Постанова

від 04.04.2013 по справі 810/184/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/184/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Енергобуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року адміністративний позов задоволений. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС №00000442301 та №00000452301 від 24.10.2012 року, оскільки позивач не порушував вимог чинного законодавства та правомірно сформував податковий кредит.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.08.2011 року між ТОВ «Респект-2000» (Постачальник) та ТОВ «СТ Енергобуд» (Покупець) укладений договір поставки № 108/11, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передавати (поставляти) Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати товар, наіменування якого зазначено у специфікаціях договору, і сплачувати за нього.

Також, 04.08.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ліга Груп» (Постачальник) укладений договір поставки № 04-08/11, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, наіменування якого зазначено у специфікаціях договору.

08.10.2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС провела документальну виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ліга Груп» та ТОВ «Респект-2000» за весь період діяльності, за результатами якої складений акт від № 366/22-2/37228638.

Актом встановлено, що за весь період взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ліга Груп» сформовано податковий кредит на суму 29981,41 грн, а між ТОВ «Респект-2000» на суму 49128,51 грн, загальна сума 79110 грн., що призвело до його завищення та як наслідок до заниження суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка підлягає сплаті (перерахуванню) Державного бюджету України за серпень 2011 року - грудень 2011 року на загальну суму 79110 грн., в результаті чого складене податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 00000442301 з нарахуванням штрафних санкцій сумою 19777,50 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період, встановлено його заниження за III та IV квартали 2011 року в сумі 90977 грн., в результаті чого складене податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 00000452301.

Отже, встановлені порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.2 та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПКУ, а також порушення п.п.14.1.27 та п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПКУ.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ, позивач звернувся до суду з вимогою їх скасування, мотивуючи тим, що сплатив контрагентам за придбаний і поставлений йому товар (в тому числі з ПДВ) на поточні рахунки контрагентів, отримав від них належним чином оформлені податкові накладні, а тому має законне право нарахувати податковий кредит.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не надав належних доказів наявності обставин та підстав, які відповідно до вимог податкового законодавства виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 ПКУ).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до п.18 Порядку, затвердженого наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і п.16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Згідно правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 документом, що підтверджує перевезення (доставку) вантажу для отримувача такого товару є товарно-транспортна накладна, яка при доставці вантажу передається особою, що доставила такий вантаж (водій або експедитор) уповноваженому представнику вантажоодержувача та повинна зберігатись у строки, передбачені чинними нормативними актами (3 роки).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні аналізу податкової звітності згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки, встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового зобов'язання контрагентів ТОВ «СТ Енергобуд», тобто сума податкових зобов'язань ТОВ «Ліга Груп» та ТОВ «Респект-2000» не дорівнює сумі податкового кредиту TOB «СТ Енергобуд», а саме за серпень 2011 року - 14286 грн., за вересень 2011 року - 8072 грн., за жовтень 2011 року - 6227 грн., за листопад 2011 року - 17816 грн., за грудень 2011 року - 32709 грн. За результатами аналізу АІС «Співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту на рівні ДПА України» та отриманих матеріалів встановлено, що сума податкового кредиту TOB «СТ Енергобуд» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з TOB «Ліга Груп» код за ЄДРПОУ 36449011 яке має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 02.04.2009 року № 100220096 анульовано 07.02.2012 року, а також з ТОВ «Респект-2000» код за ЄДРПОУ 34779041 яке має стан « 9» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 27.12.2006 року № 100009067 анульовано 08.02.2012 року.

Поряд з цим, відомості, вказані у документах на придбання товару TOB «СТ Енергобуд», а саме видаткових та податкових накладних, отриманих від вказаних вище контрагентів не містять підтвердження фактичного здійснення господарської операції з придбання товару, оскільки документально не підтверджується: превезення (доставка) вантажу з місця його завантаження до місця його вивантаження; факт наявності реального здійснення TOB «Ліга Груп» та TOB «Респект-2000» (далі - постачальники) операцій з реалізації та перевезення товару до покупця; відсутність у постачальників необхідного технічного персоналу для здійснення діяльності, виробничих активів, транспортних засобів та складських приміщень (як власних так і орендованих), тобто відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення господарських операцій.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами Кодексу.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАСУ.

Згідно до ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позовної заяви.

В свою чергу, відповідно до п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 09.04.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.