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.13 р. Справа № 24/250

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Юровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго", м. Горлівка

до відповідача Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

про стягнення 1 957 180,50 грн.

за участю представників:

від позивача: Цацуліна Т.О. - за дов. №15-13Д від 31.12.2012р.

від відповідача: Ситник О.В. - за дов. №юр/7712 від 28.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 1 957 180,50 грн., з яких борг за договором № 2041 від 28.02.2005р. за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. - 500 958,91 грн., 3% річних від суми боргу, що утворилась за лютий 2011р. - 8 646,70 грн., інфляційні від суми боргу, що утворилась за лютий 2011р. - 19 808,44 грн., пеня від суми боргу, що утворилась за лютий 2011р. - 38 717,96 грн., а також суми донарахованих за невиконання грошових зобов'язань, стягнутих рішеннями суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р. - 3 % річних в загальному розмірі 305 588,06 грн., інфляційних в загальному розмірі 1 012 222,91 грн. та пені в загальному розмірі 71 237,52 грн., крім того, судові витрати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду у копіях договір № 2041 від 28.02.2005р. з додатками та додатковими угодами, акт прийому-передачі активної електроенергії у лютому 2011 року та відповідний рахунок на оплату, довіреність від 01.01.2011р., рішення господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р., позовні заяви, розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме, борг за договором №2041 від 28.02.2005р. за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. у сумі 500 958,91грн. Крім того, відповідач стверджує, що розрахунок позивача 3% річних, пені, інфляційних за прострочення оплати за спожиту активну електроенергію у лютому 2011 року є помилковим - не відповідають один одному період та кількість днів прострочки, взятий не вірний індекс інфляції. Згідно розрахунку відповідача 3% річних складають - 8 626,51 грн., інфляційні - 19 537,40 грн. Відповідач, також посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, просив зменшити розмір пені на 50%.

Крім того, за твердженням відповідача, позивачем неправомірно об'єднано у одному позові вимоги, які не є однорідними, оскільки в одному випадку мають місце неналежне виконання договору на поставку електроенергії, а в іншому - невиконання окремих рішень суду. Також відповідач зазначає, що прийняття рішень господарським судом про стягнення боргу з відповідача є новацією, яка відміняє старі зобов'язання. На думку відповідача, наданий позивачем розрахунок цих сум є невірним, оскільки позивачем: по-перше, невірно розраховано совокупний індекс інфляції; по-друге, інфляційна складова розрахована позивачем не тільки на суму основного боргу, а і на суму стягнутих інфляційних; по-третє, позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимог за рішеннями суду по справам № 26/191 від 25.10.2007р., № 20/164 від 02.09.2008р.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду баланс підприємства за 1.10.2011р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2011р., витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна ОКП «Донецьктеплокомуненерго», лист ВДВС Ворошиловського РУЮ м. Донецька про кількість наказів на примусовому виконанні про стягнення з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь юридичних осіб боргу, виписку з Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», статутні документи підприємства.

Позивач у запереченні № 51юр-50548/11 від 19.12.2011р. заперечив проти зменшення відповідачу розміру пені з посиланням на те, що тяжкий фінансовий стан не є винятковою обставиною, крім того, винятковість таких обставин повинна бути підтверджена певними засобами доказування, яких відповідач не надав. Також, позивач зазначив, що поставляє електроенергію відповідачу, яку купує у ДП «Енергоринок» на підставі договору № 4863/01 від 19.08.2008р., яким в свою чергу передбачено за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати електроенергії нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення (п.7.3.2 договору). Крім того, у випадку прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 30 днів позивач сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Так , невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати електроенергії призвело до виникнення боргу у позивача перед ДП «Енергоринок», що підтверджується рішеннями суду.

На підтвердження таких доводів позивач надав суду: копію договору з ДП «Енергоринок» № 4863/01 від 19.08.2008р., копію акту звірки № 05/72-6492 від 01.10.2009р., копії претензій ДП «Енергоринок», копію першого аркушу постанови про арешт боржника.

Ухвалами суду від 26.12.2011р. призначено судову економічну експертизу у справі № 24/250, проведення якої доручено судовому експерту Кравець Ларисі Олексіївні та зупинено провадження у справі.

