Ухвала

від 17.04.2013 по справі 817/170/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"17" квітня 2013 р. Справа № 817/170/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвіс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2013 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0001222351 від 20 вересня 2012 року.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0001212351 від 20 вересня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони своїх представників в засідання суду не направили; про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження з наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейвіс» (далі - ТОВ «Дейвіс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001222351 від 20.09.2012 року та №0001212351 від 20.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що правочин між ТОВ «Дейвіс» та його контрагентом Приватним підприємством «Актив-В» (далі - ПП «Актив-В») вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним. Позивач вважає дані висновки необґрунтованими, оскільки такі ґрунтуються на підставі акту ДПІ у Рівненському районі про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Актив-В» №7/22-141/37154430 від 19.07.2012 року з питань підтвердження господарських відносин з платником податків за квітень 2012 року. Зазначає про те, що податковий орган не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які свідчать про наступну реалізацію отриманого товару його контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Нумінатор». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про нереальність такого правочину, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 31.08.2012 року по 03.09.2012 року працівниками податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дейвіс» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Актив-В» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №246/22/22-141/37154472 від 10.09.2012 року (далі - акт перевірки від 10.09.2012 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту та валових витрат за квітень 2012 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Актив-В». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості товару, придбаного у ПП «Актив-В», відповідач врахував висновки акту ДПІ у Рівненському районі про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Актив-В» №7/22-141/37154430 від 19.07.2012 року з питань підтвердження господарських відносин з платником податків за квітень 2012 року, у якому, серед іншого, встановлено, що ПП «Актив-В» не знаходиться за юридичною адресою та висновки ВПМ ДПІ у м.Рівному №400/07-30 від 17.07.2012 року «Щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Актив-В» за квітень 2012 року», в якому податковий орган встановив, що ПП «Актив-В» станом на 26.06.2012 року не знаходиться за юридичною адресою. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Крім того, податковий орган зазначив про те, що у названого контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, не підтверджено наявність реалізації товарів ПП «Актив-В» у квітні 2012 року. Тому на думку відповідача фінансово-господарська діяльність ПП «Актив-В» здійснюється поза межами правового поля, а отже його взаємини з ТОВ «Дейвіс» є фіктивним правочином, тобто таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались.

У висновках акту перевірки від 10.09.2012 року встановлено порушення ТОВ «Дейвіс» п.44.1 ст.44, п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 17 352 грн. за основним платежем та 4 338 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та п.44.1, 44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.3.1, п.4.1 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 526 грн. за основним платежем та 4 132 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Дейвіс» не погодилося із висновками акта перевірки, внаслідок чого на адресу відповідача було направлено письмові заперечення. Листом №3695/22-120 року податковий орган залишив вказані заперечення без розгляду та на основі вище вказаних висновків прийняв податкові повідомлення-рішення №0001222351 та №0001212351 від 20.09.2012 року, в результаті чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи викладені вище норми закону, суд першої інстанції правильно вказав, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Матеріалами справи стверджується, що ТОВ «Дейвіс» (Покупець) та ПП «Актив-В» (Продавець) уклали договір №1 від 06.01.2012 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: пиломатеріал дубовий, пиловник дубовий в загальній кількості 150 куб.м. 1000 м.кв. 11.01.2012 року між сторонами було укладено Додаток №1 до договору, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: пиломатеріал обрізаний дубовий, пиловник дубовий та дубова ламель в загальній кількості 150 куб.м. 30 000 м.кв. (ламель до 50 000кв.м). Сума договору становить 1 700 000 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими та податковими накладними. Поставка зазначеного в договорі товару здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних. Крім того, матеріали справи містять також докази подальшої реалізації придбаного товару ТОВ "Нумінатор".

Слід зазначити, що зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив.

Отже, виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність госпо дарських операцій ТОВ «Дейвіс» по придбанню товару у ПП "Актив-В".

Крім того, слід зазначити, що податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем з ПП «Актив-В», порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність реального виконання господарської операції та висновок про нікчемність правочину є безпідставними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Постанова суду прийнята з повним з"ясуванням обставин справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому її належить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано: (р/п)

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвіс" вул. Бахарєва,23,м. Рівне,Рівненський район, Рівненська область,33013

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8,м.Рівне,33023