Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-3072/09/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 26383/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Модерн-К» колективного підприємства будівельно-монтажної фірми «Будінвест-Карпати» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових-повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В :

дочірнє підприємство «Модерн-К» колективного підприємства будівельно-монтажної фірми «Будінвест-Карпати» звернулсь в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000271502/0 від 30.06.2009 року, №0000281502/0 від 30.06.2009 року, №0000271502/1 від 27.08.2009 року, №0000281502/1 від 27.08.2009 року, №0000271502/2 від 05.10.2009 року, №0000281502/2 від 05.10.2009 року

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №0000271502/0 від 30.06.2009 року, №0000281502/0 від 30.06.2009 року, №0000271502/1 від 27.08.2009 року, №0000281502/1 від 27.08.2009 року, №0000271502/2 від 05.10.2009 року, №0000281502/2 від 05.10.2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Калуська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками Калуської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Модерн-К» КС БМФ «Будінвест-Карпати» з питання дотримання своєчасності сплати податку на додану вартість, про що складено акт від 30.06.2009 року №1250/152/25072319, згідно якого встановлено порушення п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.3.1 п.5.3. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та виявлено несвоєчасну сплату платником узгодженої суми податку на додану вартість, а саме: податкові зобов'язання, самостійно визначені підприємством, шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2008 року (№ 25744 від 25.07.2008 року), в сумі 4557,00 грн. сплачені згідно платіжних доручень № 259 від 02.10.2008 р. та №275 від 21.10.2008р.; податкові зобов'язання, самостійно визначені підприємством, шляхом подання податкової декларації з ПДВ за травень 2008 року (№ 19159 від 20.06.2008 року), в сумі 11816,00 грн. сплачено згідно платіжних доручень № 259 від 02.10.2008 р. та № 253 від 25.09.2008 р.; податкові зобов'язання, самостійно визначені підприємством, шляхом подання податкової декларації з ПДВ за червень 2008 року (№ 24472 від 21.07.2008 року), в сумі 20600,00 грн. сплачено згідно платіжних доручень №291 від 25.12.2008 р., № 275 від 21.10.2008 р. та № 281 від 22.10.2008р.; податкові зобов'язання, самостійно визначені підприємством, шляхом подання податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року (№ 29939 від 19.08.2008 року), в сумі 12801,00 грн. сплачено, згідно платіжного доручення № 291 від 25.12.2008р.; податкові зобов'язання, самостійно визначені підприємством, шляхом подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року (№ 32510 від 18.09.2008 року), в сумі 23762,00 грн. сплачено згідно платіжних доручень № 8 від 27.01.2009 р., № 27 від 19.03.2009р., № 43 від 30.04.2009 р. та № 291 від 25.12.2008р.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів(обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Податкове зобов'язання - це зобов'язання платників податків сплатити до бюджетів та державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені Законом України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами України.

Положенням п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Згідно п.5.1 ст. 5 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податком декларації і відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається суми податкового боргу платника податків.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував положення п.7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» відповідно до якого податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Дане положення конкретизовано в Інструкції про порядок веденння органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2005 р. за №843/11123, пункт 1.6 якої визначає, що проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється в хронологічному порядку.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплаті! узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що позивач узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у відповідних податкових деклараціях, сплатив несвоєчасно на підставі висновків, наведених в акті перевірки, податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009р. №0000271502/0 на суму 19 578,39 грн. штрафної санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009р. №0000281502/0 на суму 6 875,85 грн. штрафної санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість, застосованих відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2009 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку по податку на додану вартість дочірнього підприємства «Модерн-К» колективного підприємства будівельно-монтажної фірми «Будінвест-Карпати», якою встановлено порушення п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого виявлено несвоєчасну сплату платником узгодженої суми податку на додану вартість у відповідності до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень - серпень 2008 року на загальну суму 34379,25 грн., які сплачені за період з вересня 2008 року по квітень 2009 року з затримкою від 31 до 90 календарних днів та на суму 39162,76 грн. з затримкою понад 90 календарних днів. На підставі акту перевірки 30.06.2009 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000271502/0 та №0000281502/0, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» зобов'язано позивача сплатити штраф в сумі 19 578, 39 грн. (50% погашеної суми податкового боргу (39162,76 грн.) та 6875,85 грн. (20% погашеної суми податкового боргу (34379,25 грн.) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). За результатами оскарження в адміністративному порядку скарги позивача залишені без задоволення.

Крім того, судом, першої інстанції встановлено, що відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року позивач узгодив податкове зобов'язання з названого податку у сумі 4557,00 грн. та штраф, нарахований платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки в сумі 228,00 грн. Граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку податку на додану вартість за квітень 2008 року є 25.07.2008 року. Позивач 24.07.2008 року сплатив платіжним дорученням №195 від 24 липня 2008 року податок на додану вартість за квітень 2008 року згідно уточнюючого розрахунку в сумі 4785,00 грн. У графі «призначення платежу» платіжних доручень вказано «податок на додану вартість за квітень 2008 року». Відповідно до поданої декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року позивач узгодив податкове зобов'язання з названого податку у сумі 11816,00 грн. Граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації за травень 2008 року є 01.07.2008 року. Позивач 23.06.2008 року платіжним дорученням №159 сплатив податок на додану вартість за травень 2008 року в сумі 11816,00 грн. У графі «призначення платежу» платіжних доручень вказано «податок на додану вартість за травень 2008 року». Відповідно до поданої декларацій з податку на додану вартість за червень 2008 року позивач узгодив податкове зобов'язання з названого податку у сумі 20600,00 грн. Граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації за червень 2008 року є 30.07.2008 року. Позивач 22.07.2008 року платіжним дорученням №193 сплатив податок на додану вартість за червень 2008 року в сумі 20600,00 грн. У графі «призначення платежу» платіжних доручень вказано «податок на додану вартість за червень 2008 року». Відповідно до поданої декларацій з податку на додану вартість за липень 2008 року позивач узгодив податкове зобов'язання з названого податку у сумі 12801,00 грн. Граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації за липень 2008 року є 01.09.2008 року. Позивач 22.08.2008 року платіжним дорученням №226 сплатив податок на додану вартість за липень 2008 року в сумі 12801,00 грн. У графі «призначення платежу» платіжних доручень вказано «податок на додану вартість за липень 2008 року». Відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року позивач узгодив податкове зобов'язання з названого податку у сумі 23762,00 грн. Граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації за серпень 2008 року є 30.09.2008 року. Позивач 23.09.2008 року платіжним дорученням №248 сплатив податок на додану вартість за серпень 2008 року в сумі 23762,00 грн. У графі «призначення платежу» платіжних доручень вказано «податок на додану вартість за серпень 2008 року».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував, що згідно п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий орган самостійно спрямував сплачені позивачем суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів, у зв'язку з чим застосував штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за квітень - серпень 2010 року.

Вважаючи такі дії відповідача невірними суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях, а отже з наведеної норми не вбачається право податкового органу змінювати призначення платежу, вказані платником податку.

Згідно пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Відповідно до пункту 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Тому право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даній спірній ситуації - позивачу.

Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, проте серед них відсутній такий захід як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. А отже, суд першої інстанції підставно вважав, що самостійно розподіляючи добровільно сплачені платником податків кошти, що перераховувались із зазначенням призначення платежу, відповідач діяв у порядку, який не передбачений податковим законодавством, чим порушив приписи частини 2 статті 19 Конституції України.

З врахування викладеного судом зроблено обґрунтований висновок, що позивач вчасно сплатив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-серпень 2008 року.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року по справі № 2а-3072/09/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

В.В.Святецький