Рішення

від 16.04.2013 по справі 911/880/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/880/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "СЛАВУТИЧ-2011",

08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА",

07402, Київська обл., Броварський р-н, с. Перемога, вул. Б. Хмельницького, 1

про стягнення 20 009,93 грн.

за участю представників:

позивача - Прохоренко А.О. (довіреність від 11.03.2013 № 12/03);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "СЛАВУТИЧ-2011" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 20 009,93 грн., з яких: 18 254,00 грн. - основний борг, 283,88 грн. - 3% річних, 56,77 грн. - інфляційні втрати та 1 415,28 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8698 від 02.04.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 02.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.04.2013.

У судовому засіданні 16.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "СЛАВУТИЧ-2011" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 10.07.2012 № 53 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець оплачує та приймає нафтопродукти (далі - товар), окремими партіями за цінами та кількістю, узгодженими сторонами в накладних, що являються невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, вважається дійсним до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Додатковою угодою від 12.07.2012 № 1 до Договору сторони внесли зміни до пункту 3.2. Договору та встановили, що оплата товару здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару покупцем, що підтверджується видатковою накладною.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 03.09.2012 № РН-0400 на суму 43 254,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток, поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної, а оригінал оглянутий судом у судовому засіданні.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 25 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 01.04.2013 № 03/820, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 18 254,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2013 складає 18 254,00 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначена вище видаткова накладна - у якості письмового доказу передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 01.04.2013 № 03/820 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2013, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 01.01.2013 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 18 254,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 1 415,28 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 1 415,28 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 283,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 56,77 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 56,77 грн. інфляційних втрат та 283,88 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 254,00 грн. основного боргу, 1 415,28 грн. пені, 283,88 грн. 3 % річних та 56,77 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА" (07402, Київська обл., Броварський р-н, с. Перемога, вул. Б. Хмельницького, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34311246) на користь Приватного підприємства "СЛАВУТИЧ-2011" (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37341315) 18 254 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості, 56 (п'ятдесят шість) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 88 коп. 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук