Постанова

від 15.04.2013 по справі 5006/41/83/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2013 р. справа №5006/41/83/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А. від позивача:Шевела О.О.- за дов. №295 від 28.10.2011р. від відповідача:Єрмак В.О. - за дов. №б/н від 26.11.2012р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі№5006/41/83/2012 (Головуючий суддя: Колесник Р.М., судді: Говорун О.В., Сажнева М.В.) за позовомДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 708919,08грн., пені в розмірі 268016,11грн., інфляційних в розмірі 19364,86грн., 3% річних в розмірі 56018,73грн. у судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.03.13р. по 03.04.13р., з 03.04.13р. по 10.04.13р.

ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м.Київ, звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 708919,08грн., пені в розмірі 268016,11грн., інфляційних в розмірі 19364,86грн., 3% річних в розмірі 56018,73грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.13р. позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м.Донецьк на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Донецьк заборгованість у сумі 708919,08грн., пеню в розмірі 34004,99грн., 3% річних в розмірі 31523,60грн., інфляційні в розмірі 7543,34грн.

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м.Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.01.13 р. скасувати. Та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м.Донецьк надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м.Київ у судовому засіданні наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2005р. між Українською державною інноваційною компанією та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТаВи» був укладений договір фінансового лізингу №15-51/01/03/05 (далі - договір), відповідно до п.2.1 лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання, придбане лізингодавцем відповідно до «Замовлення на обладнання», що є невід»ємною частиною до даного договору (Додаток №1).

Строк лізингу - з моменту передачі обладнання у лізинг, яким є дата підписання сторонами «Акту приймання-передачі обладнання у користування», до 30 грудня 2011року.

Обладнання передається лізингодавцем та приймається у лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцю лізингових платежів за користування обладнання (п.4.1 договору).

Розмір, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються в «Розрахунку лізингової плати» (Додаток №2), що є невід»ємною частиною даного договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок лізингодавця (п.4.2 договору).

Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.14.1. договору).

Термін дії договору зумовлений строком лізингу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов»язань по ньому(п. 14.2 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Крім того, між сторонами підписані додаткові угоди: №1 від 14.10.2005р., №2 від 31.10.2007р., № 3 від 11.02.2009р., №4 від 30.07.2009р., замовлення на обладнання від 01.03.2005р., розрахунок лізингової плати з графіком сплати лізингових платежів від 01.03.2005р.

У відповідності до вказаних вище додатку №2 та додаткової угоди №3 до договору, відповідач зобов»язаний з 30.09.2011р. по 31.08.2012р. сплатити на користь позивача 708919,08грн., яка відповідачем не сплачена, у зв»язку із чим позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг").

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, предметом стягнення за данною справою є заборгованість, яка виникла після 30.06.2011р. та складає 708919,08грн.

У зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо оплати лізингових платежів, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м.Донецьк заборгованість в розмірі 708919,08грн.

У зв»язку з невиконанням відповідачем грошових зобов»язань позивачем нараховані за період з 01.10.2011р. по 31.08.2012р. пеня в розмірі 268016,11грн., сума збитків від інфляції у розмірі 19 364,86 грн., 3;% річних у розмірі 56 018,73 грн.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, судова колегія вважає, що судом першої інстанціїї невірно зроблений розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Тому позовні вимоги у цій частині слід задовольнити виходячи із розміру заборгованості в сумі 708 919,08 грн.:

період з 01.10.2011р. по 31.08.2012р. інфляційні - 0,00 грн.; 3% річних - 19 577,82 грн.

період з 01.10.2011р. по 01.04.2012р. пеня - 38 789,97 грн. (з урахуванням часткової сплати у розмірі 16 497,76 грн.)

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у позові в частині стягнення інфляційних нарахувань, оскільки у період існування заборгованості тобто з 01.10.2011р. по 31.08.2012р. мала місце не інфляція, а дефляція, тобто в рамках всього часу заборгованості відповідача знецінення коштів позивача не відбулось.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а тому рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі №5006/41/83/2012 підлягає частковому скасуванню.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку про прийняття нового рішення.

Відтак, апеляційна скарга Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі №5006/41/83/2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі №5006/41/83/2012 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТаВи" (83000, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 7, ЄДРПОУ 30483146, р/р 26003301749895 у філії "Головне управління ПІБ в Донецькій області" МФО 334635) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (83003, м.Донецьк, вул.Калужська, 10, ЄДРПОУ 25902086, р/р 2650402513965 у філії АТ "Укрексімбанк" у м.Донецьку, МФО 34817) пеню у розмірі 38 789,97 грн., 3% річних - 19 577,82 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних у розмірі 19 364,86 грн. - відмовити.

В інший частині рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі №5006/41/83/2012- залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А.Шевкова

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.