На вирішення експерту поставлено наступні запитання: 1) На яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" внаслідок інфляційних процесів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. за договором про постачання електроенергії №20/41 від 28.02.2005р. про постачання електроенергії за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р.; 2) На яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" внаслідок нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. за договором про постачання електроенергії №20/41 від 28.02.2005р. про постачання електроенергії за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р.; 3) На яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" внаслідок нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. за договором про постачання електроенергії №20/41 від 28.02.2005р. про постачання електроенергії за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р.; 4) На яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" з врахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, стягнутий рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., 20/164 від 02.09.2008р., 7/76 від 27.04.2009р., 20/172 від 31.08.2010р., 20/66 від 28.04.2011р. за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р.; 5) На яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" внаслідок нарахування пені, стягнутого за рішенням суду №38/50, за період, визначений ПАТ „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р.

За висновком судової економічної експертизи № 2/11/53 від 22.02.2013р. (т.2 а.с.10-27) борг ОКП «Донецьктеплокомуненерго» внаслідок інфляційних процесів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію у лютому 2011 року за договором про постачання електричної енергії № 2041 від 28.02.2005р., за період визначений ПАТ „Донецькобленерго" у позовній заяві збільшився на 19 808,44 грн., 3% річних за цими зобов'язаннями склали 8 729,04 грн., пеня, згідно умовам, визначених позивачем у позовній заяві № 51юр-41645/11 від 18.10.2011р. - 39 143,42 грн.

Також, згідно проведеному дослідженню борг ОКП «Донецьктеплокомуненерго» стягнутий рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р.за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві збільшився внаслідок інфляційних процесів на 1 023 247,55 грн. та 3 % річних - 307 877,50 грн. Борг ОКП «Донецьктеплокомуненерго», стягнутий рішенням суду № 20/66, внаслідок нарахування пені збільшився на 70 396,73 грн.

Ухвалою від 04.03.2013р. провадження у справі № 24/250 поновлено з 26.03.2013р.

Ухвалою від 26.03.2013р. змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" на Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Донецькобленерго".

Позивач у поясненнях № 51юр-2040/13 від 26.03.2013р. пояснив різницю між своїм розрахунком та висновком експерта щодо нарахування 3% річних, пені та інфляційних на суму боргу за активну електроенергію, спожиту у лютому 2011р. тим, що 3% річних та пеня позивачем розраховані за період з 05.03.2011р. по 30.09.2011р., тоді як експертом проведено розрахунок з 03.03.2011р. по 30.09.2011р., а сума інфляційних нарахувань у розмірі 19 808,44 грн., яка розрахована позивачем, є аналогічною до експертного висновку. Позивач також не погодився з розрахунком 3% річних, пені та інфляційних, нарахованих на суму боргу, за рішеннями суду. Так, позивачем проведено нарахування на суму боргу по активній електроенергії за рішеннями суду без боргу за реактивну електроенергію, оскільки даний борг на дату пред'явлення позову було сплачено відповідачем, в той час як експертом нарахування 3% річних проводилось з урахування боргу як за активну так і за реактивну електроенергію, стягнутих відповідними рішеннями. При розрахунку пені на суму боргу, стягнутого рішенням № 20/66 від 28.04.2011р. експертом було встановлено інший період ніж позивачем, а саме за грудень 2010р. - з 16.03.20111р. по 03.07.2011р.; за січень 2011р. - з 16.03.2011р. по 01.08.2011р., а різниця між сумами інфляційних позивача та експерта склалася внаслідок того, що експерт проводив нарахування інфляційних на борг з урахуванням сум інфляційних, стягнутих відповідними рішеннями суду (т.2 а.с. 59).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, наголосив, що сума заборгованості за активну електроенергію за лютий 2011р. у сумі 500 958,91 грн. сплачена у повному обсязі, про що свідчать платіжне доручення № 14 від 21.12.2012р., копії реєстрів оплати, а також акт звірки розрахунків від 19.03.2013р. на підставі чого просив припинити провадження по справі відносно вимог щодо стягнення інфляційних, 3% річних та пені. Щодо розрахунку інфляційних по рішенням суду, то експертом нарахована інфляція не тільки на суму неоплаченого основного боргу, а також і на суми інфляції, стягнуті рішеннями суду, тобто інфляцію на інфляцію. Крім того, при розрахунку інфляційних та 3% річних по рішенню суду № 7/76 від 27.04.2009р. нарахована інфляція на суму заборгованості по реактивній електроенергії у розмірі 3 887,54 грн., яка сплачена відповідачем 30.04.2009р., про що свідчить платіжне доручення № 916. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 305 588,06 грн. та суми інфляційних у сумі 1 012 222,91 грн., розмір пені зменшити на 50 %.

Розгляд справи відкладався згідно ст.. 77 ГПК України.

У судовому засіданні, що відбулось 15.04.2013р., позивач підтримав позовні вимоги в частині нарахованих санкцій, а відповідач підтримав свої заперечення проти позову та клопотання про зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд ВСТАНОВИВ:

До приведення статутних документів у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», про що свідчать відповідні Статутні документи підприємства.

28.02.2005р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 2041 (т.1 а.с.8), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами. Згідно із п 2.2.3 - п.2.2.4 Договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №6 „Графік зняття показів засобів обліку електроенергії" та Додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію", а також оплачувати послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно з Додатком №10 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії».

Пунктом 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі.

Пунктом 3 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору встановлено, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів. Якщо на 5 день після отримання рахунку не надійде оплата, то на 7 день постачальник має право припинити електропостачання (т.1 а.с.12).

Відповідно до п.9.5 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 28.02.2006р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії терміну договору жодною з сторін не буде заявлено про його припинення або перегляд його умов.

01.03.2011р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено новий договір про постачання електричної енергії № 9999 (93), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 9.1 договору № 9999 від 01.03.2011р. сторони встановили, що з дати набрання чинності цього договору серед інших припиняє свою дію в частині зобов'язань постачальника продавати електричну енергію споживачу договір про постачання електричної енергії № 2041 від 28.02.2005р.

В частині розрахунків за продану електричну енергію, перетікання реактивної електроенергії, господарсько-правовій відповідальності, а також в частині відповідальності за порушення грошових зобов'язань, екологічної складової (за наявності), крім перелічених договорів у п. 9.1, договір № 2041 від 28.02.2005р. втрачає чинність після здійснення в повному обсязі всіх розрахунків.

Відповідно до п. 9.10 договір № 9999 від 01.03.2011р. набирає чинності з 01.01.2011р. і укладається на строк до 31 грудня 2011р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв без заперечень у лютому 2011 року у тому числі й активну електроенергію в обсязі 882541 кВт/год, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі електроенергії (т.1 а.с.17).

25.02.2011р. відповідач отримав від позивача рахунок на оплату активної електроенергії спожитої у лютому 2011р. з врахуванням генерації, на суму 800 958,91 грн. (т.1 а.с. 22).

Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом, заборгованість ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зі сплати вартості активної електричної енергії спожитої у лютому 2011р. складала 500 958,91 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив борг з активної електроенергії спожитої у лютому 2011р. у розмірі 500 958,91 грн., про що свідчать платіжне доручення № 14 від 21.12.2012р., копії реєстрів оплати, а також акт звірки розрахунків від 19.03.2013р. (т.2 а.с. 75,76,82).

Враховуючи такі обставини, провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу з активної електроенергії спожитої у лютому 2011р. у розмірі 500 958,91 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на заборгованість з активної електроенергії 3% річних за період 05.03.2011-30.09.2011рр. у сумі 8 646,70 грн., інфляційних за період 01.03.2011-30.06.2011рр. в сумі 19 808,44 грн. та пені за період 05.03.2011-02.09.2011рр. в сумі 38 717,96 грн. суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши наведений у позові розрахунок 3% річних за період 05.03.2011-30.09.2011рр. у сумі 8 646,70 грн., інфляційних за період 01.03.2011-30.06.2011рр. в сумі 19 808,44 грн. та пені за період 05.03.2011-02.09.2011рр. в сумі 38 717,96 грн. за допомогою програмного комплексу «Законодавство», суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним. Аналогічного результату в частині визначення розміру інфляційних процесів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. дійшов судовий експерт у своєму висновку № 2/11/53 від 22.02.2012р. (т.2 а.с.10-27). Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача донарахованих на заборгованість, стягнуту рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р. - 3 % річних в загальному розмірі 305 588,06 грн., інфляційних в загальному розмірі 1 012 222,91 грн. та пені в загальному розмірі 71 237,52 грн., суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду по справі № 26/191 від 25.10.2007р. з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 2 243 163,99 грн. (т.1 а.с.30).

Рішенням господарського суду по справі №20/164 від 02.09.2008р. стягнуто з відповідача заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 252 502,54 грн. (т.1 а.с.32).

Рішенням господарського суду по справі № 7/76 від 27.04.2009р. на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" було стягнуто з відповідача заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 319 321,88 грн. (т.1 а.с.35).

Рішенням господарського суду по справі № 20/172 від 31.08.2010р. стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" 904 383,87 грн. боргу за активну електроенергію (т.1 а.с.38).

Рішенням господарського суду по справі № 20/66 від 28.04.2011р. було стягнуто з відповідача заборгованість за активну електроенергію - 1 382 657,94 грн. (т.1 а.с.46).

Вказані рішення набрали чинності.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені рішеннями господарського суду у вищезазначених справах мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/250.

Відповідач не надав суду доказів оплати стягнутої за вище переліченими судовими рішеннями суми основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, тому твердження відповідача про те, що ухвалення господарськими судами рішень про стягнення боргу за договором про постачання електроенергії №2041 від 28.02.2005р. є новацією згідно ст.604 ЦК України - безпідставні. Аналогічної правової позиції дотримується також і Вищий господарський суд України у постанові від 25.10.2010р. по справі № 20/242.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не сплатив до цього часу у повному обсязі основний борг за договором №2041 від 28.02.2005р., стягнутий за рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р., то позовні вимоги про стягнення донарахованих 3% річних та інфляційних на ці суми основного боргу є обґрунтованими.

Як вбачається, позивач здійснив донарахування на заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 2 243 163,99 грн., стягнуту на підставі рішення суду по справі №26/191 від 25.10.2007р., 3% річних у розмірі 201 880,38 грн. за період з 01.10.08 р. до 30.09.11р. та інфляційні - 713 326,15 грн. за період з 01.01.09 р. до 30.06.11 р.

На заборгованість з активної електроенергії у розмірі 252 502,54 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 20/164 від 02.09.2008р., позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальному розмірі 22 724,74 грн. за період з 01.10.2008 р. до 30.09.2011р. та інфляційні - 80 295,80 грн. за період з 01.10.08 р. до 30.06.11 р.

На заборгованість з реактивної електроенергії у розмірі 319 321,88 грн., стягнуті за рішенням суду по справі № 7/76 від 27.04.2009р., позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальному розмірі 24 250,38 грн. за період з 21.03.09 до 30.09.11. та інфляційні 66 099,46 грн. за період з 01.04.09р. до 30.06.11р.

Рішенням господарського суду по справі № 20/172 від 31.08.2010р. було стягнуто з відповідача заборгованість з активної електроенергії у розмірі 904 383,87 грн. На цю заборгованість позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальній сумі 34 118,07 грн. за період з 29.06.10р. по 30.09.11р. та інфляційні на загальну суму 98 577,84 грн. за період з 01.06.10 р. до 30.06.11 р.

На заборгованість з активної електроенергії у розмірі 1 382 657,94 грн., стягнутої за рішенням суду по справі № 20/66 від 28.04.2011р., позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальній сумі 22 614,49 грн. за період з 16.03.11р. до 30.09.11р., інфляційні на суму 53 923,66 грн. за період з 01.03.11 р. до 30.06.11 р. та пеня у сумі 71 237,34 грн. за період з 16.03.11р. по 02.08.11р.

Враховуючи великий обсяг первинних документів, ухвалами суду від 26.12.2011р. було призначено судову економічну експертизу у справі № 24/250, проведення якої доручено судовому експерту Кравець Ларисі Олексіївні та зупинено провадження у справі (т.2 а.с.10-27).

На вирішення експерту поставлено у тому числі і запитання стосовно того, на яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" з врахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, стягнутий рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., 20/164 від 02.09.2008р., 7/76 від 27.04.2009р., 20/172 від 31.08.2010р., 20/66 від 28.04.2011р. за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р.; 5) На яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" внаслідок нарахування пені, стягнутого за рішенням суду №38/50, за період, визначений ПАТ „Донецькобленерго" у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р. (питання №№ 4 і 5).

За висновком судової економічної експертизи № 2/11/53 від 22.02.2013р. (т.2 а.с.10-27) борг ОКП «Донецьктеплокомуненерго» стягнутий рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., 20/164 від 02.09.2008р., №7/76 від 27.04.2009р., №20/172 від 31.08.2010р., №20/66 від 28.04.2011р. за період, визначений Публічним акціонерним товариством „Донецькобленерго" у позовній заяві збільшився внаслідок інфляційних процесів на 1 023 247,55 грн. та 3% річних - 307 877,50 грн. Борг ОКП «Донецьктеплокомуненерго», стягнутий рішенням суду № 20/66, внаслідок нарахування пені збільшився на 70 396,73 грн.

Суд враховує, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Дослідивши наданий експертний висновок № 2/11/53 від 22.02.2013р. у сукупності з матеріалами справи суд дійшов висновку, що при визначенні на яку суму збільшився борг Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго", стягнутий за рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., 20/164 від 02.09.2008р., №7/76 від 27.04.2009р., №20/172 від 31.08.2010р., №20/66 від 28.04.2011р., внаслідок нарахування інфляційних та 3% річних, судовим експертом проведено розрахунок виходячи з суми боргу як по активній, так і по реактивній електроенергії, у той час як позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні та 3% річних виходячи лише з боргу за активну електроенергію, стягнуту переліченими судовими рішеннями.

Крім того, експертом зроблено розрахунок інфляційних на суму заборгованості, стягнуту за рішеннями суду з урахуванням інфляційних, тобто «інфляцію на інфляцію», що є порушенням ст. 625 ЦК України. Три відсотки річних та інфляційні є мірою відповідальності за порушення грошових зобов'язань за договором, але не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.ст.11,509 ЦК України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст.115 ГПК України). У той же час, чинне законодавство не містить норм, які б передбачали відповідальність за невиконання рішень господарського суду у вигляді нарахування інфляційних та річних.

Отже, в цій частині суд вважає необґрунтованим розрахунок експерта, тому не приймає його до уваги.

Перевіривши за допомогою інформаціно-пошукового програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок в частині визначення на яку суму збільшився борг відповідача, стягнутий за рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., 20/164 від 02.09.2008р., №7/76 від 27.04.2009р., №20/172 від 31.08.2010р., №20/66 від 28.04.2011р. внаслідок донарахування 3% річних та інфляційних за період, визначений у позовній заяві №51юр-41645/11 від 18.10.2011р., суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 305 588,06 грн. та інфляційних у розмірі 996 427,13 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 237,52 грн., нарахованої на заборгованість стягнуту за рішенням по справі №20/66 суд зазначає наступне.

Дослідивши наданий експертний висновок № 2/11/53 від 22.02.2013р. з питання суду в частині визначення на яку суму збільшився борг відповідача, стягнутий за рішенням господарського суду Донецької області по справі №20/66, внаслідок нарахування пені, суд вважає його обгрутованим, оскільки експертом розраховано пеню за період з 16.03.2011р. по 03.07.2011р. - по зобов'язанням грудня 2010р., та за період з 16.03.2011р. по 01.08.2011р. - по зобов'язанням січня 2011р. з урахуванням ст.ст. 253, 258 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, а позивачем пред'явлено до стягнення розмір пені за період з 16.03.2011р. по 05.07.2011р. - по зобов'язанням грудня 2010р., та за період з 16.03.2011р. по 02.08.2011р. - по зобов'язанням січня 2011р. з перевищенням шестимісячного строку для нарахування. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 70 396,73 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % суд зазначає наступне.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню. Правовий аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

За приписами статей 218 ГК України та 614 ЦК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно ч.2 ст.218 ГК України не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від відповідальності, у тому числі доказів вжиття заходів для уникнення порушення грошових зобов'язань за спірним договором; не надав доказів невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Матеріали справи свідчать, що умови договору, укладеного між сторонами у цій справі, не ставлять у залежність порядок розрахунків від фінансового стану покупця та/або від розрахунків кінцевих споживачів послуг покупця, чи порядку формування тарифів на послуги відповідача з боку держави. Докази внесення сторонами відповідних змін у цей договір в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пред'явлених до стягнення санкцій.

За приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться зокрема витрати на оплату судового збору (держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка, до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк, про стягнення 1 957 180,50 грн., з яких борг за договором № 2041 від 28.02.2005р. за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. - 500 958,91 грн., сума 3% річних від суми боргу, що утворилась за лютий 2011р. - 8 646,70 грн., інфляційні - 19 808,44 грн., пеня - 38 717,96 грн., а також суми донарахованих на заборгованість, стягнуту рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р. - 3 % річних в загальному розмірі 305 588,06 грн., інфляційних в загальному розмірі 1 012 222,91 грн. та пені в загальному розмірі 71 237,52 грн. - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" боргу за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. у розмірі 500 958,91 грн. за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" (83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) 3% річних від суми боргу, що утворилась за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. - 8 646,70 грн., інфляційні від суми боргу, що утворилась за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. - 19 808,44 грн., пеня від суми боргу, що утворилась за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р.- 38 717,96 грн., донараховані на суму основного боргу, стягнуту рішеннями Господарського суду Донецької області по справі №26/191 від 25.10.2007р., по справі №20/164 від 02.09.2008р., по справі №7/76 від 27.04.2009р., по справі №20/172 від 31.08.2010р., по справі №20/66 від 28.04.2011р. - 3% річних в загальному розмірі 305 588,06 грн., інфляційні в загальному розмірі 996 427,13 грн., пеню в загальному розмірі 70 396,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, державне мито та судовий збір у загальній сумі 14 578,09 грн., витрати на проведення судової експертизи - 11 072,27 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2013р.

Суддя Величко Н.В.