Постанова

від 12.06.2013 по справі 911/880/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 911/880/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

від позивача: представники за довіреністю Панченко О.М., Осадчук О.О.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА»

на рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року

у справі №911/880/13 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом приватного підприємства «СЛАВУТИЧ-2011»

до товариства з обмеженою відповідністю «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА»

про стягнення 20 009,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/880/13 позов задовольнити повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» на користь ПП «СЛАВУТИЧ-2011» 18 254,00 грн. основної заборгованості, 1 415,28 грн. пені, 56,77 грн. інфляційних втрат, 283,88 грн. 3% річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/880/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року у справі №911/880/13 апеляційну скаргу ТОВ «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 12.06.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

12.06.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2013 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2012 року між ПП «СЛАВУТИЧ-2011» (далі - постачальник) та ТОВ «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» (далі - покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №53 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець оплачує і приймає нафтопродукти (далі - товар), окремими партіями за цінами та кількістю, узгодженими сторонами в накладних, що являються невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється узгодженими партіями. Загальна кількість товару визначається на протязі строку дії договору, з урахуванням кількості і найменувань товару за всіма переданими, відповідно до умов договору, окремими партіями товару.

Згідно з п. 3.1. договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.2. договору (з урахуванням редакції додаткової угоди №1 до договору) оплата товару здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару покупцем, що підтверджується видатковою накладною

Пунктом 9.1. договору сторонами передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх закінчення із можливою пролонгацією за узгодженням сторін.

Як слідує із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором щодо постачання відповідачу товару (дизпаливо в кількості 4860,000) виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною №РН-0400 від 03.09.2012 року на суму 43 254,00 грн. (а.с. 16).

Проте, як вбачається із банківської довідки від 01.04.2013 року №03/820 (а.с. 42), відповідач лише частково оплатив за поставлений товар позивачем згідно вказаної вище видаткової накладної в сумі 25 000,00 грн., у зв'язку з чим у ТОВ «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» виникла заборгованість на суму 18 254,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами (ТОВ «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» та ПП «СЛАВУТИЧ-2011») підписано акт звірки станом на 01.01.2013 року (а.с. 17), яким підтверджується наявність суми боргу у відповідача в розмірі 18 254,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів №53 від 10.07.2012 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» на користь ПП «СЛАВУТИЧ-2011» 18 254,00 грн. основної заборгованості.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 415,28 грн. пені, 56,77 грн. інфляційних втрат, 283,88 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. договору сторонами передбачено, що за порушення термінів оплати вартості товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1 415,28 грн. пені, 56,77 грн. інфляційних втрат, 283,88 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/880/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ТРАНСПОРТ-УКРАЇНА» на рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/880/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/880/13 залишити без змін.

3. Справу №911/880/13 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.