Рішення

від 19.03.2013 по справі 5023/5102/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.Справа № 5023/5102/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Погорелова О.В. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг", м. Київ Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, м. Київ до Товариства з обмеженю відповідальністю "Гортранс", м. Харків про стягнення 228446,31грн. та розірвання договору та зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гортранс", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг", м. Харків про визнання недійсним та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, визнання недійсним п. 2.4. договору фінансового лізингу № 155/11-АВТ, п. 2.4. додаткового договору № 1 від 18.07.2011 року до договору фінансового лізингу №155/11-АВТ від 29.06.2011 р. за участю представників сторін:

представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Любчик У.В. , дов. №43 від 22.06.2012 року.

представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) - Кривошеєнко О.Ю., дов. від 01.09.2012р.

третя особа - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Богдан - Лізинг" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Гортранс", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по лізингових платежах по Договору фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29 червня 2011 року, в сумі 228446, 31 грн., в тому числі ПДВ - : 35 703 ,71 грн., що складається з: заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, у сумі 214 222,25 грн., в тому числі ПДВ у сумі: : 35 703,71 грн.; винагороди (комісії) 14 224 ,06 грн. Також позивач просить суд розірвати договір фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29 червня 2011 року, укладений між позивачем та відповідачем за первісним позовом та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5 641,93 грн. позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29 червня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 листопада 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2012 року о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 10 грудня 2012р. прийнято до розгляду зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гортранс", м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг", м. Харків про визнання недійсним та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, визнання недійсним п. 2.4. договору фінансового лізингу № 155/11-АВТ, п. 2.4. додаткового договору № 1 від 18.07.2011 року до договору фінансового лізингу №155/11-АВТ від 29.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду від 20 грудня 2012р. залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича.

Ухвалами господарського суду від 26.11.2012р., 10.12.2012р., 20.12.2012р., 14.01.2013р., 25.01.2013р., 07.02.2013р., 07.03.2013р. розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 19.03.2013р. представник позивача за первісним позовом підтримав первісний позов, заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення первісного позову. В наданому через канцелярію господарського суду клопотанні (вх. № 10299), просив залишити зустрічний позов без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, подане клопотання позивача за зустрічним позовом про залишення позову без розгляду, суд задовольняє його з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом не надав суду у повному обсязі витребувані матеріали необхідні для вирішення спору по суті, а також те, що позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з неможливістю надати витребувані судом документи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи в судове засідання 19.03.2013р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів суду не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвал суду про відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу третьої особи, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Матеріали справи містять поштові повідомлення, які свідчать про обізнаність третьої особи про розгляд господарським судом Харківської області даної справи.

У Постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутні в судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гортранс» укладений договорів фінансового лізингу № 155/11-АВТ (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Лізингодавець (позивач за первісним позовом) надає Лізингоодержувачу (відповідач за первісним позовом) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, згідно специфікації (далі - предмет лізингу), для власного користування на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Предметом лізингу є - нові автобуси БАЗ А079.14 (рік випуску - 2011) в кількості п'ятнадцять штук, ціною за одиницю 249258,33 грн., загальною вартістю з ПДВ 20% - 4486650,00 грн.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

На виконання вказаних умов Договору, 08 серпня 2011 року ТОВ «Богдан-Лізинг» (позивач за первісним позовом) передало, а ТОВ «Гортранс» (відповідач за первісним позовом) прийняло нові автобуси БАЗ А079.14 в кількості 15 штук, про що сторонами Договору було складено акт приймання-передачі.

Таким чином, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було, що свідчить про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1) та на умовах договору.

У пунктах 2.2. та 2.5. Договору сторони визначили, що всі лізингові платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Якщо сплата лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати.

Відповідно до п. 2.3. Договору, лізингоодержувач в термін до 30 червня 2011р. включно зобов'язаний сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування частини загальної вартості предмету лізингу на суму (разом з ПДВ 20%) 1426773,36 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу складає (без ПДВ 20%) - 2150326,15 грн. при умові дотримання лізингоодержувчем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів.

Додатком №1 до Договору встановлений Графік сплати лізингових платежів.

