Ухвала

від 29.05.2013 по справі 816/771/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 816/771/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/771/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001132301/216 від 07 лютого 2013 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 09.04.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтегра - С" за період з 01.012011 р. по 30.06.2011 р., ТОВ "Фірма Гранд" за період з 01.01.2012 р. по 21.03.2012 р., ПП "Лайнстар" за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. у зв'язку з наданням неповної відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ № 24052/10/22-112 від 21.08.2012 р., № 2387/10/22-122 від 15.08.2012 р., № 24558/10/22-112 від 28.08.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 23 січня 2013 року № 521/22.5-09/21073227, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 11209 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0001132301/216 від 07 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 11490,5 грн., з яких основний платіж - 11209 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 281,5 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтегра - С» укладено договір від 04 березня 2011 року № 11 11/0 10 062/з, додатковий договір від 11 березня 2011 року, відповідно до якого ТОВ "Інтегра - С" зобов'язується поставити, а Товариство обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» - прийняти та сплатити продукцію відповідно до Специфікації № 2 (труба ф 219*35 ГОСТ8732-78 В-20 ГОСТ 8731-74 в кількості 0.7 т.).

У підтвердження реальності здійснення господарської операції ТОВ «Интегра - С» виписані податкові накладні № 117 від 10 березня 2011 року та № 123 від 12 березня 2011 року; видаткова накладна від 14 березня 2011 року № РН-0000117; рахунок фактура від 02 березня 2011 року № СФ-000172.

Факт оплати позивачем товарів підтверджується платіжними дорученнями: № 325 від 10 березня 2011 року; № 336 від 12 березня 2011 року.

Крім того, матеріали справи містять докази здійснення транспортування продукції, зокрема, договір № 11 11/0 10 056/з від 08 лютого 2011 року про транспортування продукції через перевізника ТОВ "Гарант"; подорожній лист № 496569 від 14 березня 2011 року, товарно-транспортна накладна, банківська виписка, рахунок за послуги перевезення, акт виконаних робіт.

Вказаний товар частково реалізований на експорт згідно контракту № 11 11/1 21 031/с від 09 березня 2011 року АТ "Тбилисский филиал завода по ремонту подвижного состава", про що оформлена ВМД № 003835 від 24 березня 2011 перетину кордону 31 березня 2011 року та виписана накладна № 105 від 23 березня 2011 року.

Реальність господарських операцій позивача та ТОВ «Интегра - С» податковим органом заперечується з тих підстав, що відповідно до акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №151/227-33564620 від 15 червня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтегра-С" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року та 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року" встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача правочини з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети настання реальних наслідків.

Стосовно таких тверджень податкового органу колегія суддів зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків, при цьому законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року звернено увагу на те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У відповідності до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Згідно зі ст. 204 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Слід вказати, що податковим органом не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Інтегра - С" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також судовим розглядом встановлено, що у травні, червні 2012 року ТОВ «Інструментальний завод» мало господарські взаємовідносини з ПП «Лайнстар» по придбанню товару - кола відрізного п/м 300*3,0*32,0 NORTON на загальну суму 4492,8 грн., в тому числі ПДВ 748,8 грн.

ПП «Лайнстар» виписано видаткові накладні від 12.06.2012 р. № 43, від 04.05.2012 р. № 11; складені рахунки-фактури № 32 від 03 травня 2012 р., від 07 червня 2012 р. № 127; та виписано податкові накладні від 05 травня 2012 р. № 404, від 11.06.2012 р. № 1101.

Факт здійснення оплати товарів підтверджується платіжними дорученнями № 716 від 04 травня 2012 року; № 936 від 04 травня 2012 року.

На підтвердження доставки продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» від ПП «Лайнстар» позивачем надано товарно-транспортні накладні - вантажні декларації, лист ПП "Лайнстар" від 04 травня 2012 року № 05.04-01.

Придбані товари оприбутковані на складі позивача, що підтверджується прихідним ордером.

Крім того встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. здійснювало господарські операції з придбання товарів з ТОВ «Гранд», а саме: позивач придбав у ТОВ «Гранд» продукцію - коло відрізне п/м 300*3,0*32,0 NORTON на загальну суму 2246,4 грн., в тому числі ПДВ - 374,4 грн.

У виконання умов господарської операції на даний товар були виписані видаткова накладна № 1 від 03.02.2012 р.; рахунок фактура № 6 від 01 лютого 2012 р.; податкова накладна № 3 від 01 лютого 2012 р.

На підтвердження оплати придбаного товару ТОВ «Гранд» позивачем виписано платіжне доручення № 157 від 01 лютого 2012 р.

Придбані товари оприбутковані на складі позивача, що підтверджується прихідними ордерами.

На підтвердження доставки продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» від ТОВ «Гранд» надано товарно-транспортні накладні - вантажні декларації, лист ТОВ «Гранд» від 03 лютого 2012 р. № 02.03-01.

Колегія суддів зауважує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гранд", ПП "Лайнстар" заперечується, зокрема, з тих підстав, що відповідно до актів звірок контрагентів позивача: акт ДПІ у Московському районі м. Харкова №223/2220/36626857 від 13.07.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Лайнстар" за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року", акт Індустріальної МДПІ (м. Харків) № 379/22-207/20037330 від 19.06.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Гранд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за лютий 2012 року" - встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача, правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Однак, у ході судового засідання не знайшли свого підтвердження подібні висновки, оскільки відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, слід вказати, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Викладене також підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів із ТОВ "Гранд", ТОВ "Інтегра-С", ПП "Лайнстар" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001132301/216 від 07 лютого 2013 року прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/771/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.