Постанова

від 09.04.2013 по справі 48/515

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 48/515

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ємельянова Л.С. - представник, Панов Т.С. - представник

від відповідача: Уланов І.В. - представник

від третьої особи-1: Телицька В.А. - представник

від третьої особи-2: Ковальчук В.М. - представник

від третьої особи-3: Башмаков К.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Благодійного фонду "Рутенія"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 05.03.2013

у справі № 48/515 (Головуючий судя Бойко Р.В., судді: Івченко А.М., Самсін Р.І. )

за позовом Благодійного фонду "Рутенія"

до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної вдміністрації)

3-і особи: Київська міська рада, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"

про визнання права на приватизацію та зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд "Рутенія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у Фонду права на приватизацію нежитлових приміщень площею 109,20 кв.м., 53,10 кв.м. та 103,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34 літ. Б, В, шляхом їх викупу.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 48/515 від 05.03.2013р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, п. 10 рішення Київради від 31.03.2011р. №100/5487 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки», набрало чинності 01.12.2011 р., тобто вже після початку розгляду позовних вимог БФ «Рутенія» Господарським судом міста Києва, а отже на думку апелянта, зазначене рішення не може бути застосоване до даних правовідносин.

Позивач зазначає, що місцевим судом необґрунтовано не надано належної оцінки листу - відповіді Головного управління комунальної власності БФ «Рутенія» (лист № 042/9/12-4821 від 17.05.2011 р.), в якому Головне управління комунальної власності необґрунтовано та порушуючи межі своїх прав, як органу місцевого самоврядування і відмахуючись від звернень БФ «Рутенія», посилається на Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки, яка не набрала чинності.

Крім того, господарським судом необґрунтовано не надано оцінки усім доказам, що подавалися БФ «Рутенія» і долучені до матеріалів справи, а саме: листам вх. 15605 від 21.09.2009 р. та вх. 13751 від 20.08.2010 р., а також не досліджено того факту, чому неодноразові звернення БФ «Рутенія» залишалися Головним управлінням комунальної власності без розгляду і відповіді.

На думку апелянта при прийнятті рішення у справі № 48/515 господарський суд застосував пункт 34 Методики оцінки майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891, який не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Оскільки застосовуючи вказаний пункт Методики оцінки майна суд дійшов до хибного висновку щодо відсутності вини у діях органу приватизації.

Апелянт звертає увагу суду на те, що рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки» станом на момент розгляду справи в місцевому суді не було скасовано, що вбачається із самого рішення. Що стосується додатку 1 - «Програма приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», то вона втратила чинність згідно з рішенням Київради від 01.12.2011 р. № 753/6989 «Про внесення змін до рішення Київради від 31.03.2011 № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки». Інші додатки, в тому числі і 4 (додаток в якому визначено, що БФ «Рутенія» може приватизувати шляхом викупу спірне майно), є чинними. Це підтверджується в тому числі і тим, що в додаток 4 до рішення Київської міської ради від 8 лютого 2007 р. № 62/723 вносилися зміни рішенням Київської міської ради № 212/5599 від 25.05.2011 р.

25.01.2013 ухвалою колегії суддів у складі: Головуючий суддя Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. справу № 48/515 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 12.03.13р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 48/515 від 11.03.2013 року у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Тищенко А.І., призначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Гончарова С.А., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

12.03.2013 ухвалою колегії суддів у складі: Головуючий суддя Гончаров С.А., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. справу № 48/515 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.03.13р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 48/515 від 21.03.2013 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Тищенко А.І., призначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

Ухвалою від 21.03.2013р. справу прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: Головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

06.04.2009 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (орендодавцем) на підставі рішень Київської міської ради від 28.08.2008р. № 93-1/93 додаток 2 пункт 29, від 19.02.2009 № 67/1122 додаток 7 пункт 9 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 № 29/283-1013 було укладено договір оренди № 10/3337 нежитлових приміщень майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові приміщення за адресою вул. Пушкінська, 34 літ. Б, В для розміщення благодійної організації ( 50,00 кв.м. - 4%; 59,20 кв.м. - 15%), загальною площею 109, 20 кв.м. у т.ч. на 1 поверсі 77,90 кв.м., у підвалі - 31,30 кв.м. згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід»ємну частину цього договору.

06.04.2009 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (орендодавцем) на підставі рішень Київської міської ради від 28.08.2008р. № 93-1/93 додаток 2 пункт 30, від 18.12.2008 № 861/861 додаток 7 пункт 6 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 № 29/283-1013 було укладено договір оренди № 10/3338 нежитлових приміщень майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові приміщення за адресою вул. Пушкінська, 34 літ. Б, В для розміщення благодійної організації ( 50,00 кв.м. - 4%; 59,20 кв.м. - 15%), загальною площею 53,10 кв.м. у т.ч. на 1 поверсі 53,10 кв.м. згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід»ємну частину цього договору.

15.04.2010 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (орендодавцем) на підставі рішень Київської міської ради від 16.10.2008р. № 516/516 додаток 2 пункт 65 та від 18.12.2008 № 861/861 додаток 7 пункт 8 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 № 29/283-1013 було укладено договір оренди № 10/3558 нежитлових приміщень майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові приміщення за адресою вул. Пушкінська, 34 літ. Б, В для розміщення благодійної організації загальною площею 103,50 кв.м. у т.ч. на 1 поверсі 103,50 кв.м. згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід»ємну частину цього договору.

Відповідно до ч. 5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону)орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 9.3. вищезазначених договорів оренди після закінчення строку дії зазначених до договорів, їх дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради IV сесії V скликання від 08.02.2007 р. №62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" затверджено перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, зазначений у додатку 4 до цього рішення, до якого згідно позиції 538 включено нежилі приміщення площею 256,8 кв.м., що розташовані в м. Києві по вул. Пушкінська, 34-б, шляхом їх викупу Фондом.

У вищезазначеному рішенні Київської міської ради зазначено, що приватизація комунального майна територіальної громади міста Києва відбувається відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об»єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають викупу.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» (малу приватизацію) з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що після підготовки об»єкта до приватизації між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації укладається договір купівлі-продажу цього об»єкту та складається акт приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до ст. 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об»єктів (групи об»єктів), що не підлягають приватизації; об»єкт приватизації знаходиться у відповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

З матеріалів справи вбачається що, в установлений законом строк відповідачем не було здійснено підготовку для приватизації орендованих позивачем нежитлових приміщень.

Крім того, на письмові звернення позивача до Головного управління комунальної власності Київської міської ради лист вх. № 15605 від 21.09.2009р. та лист вих. № 13751 від 20.08.2010 щодо розгляду питань приватизації та повідомлення строку проведення аукціону з продажу приміщень розташованих в м. Києві по вул. Пушкінській, 34-Б відповіді надано не було.

Листом від 19.04.2011 р. Фонд звернувся до Управління з проханням повідомити на якій стадії знаходиться підготовка об'єкта, що знаходиться на вул. Пушкінській, 34-Б до приватизації шляхом його викупу; які документи необхідно подати Фонду для викупу такого об'єкту та чи проведено його незалежну оцінку.

Відповідно до п. п. 5,11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Пунктом 9 ч.3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

17.05.2011 р. листом № 042/9/12-4821 Управління повідомило позивача про те, що на засіданні сесії Київської міської ради 31.03.2011 р. розглянуто та погоджено нову Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки, а тому питання приватизації Фондом спірного майна буде вирішено після отримання належним чином оформленого рішення про затвердження такої програми. Таким чином, відповідач необґрунтовано та порушуючи межі своїх прав, як органу місцевого самоврядування, послався на Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки, яка ще не набрала чинності, оскільки опублікована в газеті «Хрещатик» № 82 (3907) від 08.06.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки» станом на момент розгляду справи в місцевому суді не було скасовано, як видно із самого рішення. Що стосується додатку 1 - «Програма приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», то вона втратила чинність згідно з рішенням Київради від 01.12.2011 р. № 753/6989 «Про внесення змін до рішення Київради від 31.03.2011 № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки». Інші додатки, в тому числі і 4 (додаток в якому визначено, що БФ «Рутенія» може приватизувати шляхом викупу спірне майно), є чинними. Це підтверджується в тому числі і тим, що в додаток 4 до рішення Київської міської ради від 8 лютого 2007 р. № 62/723 вносилися зміни рішенням Київської міської ради № 212/5599 від 25.05.2011 р.

