Рішення

від 15.04.2013 по справі 910/5374/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5374/13 15.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Пак» доДочірнього підприємства Фірма «Екотехніка-М» простягнення 68 753,42 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Брітан Ю.Д. від відповідача:Терещенко О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Пак» (надалі - «Товариство») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства Фірма «Екотехніка-М» (надалі - «Підприємство») про стягнення 68 753,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу частково оплатив поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 44 368,65 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 116,13 грн. та інфляційних у розмірі 16 268,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В позовній заяві позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала заперечення на позовну заяву, в частині нарахування 3% річних та інфляційних просила відмовити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.06.2009 р. по 05.05.2011 р. Товариство поставило, а Підприємство прийняло товар на загальну суму 714 261,53 грн., підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами за цей період.

Видаткові накладні за період з 18.06.2009 р. по 05.05.2011 р. містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

16.01.2013 р. на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу №16/01/13-2 від 16.01.2013 р. про сплату заборгованості за поставлений товар.

Відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 669 892,88 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 44 368,65 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 714 261,53 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 18.06.2009 р. по 05.05.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (видатковими накладними) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 669 892,88 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 44 368,65 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 44 368,65 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 44 368,65 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 116,13 грн. та інфляційних у розмірі 16 268,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.07.2009 р. по 30.11.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 116,13 грн. та інфляційних у розмірі 16 268,64 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 44 368,65 грн., 3% річних у розмірі 8 116,13 грн. та інфляційних у розмірі 16 268,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Пак» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Фірма «Екотехніка-М» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94-А; ідентифікаційний код 24363204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Пак» (19100, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, м. Монастирище, вул. Леніна, 122-Б; ідентифікаційний код 36205557) заборгованість у розмірі 44 368 (сорок чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 8 116 (вісім тисяч сто шістнадцять) грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 16 268 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий