Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-11581/12/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11581/12/0170/18

09.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 14.11.12 у справі № 2а-11581/12/0170/18

за позовом Закритого акціонерного товариства "Майбел" (вул. Севастопольська, 62, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.12 у справі № 2а-11581/12/0170/18 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 11.10.2012 р. №0004432204 та №0004442204; стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Майбел" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 34,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

У судове засідання 09.04.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 18.09.2012 по 24.09.2012 працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Металайн -Д" за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011р. За результатами перевірки складений акт від 01.10.2012 № 6687/22-8/22229967 (а.с.10-32).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.10.2012 №0004432204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1483,75 грн., з яких за основним платежем 1187,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 296,75 грн. (а.с.35) та № 0004442200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 4 кв. 2010 р. у розмірі 5933,00 грн., 1 кв. 2011 р. у розмірі 5933,00 грн., 2 кв.2011 р. у розмірі 5933,00 грн. (а.с.34).

З акту перевірки вбачається, що між ЗАТ "Майбел" - покупцем та ТОВ "Металайн -Д" - продавцем укладений договір купівлі продажу №14 від 02.03.2010, який передбачав, що продавець зобов'язується на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати продукцію, іменуємо в подальшому "Товар" (а.с.51-52).

На виконання вказаного договору ТОВ "Металайн -Д" 04.03.2010 видано позивачу податкову накладну № 77 від 04.03.2010р. на суму 7119,70 грн. у т.ч. ПДВ - 1186,61 грн. 21.05.2010 у зв'язку із поверненням частини товару сторонами оформлена коригуюча податкова накладна від 21.05.2010р. (а.с. 56), відповідно до якої сума, яка підлягає коригуванню без урахування ПДВ складає "-583,31 грн.", а податкове зобов'язання продавця та податковий кредит покупця зменшився на суму у розмірі "-116,66".

Отже судом вбачається, що заборгованість позивача складала станом на 21.05.2010р. -6419,73 грн., у т.ч. ПДВ - 1069,95 грн. Зазначені дії відображені позивачем у податковій декларації за травень 2010р.(а.с. 48-49), що підтверджується отриманою від відповідача електронною квитанцією про прийом звіту №2 (а.с. 50).

04.04.2011 між ТОВ "Металайн -Д" та ТОВ "Кеол-Крим" укладено договір №0404 про відступлення права вимоги, відповідно до якому первісний кредитор - ТОВ "Металайн -Д" передає належне йому право вимоги по Договору №14 від 02.03.2010р., а новий кредитор - ТОВ "Кеол-Крим" приймає право вимоги, що належить первісному кредитору по Договору №14 від 02.03.2010р. (а.с. 57).

05.04.2011 р. ЗАТ "Майбел" у відповідності з Договором №0404 про відступлення права вимоги від 04.11.2011 зроблено оплату новому кредитору - ТОВ "Кеол-Крим" у розмірі 6419,73 грн. у т.ч. 1069,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1082 від 05.04.2011р. (а.с. 63).

З положень статті 6 Закону № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" від 25.06.91- об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За приписами п. 1.32 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, платіжні доручення, за якими позивачем перераховані грошові кошти контрагенту, потрібно вважати первинними та такими, на підставі яких позивач здійснив оприбуткування товару (послуг) отриманого від контрагента.

Враховуючи викладене, немає підстав робити висновки про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентом, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення ст. 3, п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялося товари за укладеним договором, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у ході формування податку на прибуток, а тому вважає можливим визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 11.10.2012 №0004442204.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено перерахування коштів (списання з банківського рахунку) позивача в оплату товарів (послуг) по укладеним позивачем з контрагентом угодам, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами - платіжним дорученням №1082 від 05.04.2011р., що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є самостійною підставою для виникнення права позивача на податковий кредит.

Податкова накладна №77 від 04.03.2010 та коригуюча податкова накладна від 21.05.2010 підтверджують сплату податку у зв'язку з придбанням позивачем товарів у ТОВ "Металлайн -Д" за вказаним вище договором.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо встановлення порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність договору купівлі-продажу № 14 від 04.03.2010 колегія суддів зазначає.

Підприємство протягом березня 2010р., не здійснювало фінансово-господарську діяльність, у зв'язку з відсутністю місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, основних засобів та технічного персоналу. Посадові особи відповідача в акті перевірки посилались на те, що відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 629, ст. 662, ст. 655, ст. 658 та ст. 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в правочинах, здійснених постачальниками та покупцями, а отже-є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з тим, що правочин з поставки товару ТОВ "Металлайн -Д" позивачу підтверджується платіжним дорученням№1082 від 05.04.2011 та податковою накладною 77 від 04.03.2010, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем товарів.

Отже, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.12 у справі № 2а-11581/12/0170/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.12 у справі № 2а-11581/12/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко