Постанова

від 16.04.2013 по справі 5011-30/13131-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-30/13131-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання - Петров Д.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.04.2012 року по справі № 5011-30/13131-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 15.02.2013 року) по справі № 5011-30/13131-2012 (суддя - Ващенко Т.М.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСЛ»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Київській області

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЛ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про:

- визнання правовідношення за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 431 від 17.11.06. такими, що припинились;

- зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області прийняти майно з оренди від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" шляхом підписання акту приймання-передачі майна до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 431 від 17.11.06.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано припиненим правовідношення між товариством з обмеженою відповідальністю «КСЛ» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 431 від 17.11.06; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області прийняти майно з оренди від товариства з обмеженою відповідальністю «КСЛ» шляхом підписання акту приймання-передачі майна до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 431 від 17.11.06; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЛ» 1 073,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, не прийнято до уваги той факт, що до Регіонального відділення не надавалось пропозицій по розірванню договору, таким чином договорі оренди пролонговано до 30.12.2012 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011 30/13131-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 5011-30/13131-2012 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.04.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «КСЛ» на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 5011-30/13131-2012 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року по справі № 5011-30/13131-2012 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.11.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській (відповідач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «КСЛ» (позивач, орендар) укладено договір оренди № 431 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 16-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно 2,996 км. залізничної дороги (майно), розміщене за адресою: Київська область, Рокитянський район, с. Бушево, вул. Гранітна, 1.

На виконання умов договору 17.11.2006 року сторонами підписано акт прийому-передачі майна, а саме: залізничної дороги розукоплектованої, що не може використовуватись за призначенням до її відновлення (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 01.01.2007 року до 30.12.2007 року включно.

Згідно п. 10.6 договору, встановлено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 15.12.2009 року № 1759-VI, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У зв'язку з чим, договір було в подальшому пролонговано до 30.12.2011 року.

Листом № 19/12-1юр від 19.12.2011 року позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди з 01.01.2012 року та просить підписати акт приймання-передачі майна (а.с. 25-27).

Листом від 11.01.2012 року № 10/01-1юр позивачем на адресу відповідача повторно повідомив про закінчення строку дії Договору та проханням підписати акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна (а.с. 29-28).

Однак, зазначені листи залишено без уваги зі сторони відповідача.

Отже, дії позивача свідчать про його відмову від пролонгації договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України.

Крім того, листом від 19.03.2012 року № 13-14-757 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомило ТОВ «КСЛ» про те, що його звернення про підписання акту приймання-передачі від 12.01.2012 року № 12-01юр розглянуто та призначено відповідну зустріч 26.03.2012 року о 10:00 за адресою с. Бушево, вул. Гранітна, 1 для передачі майна за актом (а.с. 92).

Однак, на призначену дату та місце представники відповідача не з'явились, про що складено відповідний акт (а.с. 93).

За даних обставин, укладений між сторонами Договір оренди є припиненим з 30.12.2011 року у зв'язку із закінченням строку його дії.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідних розпорядчих документів відповідачем надано не було, нового договору оренди на спірне майно укладено також не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю, орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Після закінчення терміну дії договору орендодавцем не прийнято орендоване майно та не підписано відповідний акт приймання-передачі майна.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Однак, акт приймання-передачі переданий на підпис орендодавцю не підписаний.

Особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом Договору, та отримання документа (акта), про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання (постанова Верховного суду України від 20.03.12. № 1/5005/5719/2011.).

Таким чином, виконання вимоги прийняти майно з оренди і оформити її відповідним документом (актом) відповідає вимогам чинного законодавства , зокрема. Способам захисту права, передбаченим ст. 16 та ч. 2 ст. 795 ЦК України (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.05.12. № 01-06/658/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11. № 01-06/249 "Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки дія договору припинилась про що було зазначено і в листах позивача, суд визнає вимоги позивача за позовом про визнання правовідношення за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 431 від 17.11.06. такими, що припинились та про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області прийняти майно з оренди від товариства з обмеженою відповідальністю «КСЛ» шляхом підписання акту приймання-передачі майна до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 431 від 17.11.2006 року обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на те, що лист №19/12-1-юр від 19.12.2011 року не є заявою про припинення дії договору, а є, на думку орендодавця, саме повідомленням про бажання достроково розірвати договір оренди, зазначене не береться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі повідомляв відповідача як протягом місяця до закінчення строку дії договору № 431 так і протягом місяця після закінчення троку дії договору про небажання продовжувати його дію.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

З даної статті вбачається, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 25.05.2000 року № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна», із змінами та доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди. За усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін. Отже якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним (частини друга і третя статті 17 Закону).

Таким чином, колегія судів вважає, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства звернувся до відповідача з відповідними заявами про закінчення строку дії договору та з пропозицією прийняти орендоване майно за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 5011-30/13131-2012 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року по справі № 5011-30/13131-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 5011-30/13131-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-30/13131-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.