Ухвала

від 10.04.2013 по справі 826/1755/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1755/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л. М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еймбюланс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Еймбюланс» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.11.2012р. №0010102290 та №0010112290.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Еймбюланс» за результатами якої 31.10.2012р. складено акт №1794/22-90/37472324 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) за січень 2012 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року в розмірі 147 870грн.; п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року в розмірі 126 912грн.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) протягом перевіряємого періоду є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.11.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0010102290, яким за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 184 837грн., в тому числі основний платіж - 147 870грн. та штрафні санкції - 36 967грн. та №0010112290, яким за порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 158 640грн., в тому числі основний платіж - 126 912грн. та штрафні санкції - 31 728грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкових повідомлень - рішень від 15.11.2012р. №0010102290 та №0010112290, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) (Виконавець) укладено Договір про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет №10/1-12 від 10.01.2012р., відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги з проведення Рекламних кампаній Замовника та/або Клієнтів Замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних в додатках, і збору статистичних даних за час показу Реклами в мережі Інтернет, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в строки та на умовах, що передбачені цим Договором та Додатками до нього.

Згідно додатку №1 до договору від 10.01.2012р. Сторони домовились, що вартість послуг за даним Договором становить 2 084 102,60грн., в тому числі ПДВ 347 350,43грн.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) позивачу надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №87 від 30.01.2012р., №88 від 30.01.2012р. №89 від 31.01.2012р. та податкові накладні №201 від 30.01.2012р. на суму 362607грн. в тому числі ПДВ 60434,50грн., №202 від 30.01.2012р. на суму 362607грн. та суму ПДВ 60434,50грн. та №203 від 31.01.2012р. на суму 162007грн. та ПДВ 27001,17грн., всього на суму 887 221,02грн. та ПДВ 147 870,17грн.

Суму ПДВ включено позивачем до податкового кредиту за період січень 2012 року.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент укладення договору ТОВ «Альфакем Україна» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Альфакем Україна» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включають до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Альфакем Україна» податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 11.04.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.