Постанова

від 12.04.2013 по справі 823/446/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

12 квітня 2013 року Справа № 823/446/13-а

12 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представників позивача - Лобачова Р.В. - за посадою,

Гриценко Л.О. - за довіреністю,

представників відповідача - Барабаш О.П., Вельгана П.О. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електра» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2013 року до суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Електра» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 05.10.2012 № 256/22-11/32584174 з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж», за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2012 року № 0005042301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 77202 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0005032301 від 24.10.2012, яким позивачу збільшеного суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71311 грн., в тому числі за основним платежем 67132 грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) на суму 4179 грн. Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано зазначено в акті перевірки про неможливість фактичного здійснення господарських операцій, повязаних із наданням послуг, відображених ТОВ «Електра» у своїй податковій звітності. Зокрема, 13.08.2012 позивачем отриманий лист відповідача від 06.08.2012 про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин із постачальником ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 та з покупцями щодо подальшої реалізації або використання у господарській діяльності отриманих товарів. В ході підготовки документації позивачем було виявлено відсутність декількох документів, про що було складено акт від 20.08.2012 та повідомлено листом від 23.08.2012 ДПІ у м. Черкасах про втрату документів, та зобов'язалися поновити втрачені документи відповідно до вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у терміни згідно чинного законодавства. З 25.09.2012 по 01.10.2012 відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Електра» з питань взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», про яку позивач дізнався 15.10.2012 рекомендованим листом, тобто позивач дізнався про проведення перевірки після її проведення, чим порушив вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Позивач зауважує, що в період з 20.08.2012 по 19.10.2012 ними віднайдено втрачену первинну документацію щодо взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж», та 19.10.2012 рекомендовіаним листом надіслано на адресу відповідача копії первиних документів. Незважаючи на це, відповідачем не взято до уваги надані документи та винесли оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 25.09.2012 по 01.10.2012 державним податковим ревізором-інспектором проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Електра» з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» за період з 01.04.2011 по 31.08.2011. За результатами перевірки складений акт від 05.10.2012 № 256/22-11/32584174, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п. 44.1 та п. 44.6 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 77202 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на 57996 грн.;

п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на суму 67132 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 14160 грн., за травень 2011 року на суму 19994 грн., за червень 2011 року на суму 16278 грн., за липень 2011 року на суму 8350 грн. за серпень 2011 року на суму 8350 грн.

На підставі акту перевірки від 05.10.2012 № 256/22-11/32584174 відповідачем винесені: податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2012 року № 0005042301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 77202 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0005032301 від 24.10.2012, яким позивачу збільшеного суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71311 грн., в тому числі за основним платежем 67132 грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) на суму 4179 грн.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Черкасах на адресу позивача надіслано запит від 06.08.2012 № 18118/22-2119 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження при взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» за період з 01.12.2010 по 30.09.2011».

23.08.2012 на адресу відповідача надійшов лист позивача, в якому повідомлено, що за період з квітня по вересень 2011 року ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» виконувало роботи по відноленню мереж вуличного освітлення в селах Черкаського району на умовах субпідрядної організації на загальну суму 402 792 грн, в тому числі 67 132 грн. ПДВ, роботи виконано повністю, оплата послуг здійснена в період із травня по вересень 2011 року, заборгованість по взаємних розрахунках відсутня. На запит відповідача від 06.08.2012 ТОВ «Електра» жодної первинної документації не надало, мотивуючи це тим, що у зв'язку із зміною офісного приміщення частину первинної документації за 2009-2011 роки було втрачено.

Суд зауважує, що вказану суму ПДВ протягом квітня-серпня 2011 року товариство включало до складу податковоо кредиту з ПДВ та 335 660 грн. включило до складу валових витрат у 2 та 3 кварталах 2011 року.

В ході перевірки позивача використано акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області від 17.05.2012 № 129/227/35554567 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. За наслідками перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» господарських операцій через відсутність у товариства основних фондів, майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно небідних для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.4 Податкового кодексу України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації(п.44.5 Податкового кодексу України). Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінстерства фінансів України від 25.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (надалі -Положення).

Відповідно до статті 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Крім того, відповідно до пункту 6.2 Положення у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10 - денний строк.

Як вбачається із матеріалів справи позивач на вимогу відповідача (лист від 06.08.2012) повідомив лише про втрату частини документів листом від 23.08.2012 № 69 ( а.с. 45), не надавши при цьому жодного документу на підтвердження господарських операцій. Також позивачем складений акт від 20.08.2012 про виявлення відсутності частини документів, а саме: договору № 64 від 29.07.2011 на загальну суму 3000 грн., договору № 68 від 08.08.2011 на загальну суму 6300 грн., акту виконаних робіт від 01.08.2011 згідно договору № 64, акту виконаних робіт від 10.08.2011 згідно договору № 68, податкову накладну № 407 від 01.08.2011 згідно договору № 64, податкову накладну № 408 від 10.08.2011 зідно договору № 68. Акт підписаний комісією у складі трьох осіб, а саме директором, головним інженером та засновником товариства.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що при виявленні втрати документів, жодних звернень до правоохоронних органів з боку підприємства не було, тобто з аналізу вищенаведених норм, суд вбачає, що в порушення вимог п. 6.2 Положення, позивачем при виявленні втрати документів не видавався наказ про призначення комісії, не було звернення до правоохоронних органів, та до складу комісії не включені представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Суд зауважує, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - закон № 996-14) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 закону № 996-14: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 3 закону № 996-14 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом не підтверджений первинними документами, оскільки позивачем на вимогу відповідача до початку перевірки не надані документи, які підтверджують господарські операції з контрагентом.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують в необґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, позивачем не доведені.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на спірні суми валових витрат не має.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Податкового кодексу України унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем спірних сум валових витрат за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства України, а отже наявні правові підстави для невизнання права позивача на відображення спірних сум в складі податкового кредиту та формування позивачем валових витрат, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржувані рішення винесені відповідно до вищезазначених приписів законодавства, а отже є обґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення -рішення від 24 жовтня 2012 року № 0005042301 та № 0005032301 від 24.10.2012, прийняті ДПІ у м. Черкасах є обґрунтованими, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою діяльністю «Електра» є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 17 квітня 2013 року