Постанова

від 20.01.2009 по справі 40/390-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/390-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 січня 2009 р.                                                                                    № 40/390-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційні скарги

дослідного господарства "Українка" та Української академії аграрних наук

на рішеннягосподарського суду Харківської області від  15 вересня 2008 року

у справігосподарського суду№ 40/390-07Харківської області

за позовом

треті особи на стороні позивачадослідного господарства "Українка" в особі ліквідатора

- Українська академія аграрних наук- Інститут тваринництва УААН

до

треті особи на стороні відповідачів - Харківської районної державної адміністрації- Кулиничівської селищної ради

- Харківський районний відділ земельних ресурсів- державне підприємство "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах"

провизнання права постійного користування земе6льною ділянкою

за участю представників:

Української академії аграрних наук Василенка О.О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року дослідне господарство "Українка" Інституту тваринництва Української академії аграрних наук (далі –ДГ "Українка") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської районної державної адміністрації про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 4402,4 га у відповідності до Державного акту на право користування землею серії Б            № 047945 1992 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 399 (далі –державний акт Б № 047945).

Судом до участі у справі  в якості відповідача залучено Кулиничівську селищну раду та  третіх осіб: Українську академію аграрних наук України (далі - Академія), Інститут тваринництва Української академії аграрних наук України (далі –Інститут тваринництва), Харківський районний відділ земельних ресурсів, державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах".

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня               2008 року ДГ "Українка" у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.

Академія та ДГ "Українка" подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких, з урахуванням листа Академії від 10 грудня 2008 року № 2-1/4-79, просять рішення суду скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційних скарг заявники посилаються на порушення судом ст.ст. 77, 69 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), ст.ст. 22, 23, 143 Земельного кодексу України (далі –ЗК України), ст. 412 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та на не            дослідження судом всіх доказів у справі в підтвердження позовних вимог ДГ "Українка".

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1992 році Державний акт на право користування землею Б № 047945 було видано Інституту тваринництва Української академії аграрних наук виконавчим комітетом Харківської районної Ради депутатів трудящих у тому, що для дослідних і навчальних цілей за вказаним землекористувачем закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4 402, 4 га землі в межах згідно з планом землекористування, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користуватися землею  за № 399.

На час видачі Державного акту Б № 047945 чинними були норми ЗК України в редакції 18 грудня 1990 року.

Оригіналу вказаного акту позивач суду не надав.

В своїх поясненнях від 27 листопада 2007 року позивач вказав, що позбавлений можливості в підтвердження своїх вимог надати суду оригінал акту Б № 047945, оскільки його було здано до Харківської районної ради народних депутатів Харківської області для заміни на  форму державного акта нового зразка. Інституту тваринництва було видано новий акт серії ХР-25-00-511  проте його оригінал  до суду також не може бути наданий, оскільки його  було втрачено, що підтверджується розміщеним в газеті оголошенням (т. 1 а.с. 77).

Судом встановлено, що Державний акт Б № 047945, виданий Інституту у 1992 році, було замінено на Державний акт нового зразка серії ХР-25-00-511,  який був виданий Інституту тваринництва у 1993 році і зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

Судом також встановлено, що новий Державний акт серії ХР-25-00-511 був виданий на ту ж саму земельну ділянку, що і  Державний акт Б № 047945, однак розпорядженням Харківської районної держадміністрації Харківської області від 9 лютого 2007 року № 191 (далі –розпорядження № 191) Державний акт № ХР-25-00-511 скасовано, як виданий безпідставно (без відповідного рішення).

В обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ДГ "Українка" в порушення ст.ст. 33, 43 ГПК України не довело обставини, на які воно посилалось в позовній заяві, не надало доказів прийняття відповідного рішення про виділення йому у постійне користування спірної земельної ділянки, а також доказів складання проекту відведення земельної ділянки.

Разом з тим, суд належно не дослідив і не дав відповідної оцінки технічному звіту про підготовку та видачу Інституту тваринництва Державного акту на право користування землею, копія якого  міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 56-68).

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання на це в касаційних скаргах їх заявників, оскільки вказаний звіт містить як протокол узгодження і закріплення меж спірної земельної ділянки (з описом меж), так і конкретний план меж спірного землекористування.

Не з'ясувавши коли і ким було прийнято рішення про надання Інституту тваринництва у користування спірної земельної ділянки суд був позбавлений можливості правильно визначитися у застосуванні до спірних правовідносин законів та інших нормативно –правових актів, оскільки в період їх виникнення  (з 1990 до 1993 року) було прийнято і зміно редакції Земельного Кодексу України, Постанови Верховної Ради УРСР та Верховної Ради України про форми державних атів,  про порядок надання і вилучення земельних ділянок, про прискорення земельної реформи, тощо.