Щодо посилання місцевого на пункт 10 рішення Київради від 31.03.2011 р. № 100/5497 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки», колегія зазначає наступне.

Пункт 10 з'явився у рішенні Київради від 31.03.2011 № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 -2012 роки» після того, як до цього рішення було внесено зміни рішенням Київради від 01.12.2011 р. № 753/6989 «Про внесення змін до рішення Київради від 31.03.2011 № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки».

Як зазначено у пункті 2 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується" той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, пункт 10 рішення Київради від 31.03.2011 р. № 100/5487 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки» набрав чинності 01.12.2011 р., тобто вже після початку розгляду позовних вимог Благодійного фонду «Рутенія» Господарським судом міста Києва і не може бути застосований до даних правовідносин.

В пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 р. зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім того, в абзаці 5 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 в якому йдеться про те, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Виходячи з викладеного, колегія приходить до висновку, що рішення Київради якими затверджуються Програми приватизації є нормативними актами.

Статтею 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначаються особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, а стаття 60 вказаного Закону присвячена питанням здійснення права комунальної власності. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування і не належить до спеціальних законів з питань приватизації.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено додаткових можливостей або повноважень місцевих рад щодо скасування раніше прийнятих рішень щодо приватизації об'єктів шляхом виключення таких об'єктів з відповідного переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Щодо пункту 34 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891, в якому йдеться про те, що за наявності заборгованості орендаря щодо викупу оборотних активів для підприємств, договір оренди з якими було укладено після набрання чинності Законом України від 14 березня 1995 р. № 98 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», а також у разі наявності простроченої заборгованості орендаря за оренду державного майна державний орган приватизації має право прийняти рішення про визначення дати оцінки після повного погашення орендарем цієї заборгованості, слід зазначити наступне.

Пункт 34 Методики оцінки майна не може регулювати відносини щодо оцінки індивідуально визначеного нерухомого майна, що орендується і приватизується шляхом викупу.

Відносини щодо оцінки спірного майна регулюються розділом, що має назву «Особливості оцінки об'єктів у матеріальній формі» (пункти 63-73) Методики оцінки майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891.

Посилаючись на заборгованість БФ «Рутенія» по орендним платежам суд не встановив моменту виникнення такої заборгованості і не співставив її з моментом виникнення права на приватизацію у відповідності до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723, що є порушенням статті 43 ГПК України.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує рівній захист майнових прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення ст. 20 Господарського кодексу України забезпечують право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності прав.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права на приватизацію нежитлових приміщень площею 109,20 кв.м., 53,10 кв.м. та 103,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34 літ. Б, В, шляхом їх викупу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації, від 27.10.2009, № 1227 "Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві" (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 7 квітня 2010 року № 216, від 3 вересня 2011 року № 1592) встановлено, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління комунальної власності м. Києва) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності у тому числі на об'єкти державної та комунальної власності, щодо яких в установленому порядку прийнято рішення про приватизацію або відчуження, передачу в довгострокову оренду, заставу ( п.4.1.10). Аналогічний порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна був затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 р. № 1820 ( скасований розпорядженням КМДА від 16.12.2009).

З наведеного вбачається, що у відповідності до Положення на Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати об»єкт (нежитлові приміщення площею 109,20 кв.м., 53,10 кв.м. та 103,50 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34 літ. Б, В, шляхом їх викупу та провести приватизацію зазначеного об»єкта шляхом викупу з укладанням договору купівлі-продажу зазначених приміщень та підписання відповідного акту приймання-передачі об»єкту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (яка згідно з п. 3 інформаційного листу Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1625/2011 є чинною), п.1 інформаційного листу Вищого господарського суду України від 05.07.2012 р. №01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

Позивачем заявлено дві вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, отже є вимогами немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру ( що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2012р. № 48/515 том 2 стор. 73-74).

