Рішення

від 15.09.2008 по справі 40/390-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/390-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2008 р.                                                            Справа № 40/390-07

вх. № 10266/4-40

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився 3-ї особи 1. не з*явився, 2. не з*явився відповідача - 1. не з*явився, 2. не з*явився 3-ї особи 1. не з*явився, 2. не з*явився

розглянувши справу за позовом Дослідного господарства "Українка", м. Харків 3-я особа 1. Українська академія аграрних наук, м. Київ, 2. Інститут тваринництва УААН, с. Кулиничі  

до  1. Харківської районної державної адміністрації, м. Харків, 2. Кулінічівської селищної ради, с. Кулиничі  3-я особа 1. Харківський районний відділ земельних ресурсів, м. Харків, 2. ДП "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах", м. Харків

про визнання права постійного користування

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Дослідне господарство „Українка” (код ЄДРПОУ 05460410)  звернувся до господарського суду Харківської області з  позовом до відповідачів – Харківської районної державної адміністрації та Кулиничівської селищної ради про визнання за Дослідним господарством „Українка” інститутут тваринництва Української академії Аграрних Наук права постійного користування земельною ділянкою площею 4402, 4 га у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 047945 1992 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування  землею за  № 399. Згідно Державного акту вказана земля була надана позивачу для дослідних і навчальних цілей в безстрокове і безоплатне користування. Вказаний акт був виданий в тому числі на підставі висновку щодо складу, повноти та якості матеріалів стосовно видачі державного акту на право користування землею головного інженеру – землевпорядника Харківського району. Відповідно до зазначеного висновку роботи проведені у відповідності до Інструкції Міністерства сільського господарства України та Тимчасових технічних вказівок по встановленню меж землекористувачів щодо видачі державних актів на право користування землею. Позивач в позовній заяві зазначив, що у теперішній час відповідач розпочав передачу частини земель, що входять до складу переданих у користування дослідному господарству третім осбам без узгодження цього питання як з дослідним господарством так і з органом державної влади, який наділений відповідними повноваженнями щодо вилучення земель із земель дослідницького і навчального цільового призначення. Позивач вважає, що дії відповідача щодо передачі частини земель, які знаходяться, як вважає позивач, у користуванні дослідного господарства, третім особам, при наявності Державного акту на право користування землею, порушують право Дослідного господарства „Українка” щодо користування певною земельною ділянкою, а відповідно до статті 152 Земельного кодексу України таке право підлягає захисту, в тому числі і в судовому порядку.  

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник першої третьої особи на стороні позивача - Української академії аграрних наук у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник другої третьої особи на стороні позивача -  Інститута тваринництва УААН у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином

Представник першого відповідача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином

Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник першої третьої особи на стороні відповідача - Харківського районного відділа земельних ресурсів у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалою документи суду не надав, про день і час розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник другої третьої особи на стороні відповідача - ДП "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах" у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державний акт на право користування землею Б № 047945 було видано Інституту тваринництва Української Академії Аграрних Наук на дослідне господарство „Українка” Кулиничівської селищної Ради виконавчим комітетом Харківської районної Ради депутатів трудящих  у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 4402, 4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Цей державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 399. Оригіналу Державного акту Б № 047945  позивачем надано до суду не було  у зв'язку з його втратою. Копія Державного акту  Б № 047945  складається з двох сторінок без додатків. В тексті Державного акту  Б № 047945  не зазначено на підставі рішення якого органу, від якої дати та за яким номером видано цей акт. Позивачем не надано на запит суду рішення уповноваженого органу, на підставі якого було видано Державний акт  Б № 047945.  У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно статті 43  Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на  всебічному, повному і обєктивному розгляді в господарському процесі  всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що зазначений Державний акт 26 лютого 1993 року було замінено на Державний акт серія ХР-25-00-511, у зв'язку з тим, що Державний акт від 1992 року був виданий виконавчим комітетом районної Ради народних депутатів Союзу РСР і Української РСР і не відповідав законодавству проголошеної незалежної України.

Новий державний акт серія ХР-25-00-511 був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

Розпорядженням Харківської районної держадміністрації Харківської області № 191 від 09 лютого 2007 року скасовано державний акт на право постійного користування землею серія ХР – 25-00-511 від 26 листопада 1992 року як виданий безпідставно (без відповідного рішення).

На час видачі Державного  акту Б № 047945  чинними були норми Земельного кодексу України в редакції 18 грудня 1990 року.

Згідно статті 22 Земельного кодексу України в редакції 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки  в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України в редакції 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Стаття 19 Земельного кодексу України в редакції 1990 року регламентує порядок надання земельних ділянок.

Так, надання земельних ділянок здійнюється за проектами відведенняцих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж в натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянокі перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визнася договором, укладеними замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок звертаються з відповідними клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської  міської Ради народних депутатів. Проект відведення земельної діялнки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до пункту 1.2.  Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користучвання землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  23 квітня 1993 року за № 31, державні акти, що посвідчують право постіного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень місцевих Рад народних депутатів.

Згідно пункту 1.6. Інструкції виготовлення державних актів постійного користування землею провадиться після винесення в натуру (на місцевість) меж земельних ділянок за проектами їх відведення.

Як вбачається з пункту 1.10 Інструкції технічна документація при складанні державних актів на право постійного користування землею включає виписку з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки тощо. Технічна документація поскладанню державних актів зберігається у відділах земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеної вище Інструкції Державні акти на право постійного користування землею видаються і реєструються тією Радою, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки у постійне користування.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів прийняття відповідного рішення про виділення йому у постіне користування спірної земельної ділянки, а також доказів складання проекту відведення земельної ділянки, а згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування покладений на сторони.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що Державний акт на право постійного користування землею Б № 047945  виданий з порушенням чинного на той час законодавства, а тому не може посвідчувати право постійного користування позивача зазначеною в ньому земельною ділянкою.

З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання за дослідним господарством „Українка” інституту тваринництва Української академії Аграрних Наук права постійного користування земельною ділянкою площею 4402,4 га у відповідності до Державного акту про право користування землею серії Б № 047945 1992 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування земелю за № 399  необгрунтовані, безпідставні та не підлягають задоволенню.

При розгляді справи судом з'ясовано, що на час розгляду даної справи в суді згідно даних  єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок  на території земельної ділянки, що зазначена в Державному акті Б № 047945 1992 року, є зареєстровані права на земельні ділянки у інших фізичних та юридичних осіб. З огляду на зазначене, суд вважає, що даний спір стосується крім  прав юридичних осіб також прав фізичних осіб на земельні ділянки.

Згідно  статті 21 Господарського процесуального кодексу України фізичні особи не можуть бути стороною чи третьою особою у господарському процесі, а отже позбавлені  можливості захистити свої права і охоронювані законом інтереси в господарському судочинстві.

Спір за участю фізичних осіб не підлягає вирішенню в господарських судах України. Відповідно до Конституції України та статті 19 Закону України „Про судоустрій України”  в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні і спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Згідно статті 1 Закону України „Про судоустрій України” судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Враховуючи, що відповідно статей 15 та 30 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків. Коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, за таких обставин спір підлягає розгляду у місцевому загальному суді, а не в спеціалізованому господарському суді. Так як питання щодо прав третіх осіб не є предметом позову і повинні розглядатися в порядку іншого ніж господарське судочинства, тому в рамках заявленого поданій справі позову вони не розглядалися.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами,  та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 19, 22, 23 Земельного кодексу України в редакції 1990 р., Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 16.09.2008 року.

Суддя                                                                                            

Секретар судового засідання                       Карімов В.В.