Так, застосовуючи норми ЗК України в редакції  від 13 березня 1992 року (редакція відповідно до ЗаконуУкраїни № 2196-ХІІ), зокрема, ст. 19 ЗК України, суд вказує, що ця норма застосовується ним  у редакції 1990 року, проте у редакції Закону України № 562-ХІІ від 18 грудня 1990 року ст. 19 ЗК України має зовсім іншу назву і зміст, а ст. 18 ЗК України, яка передбачала надання земельних ділянок Радами народних депутатів не містить норм, на які у рішенні послався суд.

Це ж стосується і застосування судом Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності  на землю і право постійного користування, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі і на право оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зареєстрованої у Міністерстві юстиції  України 23 квітня 1993 року за № 31.

З матеріалів справи вбачається, що вже  у травні 1992 року  між Інститутом тваринництва та Харківською філією Інституту Землеустрою було укладено договір на проведення робіт по підготовці і видачі державного акта на право користування земельною ділянкою, тому  застосування  нормативно-правових актів прийнятих пізніше не можна визнати правомірним.

Матеріали справи і встановлені судом обставини свідчать про те, що сторони у справі мають відповідні труднощі щодо надання доказів і визначення підстав правового регулювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський  суд створює сторонам та  іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що коли подані сторонами докази  є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження ( ч. 1).

          Посилаючись у рішенні на обставини заміни Державного акту, виданого Інституту у 1992 році, на форму нового зразка, суд належно цих обставин не перевірив і не встановив, яким нормативним актом було передбачено таку заміну, який було встановлено порядок видачі акта нового зразка, в замін виданого на посвідчення права землекористування набутого відповідно до Земельного Кодексу України в редакції 18 грудня 1990 року.

З тексту копії Державного акту Б № 047945 вбачається, що він  виготовлений в двох примірниках, з яких перший виданий землекористувачу, а другий –зберігається у виконавчому комітеті Харківської районної ради депутатів трудящих. Те ж вбачається з копії Державного акту серії ХР-25-00-511 –другий примірник Державного акта зберігається у Харківській районній раді народних депутатів. Разом з тим, суд не вжив належних заходів, які б забезпечили дослідження у судовому засіданні оригінальних примірників актів.

На виконання ухвали суду від  5 червня 2008 року  директор Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах".листом  від 23 червня 2008 року               № 01-21-30/4833 також пояснив порядок зберігання  примірників державних актів, на право користування земельними ділянками та інших документів суду.

Наведене свідчить про те, що суд у порушення вимог ст.ст. ст. 43, 38, 43 ГПК України у достатній мірі не сприяв сторонам у витребуванні доказів  і не створив необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи.

Харківська районної державна адміністрація своїм розпорядженням                 № 191  скасувала Державний акт серії ХР-25-00-511, як такий, що виданий Інституту тваринництва безпідставно (без відповідного рішення).

Посилаючись на відсутність рішення про надання земельної ділянки Інституту тваринництва при вирішенні даної справи відповідач не уточнив, а суд не перевірив, нормами якого закону передбачена при зміні форми державного акту заміна  державного акта старого зразка і повторне прийняття рішення про надання земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні, оскільки виданим безпідставно (без відповідного рішення) визнаний акт нового зразка - серія ХР-25-00-511.

Скасувавши Державний акт, яким посвідчувалося право Інституту на користування земельною ділянкою площею 4402,4 га Харківська районної державна адміністрація пунктом 3 розпорядження № 191 зарахувала вказану земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення на території Кулиничівської сільської ради (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч.ч.2, 10).

Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими і такими, що зроблені поза межами заявлених вимог та без дослідження у судовому засіданні належних доказів, висновки суду першої інстанції про те, що Державний акт на право постійного користування землею Б № 047945 виданий з порушенням чинного законодавства, а тому не може посвідчувати права постійного користування позивача земельною ділянкою.

Колегія суддів також зауважує, що з матеріалів справи та встановленого судом вбачається, що Державні акти на право користування землею видавалися Інституту тваринництва Української академії аграрних наук на ДГ «Українка»для дослідних і навчальних цілей, проте суд не перевірив чи є ДГ «Українка» належним позивачем у справі. При цьому слід відмітити, що відповідач у своєму відзиві на позов на цю обставину посилався.

В обґрунтування рішення суд також послався на ст. 21 ГПК України і зазначив, що даний спір стосується крім прав юридичних осіб також прав фізичних осіб на земельні ділянки, надані їм на території земель, що перебували у користуванні Інституту тваринництва. Однак, цих обставин суд належно не перевірив і відповідних правових висновків не зробив.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2008 року у справі № 40/390-07 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді суду слід належно з'ясувати фактичні обставини справи, врахувати вимоги ст. ГПК України 11112 ГПК України і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                    П О С Т А Н О В И В :    

Касаційні скарги  дослідного господарства "Українка" та Української академії аграрних наук задовольнити частково.  

 Рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2008 року у справі № 40/390-07 скасувати.

        Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                            І. Панова

Судді                                                                                                А. Заріцька

             Л. Продаєвич