Ухвала

від 17.04.2013 по справі 805/806/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року справа №805/806/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.,

Яковенка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3 (згідно довіреності)

представника відповідача Затєєвої Ю.А. (згідно довіреності)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 р. у справі № 2а/805/806/13-а (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_5 до Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання нечинним та скасування розпорядження Старобешівської райдержадміністрації № 397 від 28.12.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_5 до Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання нечинним та скасування розпорядження Старобешівської райдержадміністрації № 397 від 28.12.2012 року. (а.с. 4-6)

Постановою суду першої інстанції від 11.02.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області задоволено частково, а саме: скасовано розпорядження Старобешівської районної державної адміністрації №397 від 28.12.2012 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю». В іншій частині позову відмовлено. (а.с. 49-53)

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Старобешівська районна державна адміністрація Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просила прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі. (а.с. 55,56)

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і підстав для його скасування або зміни немає.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, думку представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідач - Старобешівська районна державна адміністрація Донецької області здійснює свої повноваження відповідно до Закону України «Про державні місцеві адміністрації», яким визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані їм діючим законодавством повноваження.

Встановлено, що на підставі рішень Старобешівської районної ради народних депутатів Старобешівського району Донецької області від 28 вересня 1995 року та від 27 лютого 1997 року ОСОБА_6 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 20,0 га, та додатково площею 31,9 га, всього загальною площею 50,0 га ріллі і 1,9 га кормових угідь, яка розташована на території Новозар'ївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25 грудня 1995 року за №463 (а.с. 42).

16 січня 1996 року Старобешівською районною державною адміністрацією Донецької області зареєстровано Фермерське господарство «Вікторія» (ідентифікаційний код 24071499) номер запису 1 249 120 0000 000203, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №290912 (а.с. 7), засновником якого був ОСОБА_6

Також, з матеріалів справи вбачається, що 30.05.2012 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за №12491050003000203, а саме: введені члени господарства, якими є: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з метою розпаювання земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні фермерського господарства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 21.12.2012 року ОСОБА_5 звернувся до Старобешівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку зі смертю його батька - ОСОБА_6 та Старобешівською державною нотаріальною конторою до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи №54048613 станом на 02.01.2013 року, що в свою чергу підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Крім того, ОСОБА_5 звертався з заявами до Старобешівської райдержадміністрації та Новозар»ївської сільської ради, в яких повідомив про розгляд спадщини, в тому числі і успадкування фермерського господарства відповідно до вимог діючого законодавства та те, що у зв'язку зі смертю засновника ФГ «Вікторія» - ОСОБА_6 діяльність господарства не припинена.

Проте, 28 грудня 2012 року Старобешівською райдержадміністрацією Донецької області прийнято розпорядження «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю» за №397, відповідно до якого керуючись Законом України «Про місцеві державні адміністрації» припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 45,0 га ріллі за межами населених пунктів, що була виділена для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_6, у зв'язку зі смертю, вказану земельну ділянку передати до земель запасу Новозар'ївської сільської ради, державний акт на право постійного користування землею серії ДН №000212 зареєстрований за №463 від 25.12.1995 року виданий на ім'я ОСОБА_13, вважати такими що втратив чинність.

Правовідносини які виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеві державні адмінстрації», Цивільним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами частини 1 статті 22 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Згідно частини третьої цієї статті Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Разом з тим, пунктом 1 статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції 1991 року) передбачено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею.

Як вже було зазначено, ОСОБА_6 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДН №000212 на підставі рішення Старобешівської районної ради народних депутатів Старобешівського району Донецької області від 28 вересня 1995 року б/н надано у постійне користування земельна ділянка площею 20 га та рішенням Сатробешівської районної ради від 27 лютого 1997 року надана земельна ділянка додатковою площею 31,9 га, всього загальною площею 51,9 га з них: 50,0 га ріллі і 1,9 га кормових угідь, які розташовані на території Новозар»ївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25 грудня 1995 року за №463.

30.05.2012 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за №12491050003000203, а саме: введені члени господарства, якими є: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з метою розпаювання земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні фермерського господарства.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який був батьком позивача - ОСОБА_5.

У розумінні статті 17 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції 1991 року) у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18-річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається членові селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом з громадянином, що помер, господарство.

Разом з тим, відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Приписами статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до пункту 10 Постанови Пленума Верховного суду України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Правило статті 1225 ЦК ( 435-15 ) про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту. За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.01.2013 року за №33006463 Старобешівською державною нотаріальною конторою до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис відносно спадкової справи, спадкодавцем якого був ОСОБА_6.

Тобто, спадкове майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_6 належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, встановленого для прийняття спадщини, а саме ОСОБА_5, в тому числі і земельна ділянка, яка була надана на праві постійного користування ОСОБА_6.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Необхідно зазначити, що в Рішенні Конституційного Суду України вiд 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції що, не враховуючи норми законодавства, виконуючим обов'язки голови Старобешівської райдержадміністрації ОСОБА_14 28 грудня 2012 року прийнято розпорядження «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю» за №397, відповідно до якого керуючись Законом України «Про місцеві державні адміністрації» припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 45,0 га ріллі за межами населених пунктів, що була виділена для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_6 у зв'язку зі смертю, вказану земельну ділянку передати до земель запасу Новозар'ївської сільської ради, державний акт на право постійного користування землею серії ДН №000212 зареєстрований за №463 від 25.12.1995 року виданий на ім'я ОСОБА_6, вважати такими що втратив чинність.

У відповідності до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин віднесено: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що Земельний кодекс України не відносить до підстав припинення права користування земельною ділянкою смерть користувача земельною ділянкою.

Щодо позовних вимог в частині визнання нечинним розпорядження Старобешівської районної державної адміністрації, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у їх задоволенні з огляду на наступне.

Наведений спосіб захисту права (вимога про визнання акта нечинним), яке випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним), індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 р. у справі № 2а/805/806/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 р. у справі № 2а/805/806/13-а - залишити без змін.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 22 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко