Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/3089/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3089/13 09.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков і компанія»

про стягнення 21 495,28 грн. та розірвання договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не звились;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков і компанія» (надалі - відповідач) про стягнення 21 495,28 грн., з яких 17 000,00 грн. основного боргу, 2 589,59 грн. пені, 1 042,36 грн. 3% річних, 863,33 грн. інфляційних втрат та про розірвання Договору доручення №564 від 18.10.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не здійснив комплекс юридичних дій пов'язаних з отриманням позивачем ліцензії на будівельну діяльність.

Під час перебування справи в провадження позивачем було уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення суму в розмірі 20 205,14 грн., з яких 17 000,00 грн. основного боргу, 1299,45 грн. пені, 1 042,36 грн. №% річних, 863,33 грн. інфляційних втрат

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013р., в справі було порушено провадження суддею Спичак О.М., справі присвоєно №910/3089/13, розгляд було призначено на 07.03.2013р.

У зв'язку з перебуванням судді Спичак О.М. у відпустці, матеріали справи №910/3089/13, згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.03.2013р., були передані для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою суду від 11.03.2013р. справу було прийнято до провадження суддею Морозовим С.М. та призначено до слухання на 26.03.2013р.

Представники відповідача в судове засідання 26.03.2013р. не з'явились, заяв та клопотань до суду не надіслали, вимог ухвали суду від 11.03.2013р. не виконали, розгляд справи було відкладено до 09.04.2013р.

В судове засідання 09.04.2013р. представники сторін не з'явились.

Від позивача після проведення судового засідання до суду надійшло електронне повідомлення та заява, про не можливість прибуття вчасно в судове засідання у зв'язку з затримкою потягу №171 Суми-Київ (затримка на 50 хвилин у зв'язку з затопленням залізничних шляхів). У зв'язку з викладеним представник позивача просив суд відкласти розгляд справи.

З огляду на те, що вказане електронне повідомлення та заява надійшли після закінчення судового засідання, то відповідний процесуальний розгляд зазначених повідомлення та заяви, судом не може бути здійснений, а тому вказані заява та електронне повідомлення долучаються до матеріалів справи без надання їм належної правової оцінки.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивачів та відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2010 року між позивачем (довіритель за Договором) та відповідачем (повірений за Договором) було укладено Договір доручення №264 (надалі - Договір), у відповідності до 1.1 якого позивач доручає, а відповідач прийняв на себе зобов'язання від імені і за рахунок позивача здійснити комплекс юридичних дій пов'язаних з отриманням на ім'я позивача ліцензії на будівельну діяльність на наступні види робіт:

Код Назва

Проектування внутрішніх інженерних мереж систем і споруд

2.04.01 Водопроводу і каналізації

2.04.02 Опалення, вентиляції та кондиціонування повітря

2.04.05 Електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення

Монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем приладів і засобів

3.03.01 Опалення

3.03.02 Водопроводу і каналізації

3.03.04 Вентиляції та кондиціонування повітря

3.03.05 Електропостачання і електроосвітлення

Відповідно до умов п.п. 1.2. Договору-1 позивач зобов'язався оплатити роботи відповідача в сумі 17 000,00 грн., в т.р. ПДВ 2 833,33 грн., при цьому кошти повинні бути сплачені до початку виконання робіт, але не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору відповідач зобов'язався виконати доручення в термін до 30 робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок відповідача згідно з п. 1.2. даного Договору, а також отримання всіх необхідних документів згідно п. 2.2.2.

Позивач зобов'язався надати відповідачу всю необхідну для виконання даного Договору інформацію та документи. (п. 2.2.2. Договору).

Платіжним документом №805 від 20.10.2010р. на суму 17 000,00 грн. позивачем було здійснено передоплату вартості робіт відповідача за Договором (належним чином засвідчена копія виписки по рахунку №2600203560682/UAN за 20.10.2010р. міститься в матеріалах справи).

Однак, як зазначено позивачем, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя..

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. (ст. 1001 ЦК України).

Статтею 1004 ЦК України встановлено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника. (стаття 1005 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За умовами ч.ч. 1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом №7 від 28.03.2011р. позивач вимагав відповідача повернути сплачені позивачем кошти в розмірі 17 000,00 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань. Зазначений лист відповідачем отриманий 07.04.2011р., згідно відомостей наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачем виконано його зобов'язання за Договором, зокрема, перераховано грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн., тому за відсутності доказів щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених Договором, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 000,00 грн. передоплати в повній мірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 299,45 грн. пені, розрахованої із вартості не здійснених відповідачем по Договору дій за період з 20.11.2010р. по 19.05.2011р.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, «триманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 3. ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 4.6. Договору сторонами узгоджено, що відповідач відповідає перед позивачем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактичного сплаченої суми по Договору та нараховується за кожен день прострочки.

Оскільки за Договором не передбачено порядку та строку повернення відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем, у разі не виконання повіреним дій покладених на нього умовами Договору, то необхідність виконання відповідачем грошового зобов'язання наступає з моменту отримання останнім вимоги про повернення коштів в порядку ст. 530 ЦК України.

Як зазначено вище, вимогу про повернення коштів відповідачем отримано 07.04.2011р.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок пені, суд вважає його помилковим та необґрунтованим, оскільки період, за який позивачем здійснюється нарахування пені не відповідає встановленим законодавством межам.

Керуючись вищезазначеними нормами та з урахуванням семиденного терміну, наданого відповідачу з моменту отримання останнім вимоги для повернення позивачу перерахованих останнім за Договором коштів, то пеня, розрахована із вартості не здійснених відповідачем по Договору дій, повинна нараховуватись за період з 16.04.2011р. по 15.10.2011р. з урахуванням того, що останній день терміну припадає на вихідний день.

Таким чином, за розрахунками суду, за порушення відповідачем умов Договору щодо виконання прийнятих на себе зобов'язань, з останнього підлягає стягненню пеня в розмірі 1 313,89 грн., нарахована за наступним чином: 17 000,00 грн. (сума боргу) * 182 (кількість днів прострочки з 16.04.2011р. по 15.10.2011р.) * 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період)/365/100.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1 299,45 грн., заявлена позивачем до стягнення.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за порушення виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором підлягає задоволенню в сумі 1 299,45 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 863,33 грн. інфляційних втрат та 1 042,36 грн. 3% річних.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок 3% річних, судом визнано його необґрунтованим з огляду на те, що позивачем не враховано момент виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення коштів.

Таким чином, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з останнього, за розрахунками суду, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 835,56 грн. (нарахованих за період з 16.04.2011р. по 03.12.2012р.).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 835,56 грн.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок інфляційних втрат, судом визнано його необґрунтованим, оскільки інфляційне збільшення суми заборгованості в розмірі 17 000,00 грн. за період з 16.04.2011р. по 31.10.2012р. дорівнює «-70,58», тобто має мінусову позначку.

А тому, з урахуванням викладеного, зважаючи на те, що за період з 16.04.2011р. по 31.10.2012р. інфляційне збільшення суми заборгованості відсутнє, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про розірвання Договору, у зв'язку із істотним порушенням відповідачем його умов щодо виконання зобов'язань, встановлених п. 1.1. Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за тям суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою ною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Дослідивши Договір, судом встановлено що, відповідачем допущено тривале порушення строку виконання умов Договору, передбаченого п. 1.1., що є порушенням істотної умови Договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати за Договором те, на що він розраховував, а саме, отримання комплексу юридичних дій пов'язаних з отриманням на ім'я позивача ліцензії на будівельну діяльність, отже таке порушення має наслідком розірвання Договору на вимогу сторін.

З огляду на викладене, позовна вимога щодо розірвання Договору доручення №564 від 18.10.2010р. є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище викладене, у зв'язку з відсутністю контррозрахунку відповідача щодо заявлених вимог, позовні вимоги в справі №910/3089/13 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 17 000,00 грн., суми пені в розмірі 1 299,45 грн. та суми 3% річних в розмірі 835,56 грн. Також, підлягає задоволенню вимога позивача про розірвання Договору доручення №564 від 18.10.2010р.

Судовий збір позивача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у розмірі 2 776,37 грн., відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков і компанія» (код ЄДРПОУ 36620572, адреса: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С» (код ЄДРПОУ 30653885, адреса: 40035, м. Суми, вул. Харківська, 16/1 кв. 37) суму основного боргу в розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), пеню в розмірі 1 299,45 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять гривень 45 копійок), 3% річних в розмірі 835,56 грн. (вісімсот тридцять п'ять гривень 56 копійок) та судовий збір в розмірі 2 776,37 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 37 копійок).

3. Розірвати Договір доручення №564 від 18.10.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива-С» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков і компанія».

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Морозов