18 липня 2011 року, між сторонами укладено додаткову угоду №1 До Договору, якою сторони погодили викласти Додаток №1 до Договору (Графік сплати лізингових платежів) в новій редакції, згідно якої змінено термін виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів (кінцевий термін став 03.08.2014 р.) та зменшилася сума винагороди Лізингодавцю на 56721,54 грн. Таким чином, відповідно Графіку сплати лізингових платежів, Лізінгоодержувач зобов'язаний сплатити: відшкодування (компенсація) частини вартості предмету лізингу, в т.ч. ПДВ 20% - 4486650,00 грн., винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу без ПДВ - 2093604,61 грн.. Загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ 20% за весь час дії Договору дорівнює 6580254,61 грн.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, за кожний розрахунковий період позивачем виставлялись рахунки-фактури № СФ-06001 від 02.07.2012р., № СФ-06215 від 01.08.2012р., №СФ-06361 від 03.09.2012р., які залишились оплаченими не в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.3. Договору, лізингодавець має право відмовитись від Договору, а предмет лізингу повернути на підставі виконавчого напису нотаріуса, у випадку коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

Так, 29.08.2012р. на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від генерального директора ТОВ «Богдан-Лізинг» та головного бухгалтера ТОВ «Богдан-Лізинг» направлено заяву щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, в якій посилаючись на заборгованість ТОВ «Гортранс» перед ТОВ "Богдан-Лізинг" за договором фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29.06.2011р. в сумі 134701,83 грн., просить вчинити виконавчий напис щодо повернення предмету лізингу.

13.08.2012р. нотаріусом Київського нотаріального округу України Михайленком С.А. було вчинено виконавчий напис про повернення предмету лізингу (автобусів БАЗ А079.14 в кількості 15 одиниць) позивачу за первісним позовом, зареєстрований в реєстрі за № 2884.

Станом на 01.11.2012р. за період з 03.07.2012р. по 03.09.2012р. відповідач за первісним позовом не сплатив позивачу за первісним позовом (лізингодавцеві) платіж, що відшкодовує вартість майна, у сумі, яка складає 214 222, 25 грн. та винагороду (комісію) Лізингодавця, згідно Графіку сплати лізингових платежів у розмірі 14224,06 грн., тобто на сьогоднішній день лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, як того вимагають умови Договору.

Станом на 01.11.2012р. прострочення лізингового платежу Лізингоодержувача перед Лізингодавцем складає 121 день та становить 228446,31 грн., включаючи винагороду (комісію), платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом з відповідним позовом до господарського суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем за первісним позовом заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного:

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору відповідач за первісним позовом повинен сплачувати позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

У відповідності до п.2.1. договору лізингу відповідач зобов'язався вчасно, відповідно до графіка оплачувати лізингові платежі.

Позивач за первісним позовом належним чином виконав свої зобов'язання за договором лізингу, надавши відповідачу за первісним позовом в лізинг предмет лізингу, проте, відповідач за первісним позовом в порушення домовленості сторін, станом на 01.11.2012р. (згідно графіка лізингових платежів) має заборгованість в розмірі 228446,31 грн. Станом на дату прийняття рішення по справі відповідач за первісним позовом заборгованість за лізинговими платежами, не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу № 155/11-АВТ, який був укладений між сторонами 29 червня 2011р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договору фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29.06.2011 року документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 228446,31 грн. заборгованості з лізингових платежів належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

У відповідності до п. 8.2 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів , позивач має право розірвати договір або відмовитись від виконання договору в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі якщо заборгованість відповідача за первісним позовом по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем за первісним позовом, відповідач за первісним позовом більше 121 календарний день не сплачує лізингові платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача за первісним позовом про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за № 155/11-АВТ від 29.06.2011р., правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Така ж правова позиція викладена в п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19 березня 2013р. на доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», в якому зазначено: право лізингодавця відмовитися від договору лізингу передбачене частиною 2 статті 7 Закону України «про фінансовий лізинг», а наслідки розірвання такого договору визначено статтею 10 цього Закону, зокрема пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору. У такому випадку не підлягає застосуванню стаття 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,11,16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29 червня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гортранс» (61022, м. Харків, пр. Правди, 1; поштова адреса: 61003, м. Харків, пров. Дубового, 3, код ЄДРПОУ 24665690) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (04176, м. Київ, вул.. Електриків, 26, корпус 87; поштова адреса: 04080, м. Київ вул.. Новокостянтинівська, 8, оф. 33, код ЄДРПОУ 32960732).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортранс» (61022, м. Харків, пр. Правди, 1; поштова адреса: 61003, м. Харків, пров. Дубового, 3, код ЄДРПОУ 24665690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (04176, м. Київ, вул.. Електриків, 26, корпус 87; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул.. Новокостянтинівська, 8, оф. 33, код ЄДРПОУ 32960732) заборгованість по лізингових платежах по Договору фінансового лізингу № 155/11-АВТ від 29 червня 2011 року в сумі 228446, 31 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 5641,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гортранс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг", м. Київ залишити без розгляду.

Повне рішення складено 25.03.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Погорелова О.В. Шатерніков М.І.

справа № 5023/5102/12