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011р., встановлено розмір ставок судового збору, які підлягають сплаті при зверненні до господарського суду.

Як вбачаєтсья з матерілаів справи, позивач звернувся до Господарського суду м.Києва 28.10.2011р., тобто до набрання чинності Закону України "Про судовий збір". За подання позовної заяви немайнового характеру відповідно до п.п. „б" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. № 7-93 "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями позивач мав сплатити 85 грн.

Відповідно до п.п. „а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. № 7-93 "Про державне мито" за подання позову з майновими вимогами позивач мав спалтити 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із змісту договорів оренди спірного майна, вартість орендованого майна складає 2 788 559, 00 грн., таким чином позивач мав сплатити за подання позову по майновим вимогам 25500 грн., однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем квитанцією № 30 від 09.06.2011р. було сплачено лише 255 грн. витрат по сплаті державного мита.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку, про необхідність стягнення з позивача до Державного бюджету України за подання позовних вимог немайнового та майнового характеру 25330 грн. ((25500грн. + 85грн. )- 255 грн. ) витрат по сплаті держаного мита за майнові та немайнові вимоги при поданні позову.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду скаржник повинен сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт 4 пункту 2 частини другої ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI, установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі, зокрема, з 1 січня - 1 073 гривні.

У зв»язку з виникненням у судовій практиці питань, пов»язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон), Вищий господарський суд інформаційним листом № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" звернув увагу суду на наступне.

Згідно з підпункту 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яка оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

За подання апеляційної скарги Благодійний фонд "Рутенія" мав сплатити на підставі підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір» по майновим вимогам 27 885, 59 грн., а також 1073 грн. судового збору по немайновим вимогам, що разом складає 28 958, 59 грн.

Позивачем згідно квитанції № 65-429 від 29.12.2012р. при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 35 557,00 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищенаведеного колегія приходить до висновку про те, що з Державного бюджету України підлягає поверненню апелянту судовий збір, сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в розмірі 6 598, 41 грн. (35 557, 00грн. - 28 958, 59 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті державного мита за подання позову та судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Благодійного фонду "Рутенія" на рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2013 у справі № 48/515 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2013р. у справі № 48/513 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Благодійним фондом «Рутенія» (01004 м.Київ, вул. Пушкінська, 34-Б код ЄДРПОУ 21686065) право на приватизацію нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою вул. Пушкінська, 34 Б в м.Києві шляхом викупу.

Зобов»язати Головне управління комунальної власності міста Києва, яке є органом приватизації, підготувати об»єкт, що знаходиться за адресою вул. Пушкінська, 34-Б в м.Києві до приватизації шляхом викупу.

Зобов»язати Головне управління комунальної власності міста Києва, яке є органом приватизації, провести приватизацію об»єкта, що знаходиться за адресою вул. Пушкінська, 34 Б в м.Києві шляхом викупу з укладенням договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та підписанням акту приймання-передачі об»єкту.

Стягнути з Благодійного фонду "Рутенія" (01004 м.Київ, вул. Пушкінська, 34-Б код ЄДРПОУ 21686065) до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у м.Києві, ЄДРПОУ 37993783, код 820019 р/р 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) 25330 грн. витрат по сплаті держаного мита за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України ( ГУ ДКСУ у м.Києві, ЄДРПОУ 37993783, код 820019 р/р 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) Благодійному фонду "Рутенія" (01004 м.Київ, вул. Пушкінська, 34-Б код ЄДРПОУ 21686065) надмірно сплачений квитанцією № 65-429 від 28.12.2012р. судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 598, 41 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) ( м.Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407) на користь Благодійного фонду "Рутенія"(01004 м.Київ, вул..Пушкінська, 34-Б код ЄДРПОУ 21686065) 25585 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, а також 236 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Видати наказ

Стягнути з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) ( м.Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407) на користь Благодійного фонду "Рутенія" (01004 м.Київ, вул. Пушкінська, 34-Б код ЄДРПОУ 21686065) 28 958, 59 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 48/515 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.