Постанова

від 09.04.2013 по справі 816/771/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/771/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Шмельова М. М.,

представника відповідача - Нальотова А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001132301/216 від 07 лютого 2013 року.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" обґрунтовані тим, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій є необґрунтованими. На час здійснення господарських відносин Товариства обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегра - С" (далі ТОВ "Інтегра"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд" (далі - ТОВ "Гранд") та приватним підприємством "Лайнстар" (далі - ПП "Лайнстар") підприємства були зареєстровані в установленому порядку та мали на меті здійснення реальних господарських операцій.

Також позивач зазначив, що податкові органи не наділені повноваженням щодо встановлення недійсності правочинів. Вказував на помилковість висновків перевіряючих щодо відсутності господарських операцій з контрагентами. Зміст договорів повністю відповідають вимогам цивільного законодавства України, факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючими під час перевірки.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 23 січня 2013 року № 521/225-09/21073227, підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, надаючи пояснення в ході судового засідання та в письмових запереченнях, зазначив, що в ході перевірки встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Інтегра - С", ТОВ "Гранд" та ПП "Лайнстар", що не мають реального настання господарських операцій. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 11 490, 50 грн., у тому числі 11 209 грн. за основним платежем та 281,5о грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (ідентифікаційний код 21073227) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 07 квітня 1994 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію Серії А 00 № 126167 /а. с. 65/. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість з 24 вересня 1997 року згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 24161932 серії НВ602109, копія якої наявна в матеріалах справи /а. с. 69/.

На підставі направлення № 251/000251 від 16 січня 2013 року виданого Кременчуцькою ОДПІ, згідно п. п. 78.1.1 п 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та згідно Наказу Кременчуцької ОДПІ № 216 від 16.01.2013 року (а.с.98) проведене виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (ідентифікаційний код 21073227) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтегра - С" (ідентифікаційний код 33564620) за період з 01.012011р. по 30.06.2011 р., ТОВ "Фірма Гранд" (ідентифікаційний код 20037330) за період з 01.01.2012 р. по 21.03.2012 р., ПП "Лайнстар" (ідентифікаційний код 36626857) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 р. у зв'язку з наданням неповної відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ №24052/10/22-112 від 21.08.2012 р., № 2387/10/22-122 від 15.08.2012 р., №24558/10/22-112 від 28.08.2012р.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржується.

За результатами перевірки складено Акт від 23 січня 2013 року № 521/22.5-09/21073227 "Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод"(ідентифікаційний код 21073227) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтегра - С"( ідентифікаційний код 33564620) за період з 01.012011р. по 30.06.2011 р., ТОВ "Гранд" (ідентифікаційний код 20037330) за період з 01.01.2012 р. по 21.03.2012 р., ПП "Лайнстар" (ідентифікаційний код 36626857) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 р. у зв'язку з наданням неповної відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ №24052/10/22-112 від 21.08.2012 р., № 2387/10/22-122 від 15.08.2012 р., №24558/10/22-112 від 28.08.2012р. (а.с.10-28). Відповідно до Акту встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.6, ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 11 209 грн., в тому числі за березень 2011року в сумі 1 0087 грн., за лютий 2012 року в сумі 374 грн., за травень 2012 року в сумі 374 грн., за червень 2012 року в сумі 374 грн.

На підставі Акту перевірки від №521/22.5.09/21073227 від 23 січня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0001132301/216 від 07 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 11 490,50 грн. (основний платіж - 11 209 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 281,5 грн.).

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 07 лютого 2013 року № 00011323301/216, суд виходить з наступного.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Інтегра - С", ТОВ "Гранд" та ПП "Лайнстар", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтегра -С» укладено договір від 04 березня 2011 року № 11 11/0 10 062/з, Додатковий договір від 11 березня 2011 року /а. с.39-43/, відповідно до якого ТОВ "Інтегра - С" зобов'язується поставити, а Товариства обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» - прийняти та сплатити продукцію відповідно до Специфікації №2 (труба ф 219*35 ГОСТ8732-78 В-20 ГОСТ 8731-74 в кількості 0.7 т.) /а. с. 43/.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції ТОВ «Интегра - С» були виписані податкові накладні № 117 від 10 березня 2011 року та № 123 від 12 березня 2011 року (а. с.45-46); видаткова накладна від 14 березня 2011 року № РН-0000117 (а. с. 47);рахунок фактура від 02 березня 2011 року №СФ-000172.

Факт оплати позивачем товарів підтверджується платіжними дорученнями: №325 від 10 березня 2011 року (а. с. 36); №336 від 12 березня 2011 року (а. с. 37).

Позивачем надано докази на здійснення транспортування продукції, а саме: договір № 11 11/0 10 056/з від 08 лютого 2011 року про транспортування продукції через перевізника ТОВ "Гарант" (а.с.116-119); подорожній лист № 496569 від « 14» 20 березня 2011 року (а.с.121), товарно-транспортна накладна /а. с. 140/, банківська виписка, рахунок за послуги перевезення, акт виконаних робіт /а. с. 137- 141/.

Вказаний товар частково був реалізований на експорт згідно контракту № 11 11/1 21 031/с від 09 березня 2011 року АТ "Тбилисский филиал завода по ремонту подвижного состава", на поставку була оформлена ВМД № 003835 від 24 березня 2011 перетину кордону 31 березня 2011 року та виписана накладна № 105 від 23 березня 2011 року.

Зазначені обставини відповідачем від сумнів не ставились.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Интегра - С» заперечується з тих підстав, що відповідно до акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №151/227-33564620 від 15 червня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтегра-С" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року та 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року" - було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача правочини з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети настання реальних наслідків.

З цього приводу суд відзначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Інтегра - С" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що у травні, червні 2012 року ТОВ «Інструментальй завод» мало господарські взаємовідносини з ПП «Лайнстар» (ідентифікаційний код 36626857) по придбанню товару - кола відрізного п/м 300*3,0*32,0 NORTON на загальну суму 4492,8 грн., в тому числі ПДВ 748, 8 грн.

ПП «Лайнстар» було виписано видаткові накладні від 12.06.2012р №43, від 04.05.2012 р. №11 (а. с. 59, 60); складені рахунки-фактури №32 від 03 травня 2012 року, від 07 червня 2012 року №127 (а. с. 57,58); та виписано податкові накладні від 05 травня 2012 року №404, від 11.06.2012 №1101.

Факт здійснення оплати товарів підтверджується платіжними дорученнями №716 від 04 травня 2012 року; № 936 від 04 травня 2012 року (а. с. 53, 54).

На підтвердження доставки продукції (коло відрізне) Товариству з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» від ПП «Лайнстар» позивачем надано товарно-транспортні накладні - вантажні декларації, лист ПП "Лайнстар" від 04 травня 2012 року № 05.04-01 /а. с. 122, 143/.

Придбані товари були оприбутковані на складі позивача, що підтверджується прихідним ордером /а. с. 49/.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем ані під час проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012 р. здійснювало господарські операції з придбання товарів з ТОВ «Гранд», а саме: позивач придбав у ТОВ «Гранд» (ідентифікаційний код 20037330) продукцію - коло відрізне п/м 300*3,0*32,0 NORTON на загальну суму 2 246, 4 грн., в тому числі ПДВ - 374,4 грн.

На виконання умов господарської операції на даний товар були виписані: видаткова накладна №1 від 03.02.2012 (а. с. 51); рахунок фактура № 6 від 01 лютого 2012 року (а. с. 50); податкова накладна № 3 від 01 лютого 2012 року (а. с. 52).

На підтвердження оплати придбаного товару ТОВ «Гранд» позивачем було виписано платіжне доручення № 157 від 01 лютого 2012 року (а. с.48).

Придбані товари були оприбутковані на складі позивача, що підтверджується прихідними ордерами /а. с. 55-56/.

На підтвердження доставки продукції (коло відрізне) Товариству з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» від ТОВ «Гранд» позивачем надано товарно-транспортні накладні - вантажні декларації, лист ТОВ «Гранд» від 03 лютого 2012 року № 02.03-01 /а. с. 122, 144/.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гранд", ПП "Лайнстар" заперечується, зокрема, з тих підстав, що відповідно до актів звірок контрагентів позивача: акт ДПІ у Московському районі м. Харкова №223/2220/36626857 від 13.07.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Лайнстар" за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року", акт Індустріальної МДПІ (м. Харків) № 379/22-207/20037330 від 19.06.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Гранд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за лютий 2012 року"- було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача, правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «Інструментальний завод» та ТОВ "Гранд", ТОВ "Інтегра-С", ПП "Лайнстар" з придбання товарів.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Інструментальний завод" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001132301/216 від 07 лютого 2013 року

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (код ЄДРПОУ 21073227) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 91 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький